Войнаровський Павло Дмитрович

Войнаровський Павло Дмитрович
Народився	15 (27) лютого 1866 Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер	26 червня (9 липня) 1913 (47 років) Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	викладач університету, педагог, електротехнік
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний електротехнічний університетd (1890)
Галузь	електротехніка
Заклад	Санкт-Петербурзький державний університет
Вчене звання	професор
Нагороди
Войнаровський Павло Дмитрович у Вікісховищі

Павло Дмитрович Войнаровський 15 [27] лютого 1866, Севастополь — 26 червня [9 липня] 1913, Санкт-Петербург) — організатор російської електротехнічної освіти й першої в Росії високовольтної лабораторії (1904), фахівець у галузі електротехніки, електрозв'язку, передачі електроенергії повітряними й кабельними лініями, педагог, професор (1898). Директор електротехнічного інституту (1906—1912).

Біографія

Павло Войнаровський народився 3 лютого 1866 в місті Севастополі (Крим).

У 1886 році закінчив фізико-математичний факультет марсельського університету. Закінчив Технічне училище Поштово-телеграфного відомства в Санкт-Петербурзі (1890). Звання «телеграфного інженера» отримав в 1894. Продовжив освіту в Бельгії, де з відзнакою в 1895 закінчив льєзький Електротехнічний інститут Монтефиоре як інженер-електрик.

Фото з Інтерес

Працював механіком Управління міських телеграфів в Москві, де незабаром здобув популярність як великий фахівець з електрозв'язку.

З 1891 по 1912 — викладав у Петербурзькому електротехнічному інституті, потім — професор (з 1898) і завідувач кафедрою електротехніки Петербурзького електротехнічного інституту. Директор електротехнічного інституту (1906—1912). З 1894 викладав також в Санкт-Петербурзькому університеті.

У 1906 році при установі премії імені А. С. Попова обраний головою комісії з присудження премії.

Був членом Російського технічного товариства, електротехнічного товариства й редактором журналу «Електротехнічний вісник» (1898—1899), Постійного комітету Всеросійських електротехнічних з'їздів (1899—1912), Товариства інженерів-електриків, які закінчили ЦІ (голова бюро в 1909—1912), Асоціації інженерів -Електрика інституту Монтефиоре (з 1895), Міжнародного електротехнічного комітету (1911). Учасник міжнародних електротехнічних з'їздів у Парижі (1900), Марселі (1908), Брюсселі (1910).

Павло Дмитрович Войнаровський помер 13 червня 1913 року в місті Санкт-Петербурзі.

Наукова діяльність

Автор перших у Росії оригінальних праць, прикладних розробок та лекційних курсів з телефонії, електричного освітлення, електричних вимірів, електричної тяги.

Велике значення мали праці П. Войнаровського з питань передачі електричної енергії повітряними й кабельними лініями.

У 1895 склав проєкт міжміської телефонної лінії Петербург — Москва (побудована 1898 року), яка була однією з найбільших магістралей того часу.

У 1901 підготував розрахунок температурного режиму роботи проводів і кабелів.

У 1912 вперше виклав теорію електричного кабелю. Провів дослідження про вплив трамвайних ліній на лінії зв'язку, по електричній тязі, розрахунку електричних мереж.

У 1903 склав атлас креслень і малюнків, що відображають різні способи укладання кабелів.

Брав участь у створенні «Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона».

Вибрані праці

• Електрична передача сили на відстань змінними однофазним і багатофазним струмами (СПб, 1894)
• Досліди дослідження поширення змінного струму по довгих дротах (1896)
• Боротьба телефону з електричним трамваєм (1898)
• Підземні телефонні мережі (1898)
• Теоретичне і практичне керівництво по телефонії (СПБ, 1899)
• Теорія електричного кабелю (СПБ, 1912)

Нагороди

• Орден Святого Станіслава,
• Орден Святої Анни,
• Орден Святого Володимира.

Пам'ять

• На згадку про заслуги Павла Дмитровича Войнаровського, в 1913 році був утворений фонд його імені для установи стипендій та премій, що діяв до 1919 року.
• У 1-му корпусі СПбГЕТУ в 1996 році близько лабораторії теоретичних основ електротехніки встановлено меморіальну дошку, присвячену П. Д. Войнаровського.