Бюро де Ла Рів'єр
| Бюро де Ла Рів'єр фр. Bureau de La Rivière | |
| Народження: | 14 століття |
|---|---|
| Смерть: | 16 серпня 1400 |
| Поховання: | Абатство Сен-Дені |
| Країна: | Королівство Франція |
| Батько: | Жан II де Ла Рів'єрd[1] |
| Мати: | Ізабо д'Ангеранd[1] |
| Шлюб: | Marguerite d'Auneaud |
| Діти: | Simon l'Ainé Bureaud[1], Perrette de la Rivièred[1] і Jeanne de la Rivièred[1] |
Бюро де Ла Рів'єр (фр. Bureau de La Rivière; бл. 1340 — 16 серпня 1400, Парижі) — французький політичний діяч, камергер і радник королів Карла V і Карла VI.
Біографія[ред. | ред. код]
Син Жана II де Ла Рів'єра (пом. 1346/49) та Ізабо д'Ангеран (пом. 1363).
Представник роду, засновником якого вважається Жан, з 1171 перший сеньйор де Ла Рів'єр. Ще в юності, в 1358, познайомився з дофіном — майбутнім королем Карлом V, з яким був приблизно одного віку, став його другом і довіреною особою. Той, вступивши на престол, призначив його своїм камергером і радником[2]. З 1365 — головний королівський камергер (змінив на цій посаді свого померлого брата Жана). 1376 року брав участь у мирних переговорах з англійцями.
У 1379 — один з воєначальників французької армії під час походу в Бретань.
За заповітом Карла V — член опікунської ради при малолітньому Карлі VI[3]. Наприкінці 1380 через обвинувачення у зносинах з англійцями його відсторонили від справ дядьки короля — герцоги Людовик Анжуйський, Іоанн Беррійський і Філіп Бургундський. Проте за радника заступився конетабль Олів'є де Клісон, який завдячував Бюро де Ла Рів'єру своїм призначенням на посаду. За оповіддю середньовічного історика, на очах у всього двору він кинув рукавичку, і ніхто не наважився прийняти виклик.
З 1388 року, коли Карл VI позбавився опіки герцогів, Бюро де Ла Рів'єр став одним із «мармузетів», групи радників молодого короля, які фактично керували французькою державою[4]. Однак 1392 року король збожеволів, і принци, дядьки короля, знову захопили владу. Бюро де Ла Рів'єра заарештували в своєму замку Оні, його володіння конфіскували. Утримували спочатку у Луврі, потім у Бастилії.
1394 року, в період тимчасового просвітління розуму, король зажадав до себе свого міністра. Дізнавшись, що того ув'язнено, Карл VI наказав звільнити Бюро де Ла Рів'єра (що й зроблено 31 січня) та повернути йому конфісковане майно. Однак король, для його ж безпеки, заборонив йому жити в столиці, і Бюро де Ла Рів'єр виїхав у свій замок Тур-дю-Пен у Дофіне. Потім йому дозволили повернутися.
Помер 16 серпня 1400 року в Парижі. Відповідно до волі короля Карла V похований у базиліці Сен-Дені біля його ніг разом із Бертраном Дюгекленом та Луї де Сансером[fr][5].
Володіння[ред. | ред. код]
13 червня 1366 року отримав від короля сеньйорію Сезі (Césy) в Бургундії. 20 жовтня 1370 року купив у Перронелли, дружини Клемана Руо на прізвисько Трістан, сеньйорії Сен-Моріс-ан-Тізуайль і Корвол-д'Амбернар. 8 липня 1377 року купив у Жана Ла Персонн[ru] сеньйорії Марсі й Нанне.
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружина (весілля 8 березня 1360 року) — Маргарита д'Оно (бл. 1346—1418), дама д'Оно і де Рошфор (купила сеньйорію Рошфор 1380 року в Ізабелли де Русі, дочки Роберта де Русі[ru]). Діти:
- Ізабелла, дружина сеньйора де Сен-Врена;
- Шарль (пом. 1432), граф де Даммартен (1400—1402, за правами дружини), сеньйор де Ла Рів'єр, Воно, Рошфор, Кресі, Мондубло і Сесі, радник короля Карла VI;
- Жанна, дама д'Єр, дружина адмірала Жака I де Шатільона[fr];
- Жак (пом. 1413), сеньйор Шассі та Оно, камергер Людовика I Орлеанського.
- П'єрета, дружина Гі VI де Ла Рош-Гюйона.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Vaughan, Richard (2009). Philip the Bold: The Dukes Of Burgundy. Boydell Press. с. 12. ISBN 978-0-85115-915-7. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Ségolène de Dainville-Barbiche, Société de l'histoire de France (1992). Annuaire-bulletin de la Société de l'histoire de France. Librairie Droz. с. 50. ISBN 2-252-02843-2. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Adams, Tracy (2010). The Life and Afterlife of Isabeau of Bavaria. JHUP. с. 9. ISBN 978-0-8018-9625-5. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Hare, Augustus John Cuthbert (1859). Days near Paris. G. Routledge. с. 165. OCLC 1990492. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- https://www.britannica.com/biography/Bureau-de-la-Riviere [Архівовано 28 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Françoise Autrand, Charles VI: la folie du roi, Paris, Fayard, 1986
- Philippe Le Bas. Famille de la Rivière. Dans France: Dictionnaire Encyclopédique, Volume 10, 1848. pp. 64-65.
- http://thierryhelene.bianco.free.fr/drupal/?q=node/180 [Архівовано 28 січня 2022 у Wayback Machine.]
- LEFEBVRE (Armand). Nouvelle note sur Bureau de la Rivière et sa famille. Paris, impr. P. Dupont, 1895. In — 8 ° , 16 p .