Батарейний панцерник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HMS Warrior (1860), з броньованою цитаделлю

Батарейний панцерник — корабель з центральним розташуванням головного озброєння які з'явилися у другій половині 19-го століття; це була перехідна схема від бортового розташування гармат до баштового.

Опис[ред. | ред. код]

З першої появи артилерії на військових кораблях на початку періоду Тюдорів до середини 19-го століття, бойові кораблі мали гармати на кількох батарейних палубах з обох бортів. Більші кораблі несли більшу кількість великих гармат, кульмінацією такого розвитку стали лінійні кораблі які несли по 140 дульнозарядних гладкоствольних гармат, 70 з кожного борту.

З появою парової тяги та сталевої броні, а також з появою великих гармат, лінійні кораблі першої лінії з 1860 могли нести кілька важких гармат по бортам. Першим панцерник з бортовим розташуванням гармат який надійшов до Королівських ВМС став HMS Warrior, який мав невелику кількість гармат у порівнянні з дерев'яними кораблями які будували до цього, але який міг зруйнувати будь-який з них або усі в бою. Warrior мав по дванадцять гармат на борт. З розвитком гармат, які ставали все більш важчими, бойові кораблі могли нести все менше гармат. Врешті батарейні панцерники могли нести десять або дванадцять важких гармат.

HMS Penelope (1867), з батарейною артилерією

Корабель у морі рухається у відповідь на хвилі, з якими він стикається, тому ніс і корма рухаються швидше ніж центр. Тому у бойовому кораблі де встановлено декілька гармат, є сенс встановити їх у центрі який рухається повільно. Установка артилерії в центрі, дає змогу бронювати центральну частину навколо гармат, а також двигуни та центральний пост. Тому відпала потреба у бронюванні носу та корми або надбудов, або димових труб. Центральне розташування гармат має сильне бронювання і відоме як батарейне.

Див. також[ред. | ред. код]