Городок (Львівська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Городок
Gorodok-lviv-coa.png Flag of Horodok.png
Герб Городка (Львівська область) Прапор Городка (Львівська область)
Городок
Городок на мапі України
Городок на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район Городоцький район
Рада Городоцька міська рада
Код КОАТУУ 4620910100
Засноване XI-XIII ст.
Перша згадка 1213
Магдебурзьке право 1389
Статус міста з 1387 року
Населення 16 218 (01.01.2016)[1]
Площа 30 км²
Густота населення 527,5 осіб/км²
Поштові індекси 81500
Телефонний код +380-3231
Координати 49°47′05″ пн. ш. 23°40′47″ сх. д. / 49.78472° пн. ш. 23.67972° сх. д. / 49.78472; 23.67972Координати: 49°47′05″ пн. ш. 23°40′47″ сх. д. / 49.78472° пн. ш. 23.67972° сх. д. / 49.78472; 23.67972
Висота над рівнем моря 279 м
Водойма р. Верещиця
Відстань
Найближча залізнична станція Городок-Львівський
До обл./респ. центру
 - залізницею 32 км
 - автошляхами 28 км
До Києва
 - автошляхами 566 км
Міська влада
Адреса 81500, Львівська обл., Городоцький р-н, м. Городок, майдан Гайдамаків, 6
Веб-сторінка Городоцька міськрада
Міський голова Роман Кущак

Commons-logo.svg Городок у Вікісховищі

Городо́к — місто районного значення Городоцького району Львівської області, районний центр. Розташоване над річкою Верещицею, лівою притокою Дністра, за 25 км від Львова.

Історія[ред.ред. код]

Княжий період[ред.ред. код]

Початок міста сягає періоду Київської Русі. Воно інтенсивно розвивалося за часів Галицько-Волинського князівства (XI-XIV ст.)

Городок уперше згадується Нестором-літописцем у 1213 році як поселення Галицько-Волинського князівства. У літописі говориться, що місто відоме далеко на схід як центр торгівлі сіллю, а тому мало назву «Городок сольний» або «Соляний Городок». У науковій літературі місто іноді називають Городок Галицький, або Городок під Львовом.

На території міста збереглися залишки земляних укріплень колишнього древньоруського городища, на місці якого пізніше було побудовано замок.

Княжий Городок мав вигляд фортеці, оточеної річкою Верещицею, ставами, важкодоступними болотами. Місто складалось з двох частин: внутрішньої, найбільш укріпленої, т. зв. дитинця і зовнішньої — «острога» (передмістя). Влада була в руках воєводи, який жив у княжому замку.

Вже на початку XIII ст. Городок відігравав велику роль в економічному і політичному житті Галицько-Волинського князівства. Річка Верещиця, яка впадає у Дністер, була в минулому більш повноводною і судноплавною. Городок лежав на важливому торговельному шляху, який пов'язував Схід із Заходом, Південь із Північчю. На той час місто мало величезне господарське значення, як важливий центр торгівлі сіллю, тому сучасники називали його «Городок Соляний».

Близько 1219 року у місті були люди, вірні галицькому боярину Судиславу, тому міщани «збунтувались» проти князя Мстислава Удатного.[2]

Галицько-Волинський літопис зафіксував, що у 1227 році новгородський князь Мстислав Удалий стояв із своїм військом у Городку. Йому на допомогу прийшов зі своїм військом князь Данило Романович, щоб разом боронити Галицьке князівство від польсько-угорської навали.

Угорсько-польський кондомініум[ред.ред. код]

Після загарбання Галичини Королівством Польським у середині XIV ст. місто підпало під владу короля Казимира ІІІ (†1370), який володів Галичиною дожиттєво. Після його смерті новий король Людовик Угорський (†1382) через деякий час як провінцію приєднав Галичину до Угорського королівства, поставивши управителями старост.

15 серпня 1386 року руський староста Андрій (лат. Andreas), уповноважений князем Владиславом Опольчиком, видав у Городку Галицькому грамоту для перемиських католицьких шевців. Свідками у грамоті записані, зокрема, Герборд з роду Гербуртів та городоцький воєвода Юрій (лат. Georgius).[3]

Польський період[ред.ред. код]

У 1387 р. Городок як окреме королівське місто увійшов до складу Львівської землі, а пізніше став центром Городоцького староства.

В 1389 р. місто одержало магдебурзьке право, надання якого означало створення в місті органів самоврядування. На той час Городок розростався, окрім центральної частини ринку розбудовуються передмістя — Львівське і Черлянське. У XV і на початку XVI ст. місто зазнало настільки сильних руйнувань і грабунку від татар, що змогло стати на ноги лише у XVI ст.

Якийсь час місто було власністю (на «княжому праві») князя Свидригайла, що сталось після надання короля Ягайла — його старшого брата.[4] За період 1387 по 1434 р. великий князь литовський і король Польщі Владислав II Ягайло часто навідувався і довго жив у Городку, де й помер у 1434 році. За Ягайла Городок входить до складу Руського воєводства як окреме королівське місто.

У 1504 році король дозволив міщанам за власні кошти відбудувати Городок, а також звільнив його мешканців від сплати деяких податків. Поступово у місті відроджуються і розвивається торгівля та промисли. Городок дістав право торгувати сіллю і став центром соляних складів. Важливим предметом експорту була риба, яку віддавна розводили в місцевих ставках.

У ΧΙV-ΧVΙΙ століттях Городок був ремісничим містом. Ремісники були об'єднані в 12 цехів. Добре розвивались деревообробні та шкіряні промисли. У 1555 році українці могли займатись ремісництвом лише завдальшки в милю від міста.

В 1420 році король Ягайло поселив у місті 6 католицьких ченців ордену францисканців. Королівський уряд збудував для них костел і монастир біля замку. Українців ж витіснили на Львівське, Вишнянське, Заставське передмістя. Тож, відстоюючи свої права, українське населення Городка створило у 1591 році братство — громадську організацію українських міщан, яке виступало проти національного гніту. Вплив Городоцького братства зріс настільки, що київський митрополит Михаїл Рогоза в 1593 році запросив його членів до участі в Соборі.

У другій половині ΧVΙΙ-ΧVΙΙΙ століття місто занепало. Цьому теж посприяла Битва під Городком за часу Хмельниччини. Великої шкоди завдала Городку навала турецько-татарських військ. У 1672 році турецький паша Омер-Алі захопив місто та зруйнував його.

ΧVΙΙΙ столітті місто відбудували. Королівський замок був осідком старости, який виконував адміністративні функції очільника Городоцького староства. Був збудований фільварок та 2 корчми. У 2-ій половині ΧVΙΙ століття міський уряд підвищив митні повинності, чим призвів до занепаду торгівлі в місті.

Австрійський період[ред.ред. код]

Після анексії Галичини Габсбурзькою монархією (з 1804 — Австрійська імперія, з 1867 року — Австро-Угорщина) всі маєтки Городоцького староства і сам Городок перейшов у власність держави. Але австрійський уряд продав багато сіл польським і німецьким колоністам. На землях Городоцького староства оселились німецькі колоністи, які в 1786 році утворили колонію «Фордерберґ».

У 1867 році Городок став повітовим центром, де до 1918 року працювали повітовий суд, податкове управління, шкільна окружна рада. Місто не мало великих підприємств. На цей період там діяли гарбарня, млин, миловарня, 3 олійниці, фабрики соди і сільськогосподарських добрив та «вапнярка».

До Першої світової війни у Городку базувався другий дивізіон 6-го полку драгунів австро-угорської армії (штаб у Перемишлі). Під час війни у 1914 році на околицях Городка відбулась відома в історії Городоцька битва між австрійськими та російськими військами.

Період ЗУНР[ред.ред. код]

Напад на пошту в Городку[ред.ред. код]

Пошта в Городку

30 листопада 1932 боївка ОУН здійснила напад на польську пошту в місті Городку.

Участь у акції взяло 12 бойовиків ОУН із різних місцевостей: Юрій Березинський — керівник групи, а також Дмитро Данилишин, Василь Білас, Маріян Жураківський, Петро Максимців, Степан Долинський, Степан Куспісь, Степан Мащак, Володимир Старик, Григорій Файда, Степан Цап та Григорій Купецький.

У середу 30 листопада бойовики рівно о 16:55 із двох різних боків вулиці наблизилися до будинку пошти та увійшли до неї, надягнувши на обличчя маски. Нападники розбилися на чотири групи: одні увійшли до приміщення пошти, другі мали на меті виключно касу, третя група блокувала телефонні апарати, четверта залишилася в коридорі для прикриття.

Але напад склався невдало. Несподіванкою для бойовиків стало те, що всі поштові службовці, колишні вояки легіону Пілсудського, всупереч інструкціям мали при собі револьвери. Щойно бойовики зайшли до залу і запропонували всім підняти руки догори, на них посипалися постріли, а двері каси замкнулися. За іншими даними, першим стріляти почав саме Юрій Березинський, який контролював п'ять працівників пошти. Не витрачаючи часу, Дмитро Данилишин вистрілив кілька разів у двері каси, вибив вікно, через яке видавалися гроші, а Василь Білас через це вікно проник до каси і забрав гроші. Після цього Василь Білас та Дмитро Данилишин негайно вибігли з будинку, давши умовлений знак бойовикам, що слід відступати.

Але й тут усе склалося не так, як очікувалося. Коли боївкарі вибігали з пошти, в них стали стріляти з будинків, розташованих біля поштового будинку. Тому довелося відбиватися й на вулиці.

Юрій-Мирослав Березинський отримав дуже серйозне поранення під час перестрілки і впав, щойно вибігши на вулицю. Щоб не попасти живим у руки ворога, застрелився. Загинув і Володимир Старик, якого вбили пострілами з будинків на вулиці. Бойовики Степан Куспісь, Дмитро Данилишин, Маріян Жураківський, Степан Мащак та Григорій Купецький отримали поранення в руки та ноги.

Польська окупація[ред.ред. код]

1 січня 1925 р. до міста було приєднане село Вордерберг[5].

Московсько-більшовицька анексія[ред.ред. код]

У вересні 1939 року Городок було окуповано радянськими військами. У 1939—1941 роках тривали російсько-комуністичні репресії проти мирного українського населення міста, особливо щодо представників української інтелігенції.

Нацистська окупація[ред.ред. код]

27 червня 1941 року розпочалась окупація Городка німецькими військами. Під час війни було пограбовано підприємства Городка, зруйновано 2 залізобетонні і 3 дерев'яні мости через ріку, залізничний вокзал. На примусові роботи було вивезено понад 1200 остарбайтерів, розстріляно і вивезено в табори смерті більш як 7 тис. чоловік місцевого населення. Частина міста була відгороджена колючим дротом, де німецькі війська утворили ґетто, куди зігнали понад 6 тис. євреїв, де вчинили над ними жорстоку розправу. 25 липня 1944 року радянські війська ввійшли в місто.

У 1949 році в Городку було створено 5 колгоспів.

Передмістя: залога Черляни[ред.ред. код]

У 1953 році на території села Черляни була збудована злітно-посадкова смуга і військова залога з будинками для офіцерів.

Злітно-посадкова смуга використовувалась, крім своїх першочергових функцій, як резервний аеродром Львівського аеропорту. При цьому вхід на територію залоги був суворо обмежений, тому пасажирів літаків відразу ж зі злітної смуги автобусами переправляли до Львова.

Загальноосвітня школа «Старша школа» була відкрита на території містечка лише в 1986 році. До цього старшокласників возили автобусом в Городок. Пізніше військовий гарнізон розформували, а згодом 2003 року гарнізон Черляни був переданий місту Городку, як мікрорайон міста, хоча розташований за 3 км від Городка.

Транспорт[ред.ред. код]

Околицею міста проходить автошлях E40.

Освіта і спорт[ред.ред. код]

Перший навчальний заклад був відкрити в Городку в 1842 року. Це була українська початкова школа. Школа з німецькою мовою викладання була відкрита з 1879 року. Наступного року в Городку діяли чотирикласні жіноча та чоловіча школи. У 1897 році чотирикласні школи реорганізували в шестикласні. В 1883 році була організована рільнича школа.

Станом на 1966 р. в місті працювали 2 середні, 2 восьмирічні і 1 початкова школи, в яких навчалось понад 2 тис. дітей. Крім того, діяла вечірня школа робітничої молоді та заочна школа.

З 1949 року працює семирічна музична школа.

Релігія і культові споруди[ред.ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Відомі особистості[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Працювали, перебували[ред.ред. код]

Городоцькі старости[ред.ред. код]

Поховані[ред.ред. код]

Кулєба Тарас Степанович (1993—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2016 року, Київ-2016 (doc)
  2. Михайло Грушевський. Історія України-Руси. — Т. III. — С. 38.
  3. [1] S. 1-2. (пол.), (лат.)
  4. М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 39.
  5. Dz.U. 1924 nr 107 poz. 970
  6. O. Edward Sokołowski OFM. Gabriel z Gródka (z Grodzka, Grodecki) (†1619) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1948. — t. VII/2, zeszyt 32. — 194 s. — S. 191—192. (пол.)
  7. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — С. 186.

Посилання[ред.ред. код]