Войтанівський Василь
| Василь Войтанівський | |
|---|---|
| Народився |
1894 Братківці, Королівство Галичини і Володимирії, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Помер |
29 червня 1945 Загреб, .svg){kind=small} СФРЮ |
| Поховання | Загреб |
| Громадянство |
 ЗУНР.svg){kind=small} Королівство Югославія НД Хорватія |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Загребський університет |
| Партія | ОУН |
| Конфесія | УГКЦ |
| У шлюбі з | Влатка Рожман (нар. 1897—1945) |
| Діти | Володимир (нар. 1922—1945) |
Василь Войтанівський (псевдо: Горохівський[1]; нар. 1894, Братківці — пом. 29 червня 1945, Загреб) — український громадський та політичний діяч, організатор та голова Товариства «Просвіта» у Загребі, тереновий провідник ОУН в Королівстві Югославія, учасник II Великого Збору ОУН у Римі (26.08.1939).
Життєпис[ред. | ред. код]
Василь Войтанівський народився 1894 року в селі Братківці, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина. Проходив військову службу в Загребі. Закінчив Загребський університет. Учасник перших українських визвольних змагань.
У 1922 році переїхав у Загреб, де отримав громадянство Королівства Югославія у 1932 році та одружився з хорваткою Влаткою Рожман. Дружина та двоє його дітей вільно володіли українською мовою[2].
Був ініціятором та організатор Українського Товариства «Просвіта» у Загребі, багатолітній його голова. Публікував статті в хорватській пресі про українців, українсько-хорватські зв'язки, огляди української преси про Хорватію, український національно-визвольний рух. Перекладав з української на хорватську мову: Богдана Лепкого, Пантелеймона Куліша. Був членом організації «Брати хорватського дракону»[hr] (хорв. Družba «Brača Hrvatskoga Zmaja»), до якого належала майже вся тогочасна інтелектуальна еліта Хорватії[2].
Василь Войтанівський очолював Екзекутиву ОУН, яку було створено у міжвоєнний час у Хорватії. Підтримував активні зв'язки з ПУН за посередництвом Миколи Сціборського, згодом — Ярослава Барановського[3]. У 1939 році Василь Войтанівський брав участь у ІІ-му Великому Зборі ОУН в Римі. Входив до складу ідеологічно-політичної (голова Микола Сціборський), організаційної (голова Ярослав Барановський) та резолюційної (голова Ярослав Стецько) комісій Великого збору ОУН[2].
У травні 1940 року Василь Войтанівський заарештований за політичну діяльність, сидів у в'язниці Ґлавняча.
10 квітня 1941 року Василь Войтанівський привітав хорватів від імені українців, через загребське радіо, з проголошенням Незалежної Держави Хорватія на чолі з Поґлавніком (вождем) Анте Павеличем.
У 1941 році був одним з організаторів Українського Представництва в Незалежній Державі Хорватія. З 1941 до 1945 року був головою Українського Представництва в Незалежній Державі Хорватія. У 1941 році Українське Представництво, під керівництвом Василя Войтанівського, формує у Загребі Студентський Військовий Відділ ім. Головінського на чолі з Антоном Іванюком. Василь Войтанівський також був одним з організаторів Українського Легіону в Хорватії.
У 1945 році югославські червоні партизани заарештували Войтанівського та звинуватили у співпраці з усташами та німцями. За вироком трибуналу, від 29 червня 1945 року, Василь Войтанівський був розстріляний. Також було страчено його дружину та сина.[2]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Петро Мірчук. Нарис історії ОУН. Перший том: 1920-1939. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 25 грудня 2017.
- ↑ а б в г Зиновій Книш. Перед походом на Схід. Спогади й матеріяли до діяння Організації Українських Націоналістів у 1939-1941 роках / З. Книш. — Ч. 1. — Торонто: Срібна Сурма
- ↑ Петро Мірчук. Революційний змаг за УССД. - Т.1. – Торонто, 1985. – 375 с.
