Біляк Степан (правник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Біляк Степан Юсти́н
Біляк Степан Юсти́н
Біляк Степан Юсти́н
Степан Біляк у 1935
1918 — 1919
 
Народження: 11 червня 1890(1890-06-11)
Львів
Смерть: 19 жовтня 1950(1950-10-19) (60 років)
Маямі
Освіта: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Партія: УНДО
Шлюб: Білякова Марія

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Степа́н Юсти́н Біляк (11 червня 1890, Львів — 19 жовтня 1950, Маямі) — український громадський діяч, правник, секретар УНРади (1918—1919).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Здобув освіту правника у Львівському університеті, ступінь доктора права.

З 1914 року входив до складу резерву УСС.

20 липня 1920 року у  Львові за посередництвом Окружного генерального командування та Генерального делегата Галичини відбулися переговори представників УНТП: Романа Перфецького і Степана Біляка — з польськими урядовцями — під головуванням капітана Полякевича; українська сторона вимагала культурно-національної автономії, припинення репресій, відновлення громадянських прав і свобод[1].

Працював адвокатом у Городку. Член Союзу українських адвокатів.

В 1930 році кандидував та обраний до польського сейму по 49-му виборчому окрузі у Самборі від УНДО.

30 листопада 1932 в часі атентату на комісара польської поліції у Львові смертельно поранений Юрій Березинський застрелився, поранений Володимир Старик дістався до будинку адвоката, секретаря УНРади Степана Біляка, невдовзі помер.

Як адвокат, був захисником в справі Миколи Лемика. Брав активну участь в діяльності «Просвіти», «Рідної школи»

В кінці листопада 1939 року арештований НКВД, перебував в ув'язненні 4 місяці. Після наближення радянських військ емігрував з дружиною до США.

Його дружина, Біляк Марія (1894—1970) — громадська діячка, була засновницею та головою «Союзу українок» в Городку, членкиня головної управи «Союзу українок» у Львові.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Інститут історії України, 20 липня. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 21 липня 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]