Гедда Ойленберґ
| Гедда Ойленберґ | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | нім. Maase | |||
| Псевдонім | Hedda Moeller-Bruck[1] | |||
| Народилася |
6 березня 1876 Meiderichd, Meiderich/Beeckd або Дуйсбурґ, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1] | |||
| Померла |
13 вересня 1960 (84 роки) Kaiserswerthd, Округ 5d, Дюссельдорф, ФРН або Дюссельдорф, ФРН[1] | |||
| Поховання | Берлін | |||
| Країна |
 Німеччина | |||
| Місце проживання | Дуйсбурґ | |||
| Діяльність | мовознавиця, письменниця, перекладачка | |||
| Сфера роботи | переклад[1] і література[1] | |||
| Alma mater | Luisen-Gymnasium Düsseldorfd (1873) | |||
| Брати, сестри | Friedrich Maased | |||
| У шлюбі з | Герберт Ойленберґ і Артур Меллер ван ден Брук | |||
|
| ||||
 Гедда Ойленберґ у Вікісховищі | ||||
Гедда Оленберґ (нім. Hedda Eulenberg, 6 березня 1876 — 13 вересня 1960) — німецька перекладачка та письменниця.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в Мейдеріху (сьогодні частина Дуйсбурга) в провінції Пруссія Рейн, дочка Вільгельма Маасе, музичного керівника. Успішно склала екзамен та вступила до вищої школи 1893 році Luisenschule в Дюссельдорфі. 1897 вийшла заміж за автора Артура Меллера ван ден Брука в Берліні, якого вона знала ще з часів школи в Дюссельдорфі. 1901 — познайомилася з письменником Гербертом Ейленбергом у Берліні на прем'єрі його п'єси « Мюнхгаузен». Того ж року Артур Меллер ван ден Брук утік до Франції з політичних та економічних причин.
1901 — Макс Брунс опублікував свої десять томів перекладів творів Едгара Аллана По, а потім переклад роману Жанни Марні « Femme de Silva (Die Gattin)», виданого Джуліусом Бардом наступного року. 1903 — <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Reclam [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]" rel="mw:ExtLink" title="Reclam" class="cx-link" data-linkid="58">Reclam</a> опублікувала свій німецький переклад " Germinal " Еміля Золя.
1904 — Гедда розлучилася з Артуром Меллером ван ден Бруком та вийшла заміж за Герберта Ейленберга. 1905 — вони переїхали в Kaiserswerth поблизу Дюссельдорфа, де Оленберґ працювала драматургом в Schauspielhaus театрі під керівництвом Луї Дюмона. У своєму новому домі вона розпочала свої перші переклади Гі де Мопассана, Чарльза Діккенса та подальші роботи Еміля Золи. До 1936 року Численні німецькі переклади видавали Макс Брунс, [1] [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]Reclam Німфенбургер Верлаг (Мюнхен) та інші видавництва. Одночасно вона публікувала численні газетні статті, переважно про монізм.
1936 — нацистська влада розпочала переслідування Гедди та Герберта Ейленбергів, щоб знищити їх економічне та інтелектуальне існування. Під час цього декілька членів її сім'ї були заарештовані та відправлені до концтабора, Гедда вже не могла знайти німецького видавця, який був готовий до публікації її творів.
Після 1945 року вона знову повернулася до роботи, яку довелося припинити в 1936 році. 1952 — Вийшла її автобіографія Im Doppelglück von Kunst und Leben. 1956 — повернулася до своїх перекладів Анрі Тройата, Івет Гільберт та Томаса Берка, всі видані Генріхом Дросте в Дюссельдорфі. 13 вересня 1960 року вона померла в Кайзерсверті в її резиденції Haus Freiheit («Будинок Свободи»).
Літературні твори[ред. | ред. код]
- Im Doppelglück von Kunst und Leben. Дюссельдорф: Die Faehre, [1952].
- Абгесанг. Дюссельдорф: Die Faehre, [1952]
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Гедда Ойленберґ // Німецька національна бібліотека
- Haus Freiheit [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Книги Google
- Портал BAM [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.] Загальний портал для бібліотек, архівів та музеїв Німеччини
- Бібліографія [Архівовано 11 січня 2021 у Wayback Machine.]
|
