Генріх Шрот
Генріх Шрот Heinrich Schroth | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Heinrich August Franz Schroth | |||
Народився |
23 березня 1871[1] Пірмазенс, Рейнланд-Пфальц[2] | |||
Помер |
14 січня 1945 (73 роки) або 13 січня 1945[1] (73 роки) Берлін, Третій Рейх[2] | |||
Громадянство | Німеччина | |||
Діяльність | актор театру, кіноактор | |||
Роки діяльності | 1890—1943 | |||
У шлюбі з | Käthe Haackd | |||
Діти | Carl-Heinz Schrothd і Hannelore Schrothd | |||
IMDb | ID 0775597 | |||
| ||||
Генріх Шрот Heinrich Schroth у Вікісховищі |
Генріх Шрот (нім. Heinrich Schroth *23 березня 1871 — †14 січня 1945) — німецький актор театру та кіно.
Біографія[ред. | ред. код]
Кар'єра[ред. | ред. код]
Народився Генріх Огюст Франц Шрот в Пірмазенсі, Рейнланд-Пфальц, Німеччина. В 1890 році Шрот дебютував в Королівському театрі Зігмарінген. У 1894 році він працює в міському театрі в Аугсбурзі, в 1896 році в Майнці в 1897 році в Театрі Королевського Суду в Ганновері. З 1899 по 1905 рік він провів шість років у складі німецького драматичного ансамблю в Гамбурзі, з 1905 року виступав у різних берлінських театрах.
Кінокар'єра[ред. | ред. код]
Шрот дебютував у кіно в 1916 у драмі Волтер Шмідгаслера Велкер Лорбір. Він провів 1910-і рр. знімаючись в численних німецьких німих фільмах, працював з такими режисерами, як Георг Якобі, Роберт Віне і Гаррі Піль. Його кар'єра в 1920 був успішною, і він грав разом з такими зірками німого кіно як Ліль Даговер, Еміль Яннінгс, Пауль Вегенер і Бригітта Гельм. Шрот з легкістю переходить до епохи звукового кіно.
Під час Другої світової війни Генріх Шрот бере участь у великій кількості кінопроєктів для нацистської партії, у тому числі пропагандистських фільмах для нацистського режиму.[3] На заключному етапі Другої світової війни, Рейхсміністр пропаганди Йозеф Геббельс поміщає Шрота у Gottbegnadeten-Liste («список Богом-обдарованих» або «незалежний список важливий артистів»), список артистів на 36 сторінках, що мають вирішальне значення для нацистської культури.[4] Найбільш помітної роботою Шрота епохи Другої світової війни, можливо, стала роль Герра фон Неуффера в антисемітській мелодрамі 1940 року Єврей Зюсс (нім. Jud Süß) режисера Файта Харлана, знятою за замовленням Геббельса.[5]
Театральна і кіно-кар'єри Шрота тривали п'ять десятиліть. Він помер у січні 1945 року.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Генріх Шрот був одружений тричі. Мало що відомо про його першу дружини. У пари народився син, Гайнц Шрот (1902—1957). Його друга дружина була Елс Раттершейм, у пари народився син, актор і режисер Карл-Гайнц Шрот (він же Гайнц Сайлер) в 1902 році. Його третя дружина була німецька актриса Кейт Хаак, з якою у нього народилась дочка, актриса Ганнелоре Шрот в 1922 році.
Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]
- The Queen's Love Letter (1916)
- The Queen's Secretary (1916)
- Dr. Hart's Diary (1917)
- Countess Kitchenmaid (1918)
- Jim Cowrey is Dead (1921)
- Marie Antoinette, the Love of a King (1922)
- People to Each Other (1926)
- Prinz Louis Ferdinand (1927)
- The Great Adventuress (1928)
- Misled Youth (1929)
- Atlantik (1929)
- 1914 (1931)
- No Money Needed (1932)
- Man Without a Name (1932)
- William Tell (1934)
- Uncle Bräsig (1936)
- Water for Canitoga (1939)
- Єврей Зюсс / Jud Süß (1940)
- Friedemann Bach (1941)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117099228 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Klee, Ernst: The Cultural Encyclopedia of the Third Reich: Who was Who Before and after 1945. S. Fischer, Frankfurt am Main 2007, S. 549.
- ↑ Klee. Ernst: The Cultural Encyclopedia of the Third Reich: Who was Who Before and after 1945. S. Fischer, Frankfurt am Main 2007, S. 549.
- ↑ Winkler, Willi: Eine Kerze für Veit Harlan. Süddeutsche Zeitung, 18 September 2009
Посилання[ред. | ред. код]
- Генріх Шрот на сайті IMDb (англ.)
|
Це незавершена стаття про німецького актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |