Філософський корабель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Філософський корабель»

Філосо́фський корабе́ль, філосо́фський паропла́в (рос. философский пароход) — умовна назва каральної кампанії за ініціативою В. Леніна по засланню відомих представників російських інтелектуалів, нелояльних до влали більшовиків, за кордон.

Проблема спротиву і її вирішення більшовиками[ред.ред. код]

Досить швидко після перезахоплення влади в країні у буржуазного уряду більшовики зіткнулися зі спротивом. Він мав різний характер — як військові дії (заворушення у Кронштадті, селянське повстання в Тамбовському краї), так і мирний саботаж. На військовий спротив більшовики відповіли військовими операціями по повному придушенню повсталих, як і царські сатрапи. Але були і ліквідаційні кампанії по розстрілу священиків та ченців православних монастирів, що не брали в руки зброї. У відповідь на військовий спротив Білої Гвардії більшовики розпочали Червоний терор та тактику масового винищення (відмова більшовиків від судів, масові розстріли полонених військових білогвардійців, учнів кадетських училищ, взагалі усіх підозрілих).

У травні 1922 року (по формальному закінченню громадянської війни) Ленін запропонував замінити деякі каральні операції висилкою ідеологічних супротивників з верстви інтелектуалів, професорсько-викладацького прошарку, журналістів, письменників, релігійних і політичних філософів. За рішенням ВЦВК були складені переліки осіб підозрілих та гідних заслання.

За висновком Троцького (російською)[1]. —

Ліві лапки Мы этих людей выслали потому, что расстрелять их не было повода, а терпеть было невозможно Праві лапки

"Філософський корабель " — неточна і загальна назва для двох рейсів німецьких пассажирських пароплавів «Обербюрґермайстер Гакен» (29—30 вересня ) та «Пройссен» ( 16—17 листопада) 1922 року, силоміць вигнаних з Петрограду в Щецин більш ніж 160 науковців, письменників, філософів, професорів вищих навчальних закладів країни.

Водночас проводилися й інші подібні каральні заходи — заслання на пароплавах з Україниодеського порту у Константинополь) та потягами з Москви у тоді «буржуазні» Латвію та Німеччину.

Третього грудня 1922 р. до Берліна прибула також партія засланих з Грузії (шістдесят осіб). Тобто висилки продовжувались і надалі.

Внесені до переліків на висилку особи примусово подавали заяву на депортацію з СРСР, мали зробити це своїм коштом, давали підписку про згоду на покарання розстрілом у випадках самовільного повернення з заслання. Було встановлено повну заборону на вивіз матеріальних речей, приватних бібліотек та коштовностей, рахуючи навіть власні хрестики. Кількість засланих значно збільшувалась за рахунок членів родини та старих батьків. Ніяких компенсацій за втрачене майно не було.

Серед висланих — з 225 осіб :

  • Лікарі — 45,
  • професори та викладачі — 41,
  • економісти, агрономи, кооператори — 30,
  • літератори — 22,
  • юристи з університетською освітою і практикою — 16,
  • інженери — 12,
  • студентська молодь — 34
  • представники заборонених більшовиками політичних партій, священики тощо.

Перелік висланих на " філософському кораблі " (неповний)[ред.ред. код]

Висланий Сергій Булгаков (в чорному) та Павло Флоренський (в білому), насмерть закатований у концтаборі на Соловках.

Цензура в СРСР довгий час забороняла оприлюднувати повний перелік висланих за кордон за рішенням ВЦВК. Хоча цей перелік був добре відомим для дослідників і науковців країн Західної Європи. Добре знали цих людей і цей перелік і представники вимушеної російської еміграції.

Непорозуміння викликає точна кількість висланих. Називають від ста двадцяти (120) до ста шістдесяти (160) осіб професорів, науковців, істориків і філософів.



Серед внесених у переліки до обов'язкової висилки знайшлися і ті, що не побажали виконати суворий наказ більшовицького уряду. Серед них -

Усі вони арештовані і кинуті у радянські в'язниці. Пізніше про них сповістили — «десять років заслання без права листування». Це була шифрована звістка НКВС про розстріл у в'язниці.

Галерея[ред.ред. код]

Увічнення пам'яті після розпаду СРСР[ред.ред. код]

У 2003 році в місті Санкт-Петербург на набережні Лейтенанта Шмідта створений пам'ятний знак з приводу насильницького вигнання інтелектуалів с території СРСР. Напис на простому за формою паралелепіпеду з граніту такий (російською):

Ліві лапки С этой набережной осенью 1922 года отправились в вынужденную эмиграцию выдающиеся деятели отечественной философии, культуры и науки / Памятный знак установлен попечением Санкт-Петербургского философского общества / 15.11.2003. Праві лапки

Російські емігранти за кордоном заснували кінофестиваль «Русское Зарубежье», символом якого став символічний бронзовий приз з зображенням силоміць засланих на пароплаві людей. Приз-скульптуру створила митець Галина Шиліна.

В буржуазній Росії (по розпаду СРСР) дозволено розробляти тему мільйонної еміграції з країни та тему «Філософський корабель» в вищих художніх закладах (тема заслання часів СРСР і сталінських репресій у картинах Рижова Р. "Заслання. Перший вагон ", Жилінського Д . «1937 рік» тощо).


Джерела[ред.ред. код]

  • Квакин А. В. Осмысление «философского парохода» 1922 года (к 80-летию административной высылки большевиками значительной группы видных российских интеллигентов) // Толерантность и власть: судьбы российской интеллигенции. Тезисы докл. межд. конф., посвященной 80-летию «философского парохода», 4—6 октября 2002 г. — Пермь, 2002. — С. 67—68.
  • Главацкий М. Г. «Философский пароход»: год 1922-й: Историографические этюды. — Екатеринбург, 2002.
  • В. Г. Макаров, В. С. Христофоров. Пассажиры «философского парохода» (судьбы интеллигенции, репрессированной летом — осенью 1922 г. // Вопросы философии. — № 7 (600) — 2003. — С. 113–137 [со списком биографических справок о всех лицах, высланных за границу в 1922–1923 гг.]
  • Высылка вместо расстрела : Депортация интеллигенции в документах ВЧК—ГПУ. 1921–1923 / Вступ. ст., сост. В. Г. Макарова, В. С. Христофорова; Комм. В. Г. Макарова. — М.: Русский путь, 2005. — 544 с. — ISBN 5-85887-175-5
  • «Очистим Россию надолго…» Репрессии против инакомыслящих. Конец 1921 — начало 1923 г.: Документы. — М.: МФД:Материк, 2008. — 848 с.
  • Chamberlain, L. Lenin's private war: the voyage of the philosophy steamer and the exile of the intelligentsia / Lesley Chamberlain. — New York : St. Martin's Press, 2007. — 414 p. ISBN 9780312367305

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]