Вікторіано Санчес Армініо
| Вікторіано Санчес Армініо | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | ісп. Victoriano Sánchez Arminio |
| Народився | 26 червня 1942 Сантандер, Іспанія |
| Помер | 21 травня 2023[1][2] (80 років) Сантандер, Іспанія[1] |
| Країна |  Іспанія |
| Діяльність | футбольний суддя |
| Знання мов | іспанська |
| Роки активності | з 1976 |
| Посада | Арбітр ФІФА |
Вікторіано Санчес Армініо (ісп. Victoriano Sánchez Arminio, 26 червня 1942, Сантандер, Кантабрія — 21 травня 2023, там само) — іспанський футбольний арбітр. З 1993 по 2018 рік[3] був президентом технічного комітету суддів Королівської іспанської футбольної федерації.
Санчес Армініо як головний арбітр дебютував у вищому дивізіоні Іспанії, в сезоні 1976/77.[4] Дебютним матчем була гра між «Малагою», і «Саламанкою» 11 вересня 1976 року[5], після чого працював у Прімері протягом тринадцять сезонів поспіль, відсудивши в цілому 149 матчів до свого уходу на пенсію через вік в 1989 році.
Протягом своєї кар'єри він був призначений арбітром трьох фіналів Кубка Іспанії у 1982, 1986 та 1989 роках, останній з яких став його прощальним матчем[6]
У 1978 році став міжнародним арбітром, а в 1981 році отримав статус арбітра ФІФА[7]. Наступного року працював як боковий арбітр на чемпіонаті світу в Іспанії 1982 року у суддівській бригаді свого співвітчизника Аугусто Ламо Кастільйо.
У 1984 році Вікторіано працював головним арбітром на Олімпіаді в Лос-Анджелесі, а через рік — на молодіжному чемпіонаті світу в СРСР.[8][9]
У 1986 році вже як головний арбтр поїхав на чемпіонат світу в Мексиці[10] де відсудив матч першого раунду між Аргентиною та Південною Кореєю.
У 1989 році судив другий матч фіналу Кубка УЄФА між «Наполі» та «Штутгартом»[11].
Як тільки Вікторіано вийшов у відставку, президент Іспанської футбольної федерації Анхель Марія Вільяр зробив його членом Комітету з призначення арбітрів.[12] 15 березня 1993 року Вільяр сам призначив його президентом вищого арбітражного органу в іспанському футболі, Технічного комітету арбітрів (Comité Técnico de Árbitros, тоді — Національного комітету суддів)[13]. 18 травня 2018 року заявив про свою відставку після 25 років перебування на посаді.[3]
Він також був інструктором ФІФА для арбітрів.
- Премія Don Balón (1): 1988/89.
- Золотий свисток Прімери (1): 1981
- Срібний свисток Прімери (2): 1978, 1986
- ↑ а б в https://www.esquelasdecantabria.com/index.php/esquelas/1-esquelas/63826-don-victoriano-sanchez-arminio
- ↑ а б Muere Sánchez Arminio, exárbitro de fútbol y expresidente del CTA — RTVE, 2023.
- ↑ а б Lambea, Alberto (18 de mayo de 2018). Adiós a Sánchez Arminio, el capo eterno de los árbitros. Madrid. El Mundo. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 18 de mayo de 2018.
- ↑ Pardos, F. (26 de marzo de 1978). Sánchez Arminio, árbitro "gafe" (PDF). El Mundo Deportivo: 3.
- ↑ Sánchez Arminio, centenario arbitral en Primera (PDF). El Mundo Deportivo: 10. 8 de febrero de 1985.
- ↑ Victoriano, el que dirigió más partidos (PDF). El Mundo Deportivo: 16. 5 de julio de 1989.
- ↑ Calvo, Juan Antonio (24 de julio de 1982). Rejuvecimiento arbitral en Primera (PDF). El Mundo Deportivo: 10.
- ↑ Sánchez Arminio arbitrará en Los Angeles (PDF). El Mundo Deportivo: 13. 31 de mayo de 1984.
- ↑ Debuta Sánchez Arminio (PDF). El Mundo Deportivo: 12. 2 de junio de 1986.
- ↑ Sánchez Arminio arbitrará en el Mundial de México. El País. 22 de enero de 1986.
- ↑ Stuttgart y Nápoles: a por su primer título europeo (PDF). El Mundo Deportivo: 18. 17 de mayo de 1989.
- ↑ Los clubes siguen siendo contrarios al sistema de designación arbitral (PDF). El Mundo Deportivo: 15. 7 de octubre de 1989.
- ↑ Merino, Juan Manuel (16 de marzo de 1993). Sánchez Arminio, nuevo presidente del CNA (PDF). El Mundo Deportivo: 51.
- Victoriano Arminio. World Referee. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 22 квітня 2011.
- Victoriano Arminio. scoreshelf.com. Архів оригіналу за 16 липня 2015. Процитовано 22 квітня 2011.
- Victoriano Arminio. eu-football.info. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 19 березня 2015.
