SMS Prinz Eugen (1878)
 Броненосці «Кайзер Макс», «Принц Ойген» і «Дон Хуан де Астурія» в Полі
| |
| Історія | |
|---|---|
.svg){kind=small} Австро-Угорщина
| |
| Назва: | «Принц Ойген» |
| Будівник: | Арсенал флоту, Пола |
| Закладений: | жовтень 1874 року |
| Спуск на воду: | 25 жовтня 1875 року |
| Прийнятий: | 7 вересня 1877 року |
| Виведений: | листопад 1878 року |
| Доля: |
У 1919 році переданий ВМС Італії Пподальша доля невідома |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Броненосець типу «Кайзер Макс» (1875) |
| Водотоннажність: | 3 548 т (стандартна)1 |
| Довжина: | 73,23 м |
| Ширина: | 15,25 м |
| Осадка: | 6,14 м |
| Потужність: | 2 755 к.с. |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 13,2 вузлів |
| Екіпаж: | 400 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
Пояс: 203 мм Каземат: 125 мм |
«Принц Ойген» (нім. SMS Prinz Eugen) - броненосець типу «Кайзер Макс» ВМС Австро-Угорщини другої половини 19-го століття.
Історія створення[ред. | ред. код]
Броненосець «Принц Ойген» був закладений у жовтень 1874 року на верфі Арсеналу флоту в Полі у рамках програми «модернізації» (а фактично будівництва нових кораблів). Спущений на воду 7 вересня 1877 року, вступив у стрій у листопад 1878 року.
Назва корабля залишилась від попередника.
Історія служби[ред. | ред. код]
Оскільки уряд Австро-Угорщини надавав низький пріоритет морській діяльності, броненосці, в тому числі «Кайзер Макс», проводили більшу частину часу в Полі, зрідка здійснюючи виходи в море. Лише кілька гвинтових фрегатів більш-менш активно використовувались у 1870-тих для закордонних візитів.[1]
У 1888 році броненосці «Принц Ойген», «Кустоца», «Тегетгофф», «Кайзер Макс», «Дон Хуан де Астурія» та декілька менших кораблів вирушили до Барселони для участі у церемонії відкриття Всесвітньої виставки.
У 1889 році «Принц Ойген» разом з броненосцями «Кайзер Макс», «Дон Хуан де Астурія», «Кустоца», «Тегетгофф», і «Ерцгерцог Альбрехт» брав участь в навчаннях флоту.
У 1893 році «Принц Ойген» брав участь у маневрах флоту разом з броненосцями «Кайзер Макс», «Дон Хуан де Астурія», «Кронпринцеса Ерцгерцогиня Стефанія» і «Кронпринц Ерцгерцог Рудольф».
У рамках будівництва нових кораблів у 1890-1990-х роках для скорочення річного бюджету було вирішено відмовитись від застарілих кораблів, які надалі використовувались в основному на другорядних ролях. У рамках цієї програми 30 грудня 1904 року «Принц Ойген» був виключений зі складу флоту і переобладнаний на плавучу майстерню. У 1906 році розпочались роботи, під час яких було демонтоване озброєння, двигуни та встановлений кран. У 1909 році корабель знову був введений у стрій під назвою «Вулкан», оскільки стару назву присвоїли новозбудованому лінкору. У 1910 році корабель був відбуксирований в Шибеник, де базувався до кінця Першої світової війни.
Після поразки Австро-Угорщини корабель був захоплений Італією. За умовами Сен-Жерменського договору корабель мав бути переданий Югославії, але Італія так і не передала корабель. Подальша доля судна невідома.
Література[ред. | ред. код]
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)
- Броненосцы имперсокй Австрии. Наследники победителей при Лиссе / Виталий Полуян. — Москва:Яуза-пресс, 2018. - 152 с. ISBN 978-5-9955-1005-5 (рос.)
- Sondhaus, Lawrence (1994). The Naval Policy of Austria-Hungary, 1867–1918. West Lafayette: Purdue University Press. ISBN 978-1-55753-034-9.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sondhaus, pp. 40–41
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
