Вейдле Володимир Васильович
| Вейдле Володимир Васильович | |
|---|---|
| Народився |
13 березня 1895 Санкт-Петербург |
| Помер |
16 грудня 1979 (84 роки) Париж |
| Громадянство |
 Російська імперія →  Франція |
| Національність | росіянин |
| Місце проживання | Санкт-Петербург, Перм, Париж |
| Діяльність | поет, письменник, літературний критик, мистецтвознавець, філософ |
| Відомий завдяки | філософ, філолог, історик мистецтва, письменник |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Знання мов | французька[1] і російська[1] |
| Заклад | Пермський державний університет |
| У шлюбі з | Lidiya Olavskayad |
Вейдле Володимир Васильович (13 березня, 1895, Санкт-Петербург — 5 серпня, 1979, Париж, Франція ) — російський поет-емігрант, викладач, літературознавець, філолог, філософ, історик мистецтва.
Життєпис, ранні роки, освіта[ред. | ред. код]
Народився у Санкт-Петербурзі.
Закінчив 1912 року німецькомовне реальне училище при реформатському училищі. Влаштувався на навчання у Петербурзький університет, де спеціалізувався на кафедрі загальної історії (Історико-філологічний факультет). По закінченні був залишений при університеті як викладач.
Після бурхливих подій лютого 1917 року покинув Петроград і протягом трьох років (1918-1921 рр.) викладав історію мистецтва в Пермському університеті.
Еміграція у Францію (1924 р.)[ред. | ред. код]
Вейдле володів чотирма європейськими мовами, тому переїзд у Західну Європу не був надто важким. 1924 року емігрував у Францію. Друкував власні твори у емігрантських виданнях, серед котрих — «Числа», «Новый град», «Современные записки» та інших, після закінчення 2-ї світової війни — у «Новом журнале», «Новом русском слове», «Вестнике РСХД».
У повоєнний період продовжив викладацьку діяльність. Як викладач працював у Європейському коледжі у місті Брюгге, в університетах міст Мюнхен, Принстон та у Нью-Йорку. Як історик мистецтва брав участь у численних міжнародних конференціях по мистецтву.
Французи вважали його власним письменником. Вейдле отримав від міністра культури Франції почесне звання «Кавалера літературних заслуг» [2]. Багаторічний викладач у 1925 — 1952 роках у заснованому С. Н. Булгаковим Свято-Сергіївському Богословському інституті в місті Париж.
Друковані твори[ред. | ред. код]
- Умирание искусства. - Париж, 1937; - СПб.: AXIOMA, 1996. 333 с.[3]
- Вечерний день: Страница из истории европейской архитектуры, искусства, литературы. - Нью-Йорк: Изд. имени Чехова, 1952. 219 с.[3]
- Вечерний день: Страница из истории европейской архитектуры, искусства, литературы. - Нью-Йорк: Изд. имени Чехова, 1952. 219 с.[3]
- Рим. - Париж, 1967.[3]
- Безымянная страна. - Париж, 1968. 164 с.[3]
- О поэтах и поэзии. - Париж, 1973.[3]
- После "Двенадцати": Приношение кресту на могиле Александра Блока. - Париж: УМСА-Press, 1973. 67 с.[3]
- Зимнее солнце. Из ранних воспоминаний. Вашингтон, 1976.[3]
- Эмбриология поэзии. - М.: LVS, 2001. 128 с[3]
- эссе «Петербургская поэтика», 1968
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- http://golubinski.ru/academia/veidle/index.html [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- http://www.biografija.ru/biography/vejdle-vladimir-vasilevich.htm [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- журнал «Смена», № 8, 1991
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 10 грудня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в г д е ж и к Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 10 грудня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
