Гельмут Райтель

Гельмут Райтель
нім. Helmuth Raithel
Народився	9 квітня 1907(1907-04-09) Інгольштадт, Верхня Баварія, Баварське королівство, Німецький Райх
Помер	12 вересня 1990(1990-09-12) (83 роки) Німеччина ·автомобільна аварія
Країна	Німеччина
Діяльність	солдат, історик
Alma mater	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Штандартенфюрер
Нагороди	Золотий німецький хрест Орден крові Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Німецький Олімпійський знак 2-го класу Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія) Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку Штурмовий піхотний знак в сріблі Нарукавна стрічка «Крит»

Гельмут Райтель (нім. Helmuth Raithel; 9 квітня 1907, Інгольштадт — 12 вересня 1990) — німецький офіцер, штандартенфюрер СС. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія

В жовтні 1926 року вступив в навчальний батальйон 19-го піхотного полку. З жовтня 1930 року — командир 2-ї роти 3-го гірського батальйону 19-го піхотного полку. В 1935 році закінчив курс училища зв'язку і був відряджений офіцером зв'язку в 100-й гірський полк. З 1 листопада 1937 року — командир роти, з 1 квітня 1938 року — ад'ютант 99-го гірського полку. В січні 1939 року відправлений на курси в училище в Вюнсдорфі, а листопаді призначений керівником курсу гірського училища. З 15 серпня 1940 року — командир 2-го батальйону 143-го гірського полку, який з 1941 року дислокувався в Північній Фінляндії. З 1 серпня 1942 року — в резерві ОКГ, з жовтня — на викладацькій роботі. В серпні-жовтні 1943 року — командир 746-го гренадерського полку. 1 грудня 1943 року переведений у війська СС і вступив в СС (посвідчення №470 211), командир 28- гірського полку військ СС (хорватського №2) 13-ї гірської дивізії військ СС «Ханджар». Членом НСДАП ніколи не був. З 6 червня 1944 року — командир 23-ї гірської дивізії військ СС «Кама». 28 вересня поранений і відправлений в лазарет. З 12 грудня — командир 11-го гірського полку СС «Райнгард Гейдріх» 6-ї гірської дивізії СС «Норд». В травні 1945 року здався союзникам.

Звання

• Фанен-юнкер-стрілець (1 квітня 1926)
• Фанен-юнкер-єфрейтор (1 липня 1927)
• Фанен-юнкер-унтерофіцер (1 жовтня 1927)
• Фенріх (серпень 1928)
• Обер-фенріх (серпень 1929)
• Лейтенант (1 червня 1930)
• Оберлейтенант (1 липня 1932)
• Гауптман (1 квітня 1937)
• Майор (1 листопада 1941)
• Оберстлейтенант (1 жовтня 1943)
• Оберштурмбаннфюрер резерву СС (1 грудня 1943)
• Штандартенфюрер резерву СС (2 квітня 1944)

Нагороди

• Орден крові
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
• Німецький Олімпійський знак 2-го класу
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі
• Залізний хрест
  • 2-го класу (25 вересня 1939)
  • 1-го класу (26 квітня 1941)
• Німецький хрест в золоті (31 січня 1942)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (9 січня 1943)
• Нарукавна стрічка «Крит» (3 квітня 1943)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі (22 травня 1943)
• Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 1-й клас (Третє Болгарське царство)

Література

• Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — ISBN 978-5-9955-0081-0
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X