Гальміроліз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гальміроліз (рос. гальмиролиз, англ. halmyrolysis, нім. Halmyrolyse f) — підводне вивітрювання, підводна ерозія морських відкладів під впливом процесів розчинення, окиснення тощо. Хімічна мінералологічна трансформація початкового осадження на дні океану. Концепція гальміролізу використовується для пояснення походження кількох мінералів, які з'являються лише в океанських відкладеннях, включаючи глауконіт (зелений пісок) і шамозит. Це також пов'язано з підводними змінами вулканічного туфу, що призводять до утворення бентоніту та інших різновидів абсорбуючих глин. Швидкість процесу значною мірою визначається природою солей і газів, що містяться в морській воді, і швидкістю накопичення відкладень. Особливо сприятливі для галміролізу місця де відкладення накопичуються повільно.

Гальміроліз протікає при пониженій концентрації кисню та вуглекислого газу, тому динаміка процесу пригальмована.

Продукти підводного вивітрювання — гідроксиди заліза, марнгану, червоні глибоководні глини, бентонітові глини.

Основними мінералами, що утворюються в цьому процесі, є філіпсит і палагоніт, частково також глауконіт і монтморилоніт.

Гальміроліз — різновид діагенезу, модифікація або розкладання відкладень на дні моря. Наприклад, як розпад феромагнезіальних мінералів, так і зростання агрегатів глауконіту в осадах морського дна є типами гальміролітичного процесу.

Література[ред. | ред. код]

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]