Волтер Веллман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волтер Веллман
Народився3 листопада 1858(1858-11-03)[1][2]
Ментор, Лейк, Огайо, США
Помер31 січня 1934(1934-01-31)[1][2] (75 років)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна США
Діяльністьмандрівник-дослідник, льотчик, журналіст
Знання мованглійська[3]
Волтер Веллман на палубі дирижабля

Волтер Е. Веллман[4] (англ. Walter E. Wellman; 3 листопада 1858 — 31 січня 1934) — американський журналіст, дослідник і аеронавт.

Біографічна довідка

[ред. | ред. код]

Волтер Веллман народився в Менторі, штат Огайо, в 1858 році.[5] Він був шостим сином Алонсо Веллмана, і четвертим — його другої дружини Мінерви Сібілли (Грейвс) Веллман. Батько Волтера, Алонсо, коли Волтер був молодий, провів три роки в Громадянській війні в Америці. Спочатку він був у роті D 105-ї піхоти Огайо, перш ніж стати корабельним теслею з річкової ескадри Міссісіпі. Повернувшись з війни, він вивіз свою сім'ю на захід від Огайо, щоб стати поселенцями-піонерами округу Йорк, штат Небраска.[6]

У 14 років Волтер заснував щотижневу газету в Саттоні, штат Небраска. У віці 21 року Волтер повернувся до Огайо, заснував газету Evening Post («Вечірні вісті»), і одружився з Лорою МакКанн у Кантоні, штат Огайо, 24 грудня 1879 року. У них народилося п'ять доньок. У 1884 році він став політичним кореспондентом Вашингтона в «Чикаго Геральд» та « Рекорд-Геральд».

Ранні дослідження

[ред. | ред. код]

У 1892 році Веллман пам'ятником відзначив передбачуване місце посадки Христофора Колумба на острові Сан-Сальвадор на Багамах. У 1894 році він очолив полярну експедицію на схід від Шпіцбергена до широти 81° Пн. Очолював чергову експедицію на 82° Пн. широти через Землю Франца-Йосифа в 1898 і 1899 рр.[6]

Дирижаблі

[ред. | ред. код]
Дирижабль Веллмана на Шпіцбергені

31 грудня 1905 року Веллман оголосив, що зробить спробу дістатися до Північного полюса, але цього разу на дирижаблі.[7] Його газета забезпечила кошти в розмірі 250 000 доларів США і він збудував дирижабль у Парижі для полярної експедиції. Велман створив штаб експедиції на острові Дейн, Шпіцберген, влітку 1906 р.[6] Ангар був добудований лише в серпні 1906 року, і двигуни дирижабля під час випробувань саморуйнувались.[8] Тої ж зими Веллман відбудував дирижабль у Парижі та у вересні 1907 р. здійснив спробу польоту на Північний полюс. Він зробив другу спробу без фінансової допомоги в 1909 році, але механічні несправності змусили його повернутись назад за 100 км на північ від Шпіцбергену.

Восени 1910 року на Велман розширив свій дирижабль «Америка» до 9760 кубічних метрів і здійснив запуск з Атлантик-Сіті 15 жовтня 1910 року. Інженер Мелвін Ваніман надіслав одну з перших повітряних радіопередач, коли закликав стартовий катер «прийти і взяти цього проклятого кота!» — кота Кіддо, котрий (спочатку) не був радий тому, що був у повітрі.[9][10][11] Через 38 годин двигун вийшов з ладу, і дирижабль дрейфував, поки їх не врятував пароплав поштової служби Trent неподалік від Бермудських островів.[12][13] Наступного року був побудований другий дирижабль «Акрон» . Він вибухнув під час першого випробувального польоту. Загинув екіпаж із п'яти осіб, у тому числі його капітан, той самий Мелвін Ваніман, який вижив на Америці.[14] Майже через століття були знайдені його потоплені залишки. Ці фрагменти, а також рятувальний човен дирижабля, який компанія Goodyear Tire and Rubber зберігала з 1912 року, потім були передані Смітсонівському інституту.[15]

Спадщина

[ред. | ред. код]

У 1902 році Веллман написав «Трагедію Крайньої Півночі», опубліковану в «Білому світі». Книга Веллмана «Повітряний вік; Тисяча миль дирижаблем над Атлантичним океаном» була опублікована в 1911 році. «Німецька республіка, уявна політична історія після європейської війни» була опублікована в 1916 р.[6] Останні роки він провів у Нью-Йорку, де помер від раку печінки в 1934 році. Судно типу «Ліберті» «Уолтер Велман» було спущено на воду 29 вересня 1944 року від суднобудівної корпорації Тодда Х'юстона в Х'юстоні, штат Техас.


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  4. ↑ Stevens, George E. (Fall 1969). From Penny Paper to Post and Times-Star: Mr. Scripps' First Link. Cincinnati Historical Society Bulletin. Cincinnati Historical Society. 27 (3): 206—222. Архів оригіналу (PDF) за 1 серпня 2019. Процитовано 6 червня 2022.
  5. ↑ Capelotti 1999, page 14
  6. ↑ а б в г Wellman, Joshua Wyman Descendants of Thomas Wellman (1918) Arthur Holbrook Wellman, Boston pp.69-72,407&500-502
  7. ↑ Cailliez
  8. ↑ Capelotti 1999, pages 72-73
  9. ↑ «Kiddo, the airship cat [Архівовано 11 листопада 2020 у Wayback Machine.]» Purr'n'Fur
  10. ↑ «„Roy, come and get this goddamn cat“ was the first ever in-flight radio transmission [Архівовано 9 вересня 2017 у Wayback Machine.]» AviationHumor
  11. ↑ Copping, Jasper. «America the airship: the first transatlantic crossing [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.]» The Daily Telegraph, 13 October 2010. Accessed: 1 November 2014.
  12. ↑ Trevelyan, Laura (15 жовтня 2010). Airship America's landmark crossing attempt recalled. BBC News. Архів оригіналу за 16 жовтня 2010. Процитовано 15 жовтня 2010.
  13. ↑ Davies, Alan. Vaniman, the acrobatic photographer. State Library of New South Wales 2007. Архів оригіналу за 4 вересня 2007. enlarged again to 9760 cubic metres volume, giving a lifting capacity of 12 tonnes ... launched on 15 October 1910 ... crew of six, including Wellman and Vaniman and a stowaway cat
  14. ↑ Dilks, John. What Happened After the Rescue? QST, January 2011, pp. 95-6.
  15. ↑ 100 Years ago this airship sailed from Atlantic City. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Волтер_Веллман