SMS Prinz Eugen (1878)

Броненосці «Кайзер Макс», «Принц Ойген» і «Дон Хуан де Астурія» в Полі
Історія
Австро-Угорщина
Назва:	«Принц Ойген»
Будівник:	Арсенал флоту, Пола
Закладений:	жовтень 1874 року
Спуск на воду:	25 жовтня 1875 року
Прийнятий:	7 вересня 1877 року
Виведений:	листопад 1878 року
Доля:	У 1919 році переданий ВМС Італії Пподальша доля невідома
Основні характеристики
Тип:	Броненосець типу «Кайзер Макс» (1875)
Водотоннажність:	3 548 т (стандартна)1
Довжина:	73,23 м
Ширина:	15,25 м
Осадка:	6,14 м
Потужність:	2 755 к.с.
Двигуни:	4 парові котли 1 парова машина
Швидкість:	13,2 вузлів
Екіпаж:	400
Озброєння:	8 x 210-мм гармат 4 x 90-мм гармат 2 x 70-мм гармати 6 x 47-мм гармат 2 x 25-мм мітральєзи 4 x 350-мм торпедні апарати
Бронювання:	Пояс: 203 мм Каземат: 125 мм

«Принц Ойген» (нім. SMS Prinz Eugen) - броненосець типу «Кайзер Макс» ВМС Австро-Угорщини другої половини 19-го століття.

Історія створення

Броненосець «Принц Ойген» був закладений у жовтень 1874 року на верфі Арсеналу флоту в Полі у рамках програми «модернізації» (а фактично будівництва нових кораблів). Спущений на воду 7 вересня 1877 року, вступив у стрій у листопад 1878 року.

Назва корабля залишилась від попередника.

Історія служби

Оскільки уряд Австро-Угорщини надавав низький пріоритет морській діяльності, броненосці, в тому числі «Кайзер Макс», проводили більшу частину часу в Полі, зрідка здійснюючи виходи в море. Лише кілька гвинтових фрегатів більш-менш активно використовувались у 1870-тих для закордонних візитів.

У 1888 році броненосці «Принц Ойген», «Кустоца», «Тегетгофф», «Кайзер Макс», «Дон Хуан де Астурія» та декілька менших кораблів вирушили до Барселони для участі у церемонії відкриття Всесвітньої виставки.

У 1889 році «Принц Ойген» разом з броненосцями «Кайзер Макс», «Дон Хуан де Астурія», «Кустоца», «Тегетгофф», і «Ерцгерцог Альбрехт» брав участь в навчаннях флоту.

У 1893 році «Принц Ойген» брав участь у маневрах флоту разом з броненосцями «Кайзер Макс», «Дон Хуан де Астурія», «Кронпринцеса Ерцгерцогиня Стефанія» і «Кронпринц Ерцгерцог Рудольф».

У рамках будівництва нових кораблів у 1890-1990-х роках для скорочення річного бюджету було вирішено відмовитись від застарілих кораблів, які надалі використовувались в основному на другорядних ролях. У рамках цієї програми 30 грудня 1904 року «Принц Ойген» був виключений зі складу флоту і переобладнаний на плавучу майстерню. У 1906 році розпочались роботи, під час яких було демонтоване озброєння, двигуни та встановлений кран. У 1909 році корабель знову був введений у стрій під назвою «Вулкан», оскільки стару назву присвоїли новозбудованому лінкору. У 1910 році корабель був відбуксирований в Шибеник, де базувався до кінця Першої світової війни.

Після поразки Австро-Угорщини корабель був захоплений Італією. За умовами Сен-Жерменського договору корабель мав бути переданий Югославії, але Італія так і не передала корабель. Подальша доля судна невідома.

Література

• Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
• Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)
• Броненосцы имперсокй Австрии. Наследники победителей при Лиссе / Виталий Полуян. — Москва:Яуза-пресс, 2018. - 152 с. ISBN 978-5-9955-1005-5 (рос.)
• Sondhaus, Lawrence (1994). The Naval Policy of Austria-Hungary, 1867–1918. West Lafayette: Purdue University Press. ISBN 978-1-55753-034-9.