Олександр Ягеллончик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Ягеллончик
Dei gratia rex Poloniae, nec non terrarum Cracoviae, Sandomiriae, Siradiae, Lancitiae, Cuyaviae, magnus dux Lithwaniae, Russiae, Prussiaeque, ac Culmensis, Elbingensis et Pomeraniaeque dominus et heres
Aleksander Jagiellonczyk.jpg
Король Польщі
Правління 1501-1506
Коронація 12 грудня 1501
Попередник Ян I Ольбрахт
Наступник Сигізмунд I Старий
Інші титули Великий князь Литовський
Володар Русі
Біографічні дані
Дата народження 5 серпня 1461(1461-08-05)
Вавель, Краків, Королівство Польща
Дата смерті 19 серпня 1506(1506-08-19) (45 років)
Вільно, Велике князівство Литовське
Місце поховання Кафедральний собор Святого Станіслава і Святого Владислава, Вільнюс, Литва
Дружина Олена Московська
Династія Ягеллони
Батько Казимир IV Ягеллончик
Мати Єлизавета Габсбург
Coat of Arms of Alexander Jagiellonczyk.svg
Autograph-AleksanderJagiellonczyk.png

Олександр Ягеллончик (пол. Aleksander Jagiellończyk, *5 серпня 1461, Вавель, Краків - †19 серпня 1506, Вільнюс) — син Казимира IV Ягеллончика, великий князь литовський (з 1492), король Польщі (1501-1506), Володар Русі.

Повний титул: польською — Z łaski Bożej król Polski, a także ziemi krakowskiej, sandomierskiej, sieradzkiej, łęczyckiej, kujawskiej, wielki książę litewski, ruski, pruski oraz Chełmna, Elbląga i Pomorza, etc. pan i dziedzic.

Українською: Божою Ласкою король Польщі, а також землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Великий князь Русі, Прусії, земель Хелмна, Ельблонга, Помор'я та інших пан і володар.

Біографія[ред.ред. код]

Був фізично міцним, брюнетом, інтелектом — слабший від братів. Його основним вчителем був Ян Длугош.[1]

Після обрання Великим князем Литовським був змушений погодитися на обмеження своїх прав великокнязівською радою. Обраний польським королем з метою відновлення унії Польщі і Литви (див. Кревська унія 1385).

У 1492-1494 роках закінчив московсько—литовсько-руську війну, в результаті якої, одружився з донькою московського князя Івана ІІІ Великого — Оленою. За планом Каллімаха створюється антитурецька коаліція. З метою залучення до неї союзника турків, московського володаря Івана III, з його дочкою Оленою одружується Великий князь Литовський Олександр.

Князівна Олена Іванівна стала злим демоном у польській і литовсько-руській історії, втіленням азіатського підступництва московської політики. Російський історик Я. Лур'є пише: «„Служебница и девка“ Івана III, як іменувала себе Олена Іванівна в листах до батька, виявилася чудовим дипломатом і політиком: перед чоловіком і його родиною вона робила вигляд, що слізно благає батька залишити „безвинний гнів“ і не воювати з Олександром, а через своїх особистих слуг повідомляла в Москву про гоніння на віру, завдаваних від дядька-архієпископа і свекрухи, і радила поставити перед ними твердіші умови.» І це королева — мати свого народу! Після смерті чоловіка Олена Іванівна продає усе своє майно і землі і намагається таємно, як іноземний резидент після успішно виконаного завдання, виїхати в Москву.

Король Олександр Ягеллончик був високоосвіченою людиною, пошановувачем наук і мистецтв. Він оточив себе освіченими і талановитими помічниками: Ян Ласький (майбутній знаменитий канцлер і гуманіст), Войцех із Брудзева (учитель Миколи Коперника), Еразм Теледо (заступник Миколи Гусовського), Якуб з Вільно, вихідці з Берестейщини Іван Сапіга, Федор (Федько) Янушкевич, Лев Боговитинович, Іван Микитинич і ін. Проблема з православ'ям королеви Олени підштовхувала Олександра Ягеллончика до введення унії у Великому Князівстві Литовському. Головною особою в переговорах з Римом став Іван Сапіга, але інтриги Олени Іванівни провалили і цю справу. В 1500-03 рр. брав участь у новій війни з Московським царством за українські землі. В ході бойових дій війська Александра Ягеллончика зазнали поразки від московської армії в битвах на р. Ведроші та під Мстиславцем. 1499 року зміцнив союз Литви з Польським королівством (так звана Краківсько-Віленська унія).

За мирним договором, укладеним у 1505 у Москві, від Литви було відібрано Чернігово-Сіверську землю з м. Черніговом, Стародубом і Новгород-Сіверським.

У 1505 р. запровадив звіт законів — Радомську конституцію (Nihil Novi), яка обмежувала королівську владу на користь магнатів. Значний вплив на політику Александра Ягеллончика мали українські магнати на чолі з Михайлом Глинським.

Перед смертю був вражений паралічом. Помер та був похований у Вільнюсі.[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Frederyk Papeé. Aleksander Jagiellończyk (1461–1506)… S. 58
  2. Frederyk Papeé. Aleksander Jagiellończyk (1461–1506)… S. 60

Джерела[ред.ред. код]

  • Paweł Jasienica. Polska Jagiellonów
  • T.Biber, A. i M. Leszczyńscy — Poczet Władców Polski
  • Frederyk Papeé. Aleksander Jagiellończyk (1461–1506) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— ISBN 8304034840 S. 58-61. (пол.)
Печатка Олександра I Ягеллончика
Попередник
Казимир IV Ягеллончик
Herb Lytwa (Alex K).svg Великий князь Литовський
1492-1506
Herb Lytwa (Alex K).svg Наступник
Сигізмунд II Старий
Попередник
Казимир IV Ягеллончик
POL COA Pogoń Ruska.svg Великий князь Руський
1492-1506
POL COA Pogoń Ruska.svg Наступник
Сигізмунд I Старий
Попередник
Ян I Ольбрахт
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Король Польщі
1501-1506
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Наступник
Сигізмунд I Старий
Попередник
Ян I Ольбрахт
Alex K Halych-Volhynia.svg Володар Русі
1501-1506
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Сигізмунд I Старий