Броненосці типу «Кайзер Макс» (1875)
 Броненосці «Кайзер Макс», «Принц Ойген» і «Дон Хуан де Астурія» в Полі
| |
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | Броненосці типу «Кайзер Макс» (1875) |
| Заплановано: | 3 |
| Побудовано: | 3 |
| Віддано на брухт: | 3 |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Броненосець |
| Водотоннажність: | 3 548 т (стандартна)1 |
| Довжина: | 73,23 м |
| Ширина: | 15,25 м |
| Осадка: | 6,14 м |
| Потужність: | 2 755 к.с. |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 13,2 вузлів |
| Екіпаж: | 400 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
Пояс: 203 мм Каземат: 125 мм |
Броненосці типу «Кайзер Макс» (нім. Kaiser Max Klasse) - броненосці ВМС Австро-Угорщини другої половини 19-го століття.
Історія створення[ред. | ред. код]
Внаслідок австро-угорського компромісу 1867 року дві частини дуалістичної монархії мали право вето на рішення одна одної. Незацікавленість Угорщини в морській експансії призвела до різкого скорочення бюджету флоту. Кошти для будівництва нових кораблів не виділялись. Тому було вирішено побудувати нові кораблі під виглядом «модернізації», кошти на яку виділялись з меншими труднощам.
У 1873-1876 роках броненосці типу «Кайзер Макс» були «модернізовані», а фактично збудовані заново. План модернізації був розроблений Йозефом фон Ромако. Від попередніх кораблів залишились лише машини, частина броні та деяке обладнання.
Конструкція[ред. | ред. код]
Корпус та силова установка[ред. | ред. код]
Дерев'яні корпуси броненосців типу «Кайзер Макс» були розібрані, механізми демонтовані і розміщені в нових металевих корпусах більшої довжини.
Бронювання складалось з броньового поясу товщиною 203 мм та поперечних перегородок на обох кінцях цитаделі товщиною 115 мм. Казематна батарея захищалась 125-мм бронею.
Частина броні була використана з попередніх кораблів, решта виготовлена із бесемерівської сталі.
Силова установка складалась з однієї 2-циліндрової горизонтальної парової машини потужністю 2 755 к.с., яка обертала один гвинт. Розрахункова швидкість становила 12 вузлів. Пару виробляли 5 парових котлів. Запас вугілля становив 380 т.
Одразу після побудова на кораблях було встановлене вітрильне оснащення площею 1 633,5 м². У 1880 році воно було скорочене до 1 156,6 м², а до 1890-х років демонтоване повністю.
Озброєння[ред. | ред. код]
«Кайзер Макс» були перебудовані як казематні броненосці. Вісім 210-мм гармат Круппа розташовувались в броньованому казематі, по чотири з кожного борту. Лише дві передні гармати, розміщені в кутовому гарматному порту, могли вести вогонь по ходу корабля. Інші вели вогонь тільки обмеженою дугою убік.
Крім того, на кораблях були встановлені чотири 90-мм гармати, дві 70-мм гармати, шість 47-мм гармат, дві 25-мм мітральєзи
Також кораблі мали по чотири 350-мм торпедні апарати. Один був розміщений в носовій частині, один в кормовій, і два уздовж бортів.
Представники[ред. | ред. код]
| Назва | Верф | Закладений | Спущений на воду | Вступив у стрій | Доля |
|---|---|---|---|---|---|
| «Кайзер Мах» Kaiser Max |
«Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст |
14 лютого 1874 року | 28 грудня 1875 року | 26 жовтня 1876 року | У 1920 році переданий ВМС Югославії Подальша доля невідома |
| «Дон Хуан де Астурія» SMS Don Juan d'Austria |
«Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст |
14 лютого 1874 року | 25 жовтня 1875 року | 26 червня 1876 року | Виключений зі складу флоту у 1904 році Перетворений на плавучу казарму Потоплений у 1919 році |
| «Принц Ойген» SMS Prinz Eugen |
Арсенал Поли, Пола |
жовтень 1874 року | 7 вересня 1877 року | листопад 1878 року | У 1919 році переданий ВМС Італії подальша доля невідома |
Література[ред. | ред. код]
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
