Водоміцність гірських порід

Водоміцність гірських порід (рос. водопрочность горных пород, англ. water stability of rock, rock's resistance to water; нім. Wasserbeständigkeit f der Gesteine n pl) — здатність гірських порід зберігати міцність при взаємодії з водою. Зниження міцності гірських порід зумовлене розклинюючим ефектом, який має місце при проникненні її в пори і тріщини, і набуханням окремих мінералів у породах. Ступінь зниження міцності гірських порід оцінюється коефіцієнтом розмокання, який дорівнює відношенню межі міцності при стисненні породи, максимально насиченої водою, до межі міцності в сухому стані. За величиною коефіцієнтом розмокання породи поділяються на: водоміцні, або водостійкі (H_р> 0,9), — базальти, граніти; зниженої водостійкості (0,7<H_р< 0,8) — пісковики, мармур; слабкостійкі (H_р<0,7) — вапняки, мергелі, вугілля; водонестійкі (H_р бл. 0) — глинясті вапняки, аргіліти, леси.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.