Бокій Василь Іванович
| Василь Бокій Василεй Иванович Бокий[a] | |
 | |
| Бокій[1] | |
| Народження: | після 1460 |
|---|---|
| Смерть: | після 1534 |
| Країна: | Велике князівство Литовське |
| Рід: | Бокії |
| Батько: | Іван Бокійd |
| Діти: | Гаврило Васильович Бокій |
Василь Іванович Бокій[b] герба власного (пол. Wasyl Iwanowicz Bokiej; після 1460 р.[2] — після 1534 р.) — дворянин господарський[3].
Походив з брянських бояр Бокєєвих.
В березні 1498 року очолював литовське посольство від великого князя Олександра до великого князя московського Івана Васильовича щодо скарг затриманного в дорозі до Путивлю московського посла в Крим Михайла Плєщеєва[ru], а також щодо вирішення питань князів Мезецьких та Воротинських.[4][5][6]
В 1500 р. Брянське князівство були захоплено Москвою, і рід Бокеєвих розділився. Василь Іванович, як і більша частина брянських бояр, залишив захоплені вітчизні землі.[7]
В 1505 р.[8] від короля Олександра Ягелончика отримав село Печихвости на Волині, а в 1508[c] і 1528 рр. отримав на нього підтвердження від короля Сигізмунда І Старого[3]:
Жикгимонтъ, Божю м(и)л(о)стью корол полский, вεликий кнѧз литовский, рꙋсский, прꙋский , жомоитьский, мазовεцъкий и иныхъ.Чинимъ знамεнито симъ нашимъ листомъ, хто на нεго посмотритъ або чтꙋчи εго услышыть, нинεшънимъ и на потомъ бꙋдꙋчимъ, кому бꙋдЕть потрεбъ того вεдати.
Билъ намъ чоломъ дворанинъ нашъ Василεй Ивановичъ Бокий и повεдилъ пεрεд нами, што жъ братъ нашъ Алεкъсанъдро, король и вεликий кнѧз Его м(и)л(о)cть, далъ емꙋ имεньε у Волыни в Лꙋцъкомъ повεтε на ймꙗ Пεчихвосты, котороε жъ пεрεд тымъ дεръжал зεмꙗнинъ волынский Довъкгайло, а послε того Довъкгайла ѡтεцъ нашъ, славъноε памεти Казимиръ, король εго м(и)л(о)сть, тоε имεнε далъ былъ вεликомꙋ кн(я)зю Михайлꙋ Борисовчꙋ Твεръскомꙋ. И на то листъ-данинꙋ брата нашого пεрεд нами вказывалъ, и биль намъ чоломоъ, абыхъмо на то дали εмꙋ нашъ листъ на вεчъность.
Ино мы з ласки нашоε ласки нашоε и тεжъ длꙗ εго вεръноε и накладноε к намъ слꙋжъбы то вчинили, на то дали εмꙋ сεсь нашь лист, и подтвεржаεмъ то симь нашимъ листомъ. Маεть ѡн и εго жона, и ихъ дεти, и на потомъ бꙋдꙋчиε ихъ щадки, то, имεньε Пεчихвосты дεржати со въсими людми, и з ихъ зεмълꙗнами пашъными и борътными, и з сεножатьми, и з лꙗды, и з лꙗдищи, и з хворостъники, и з ловы, и з ловищи звεринными и пташими, и с озεры, и з болоты, и з рεками, и з рεчъками и ихъ потоки, съ ставы и ставищи, и з рыбники, и з млыны и ихъ вымεлъки, з даньми грошовыми, и з мыты коловоротъными и со въсими иными доходы и поплатьки, которымъ-кольвε имεнεмъ могꙋть названы або мεнεны быти и со въсимъ с тым, какъ тоε имεньε прεдки εго дεръжали Довъкгайло и кнѧз вεликий Михайло Твεрский, такъ долъго и широко, какъ сꙗ тоε имεньε Пεчихввосты съ стародаъна ꙋ своихъ границах маεть, ничого нε ѡставъляючи на насъ и на наши наслεдки. И волεнъ ѡнъ тоε вышεй писаноε имεньε Пεчихосты ѡтьдати, продати, замεнити, розширити и кꙋ своεмꙋ вжиточъномꙋ и лεпъшомꙋ ѡбεрнути, какъ сꙗ и εго справεдливымъ наслεдникомъ налεпεй ꙋвидить, и подтвεрдили нашимъ листомъ.
В 1534 р. придбав у Богдана Львовича Боговитина маєтність М'ятово.[3]
Мав синів Федора і Гаврила.[10]
- ↑ Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки XV-XVII століття за матеріалами київських архівосховищ. — Харків, 2008. — 200 с.
- ↑ Herbarz Polski, т. 1, стр. 370-371
- ↑ а б в Lietuvos metrika. Knyga Nr. 22 (1547). Užrašymų knyga 22. Lithuanian Metrica: Book of Inscriptions 22. [Литовская Метрика. Книга № 22. Книга записей 22.] / A. Blanutsa, D. Vashchuk, D. Antanavičius. — Vilnius: LII Leidykla, 2010. — XVI, 174 p. // Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства литовського. — к., інститут історії україни нан україни, 2015. — т. ііі.
- ↑ Сборник Императорскаго русскаго историческаго общества, Том 35
- ↑ Русский Сборник. Исследования по истории России. Том XXIII. М., 2017.
- ↑ Обзор внешних сношений России (по 1800 год). Часть 3 (Курляндия, Лифляндия, Эстляндия, Финляндия, Польша и Португалия)
- ↑ Меж Русью и Литвой: Пограничные земли в системе русско-литовских отношений конца XV — первой трети XVI в.
- ↑ Палеологи в России
- ↑ IІ Міжнародна наукова конференція «Війна і Соціум у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи»: Програма та тези доповідей (27 жовтня 2022 р., м. Кам’янецьПодільський) / [відп. ред. Д. Ващук], Інститут історії України Національної академії наук України, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2022. 67 с.
- ↑ Микола Жарких. Введенський синодик