Роберт Віне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Дауне
Robert Wiene
Зображення
Ім'я при народженні Роберт Віне
Дата народження 24 квітня 1873(1873-04-24)
Місце народження Бреслау, Сілезія
Дата смерті 17 липня 1938(1938-07-17)[1][2] (65 років)
Місце смерті
Поховання О-де-Сен
Громадянство Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Веймарська республіка
Професія кінорежисер, сценарист
Кар'єра 1912—1938
Напрям кіноекспресіонізм
IMDb ID 092746
Роберт Віне у Вікісховищі?

Роберт Віне (нім. Robert Wiene, 24 квітня 1873, Бреслау — 17 липня 1938, Париж) — німецький кінорежисер, один із зачинателів кіноекспресіонізму.

Біографія[ред. | ред. код]

Дата і місце народження Роберта Віне достовірно не встановлені. Ймовірно, він народився в 1873 рік році в Бреслау (сьогодні Вроцлав)[3], а не в 1881 рік році в Дрездені, як це часто вказується. Його батько Карл Віне був відомим саксонським придворним артистом чеського походження. Молодший брат Конрад Віне став театральним актором і кінорежисером.

У 1894 рік році в Берліні Роберт Віне почав вивчати юриспруденцію, а через рік продовжив навчання у Відні. У 1908 і 1909 рік роках був керівником двох невеликих театрів. У 1913 рік році дебютував у кіно як сценарист і режисер. Всесвітню популярність здобув завдяки експресіоністському фільму «Кабінет доктора Калігарі» (Das Cabinet des Dr. Caligari, 1920). Поставив у тому ж стилі «Генуїне» (Genuine, 1921), «Раскольніков» (Raskolnikow, 1923) по Достоєвському і «Ісус Назаретянин, Цар Юдейський» (I.N.R.I.) з Григорієм Хмарою.

У 1934 рік році Роберт Віне емігрував з Німеччини і після коротких зупинок в Будапешті і Лондоні влаштувався в Парижі. Спроба поставити разом з Жаном Кокто звуковий риемейк фільму «Кабінет доктора Калігарі» успіхом не увінчалася.

Роберт Віне помер 17 липня 1938 рік року в Парижі і був похований на кладовищі Баньє в департаменті О-де-Сен.

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 1915 — «Бідна Єва», «Гордість фірми», «Вона прfворуч, вона — ліфоруч», «Законсервована наречена»
  • 1916 — «Ширма з лебедем», «Любовний лист королеви», «Чоловік в дзеркалі», «Наречена розбійника», «Секретар королеви»
  • 1920 — «Біля воріт життя», «Повернення Одіссея», «Небезпечна гра», «Кабінет доктора Калігарі», «Сатана», «Окружним шляхом до шлюбу», «Кров пращурів», «Три танці Марі Вільфорд», «Генуїна», «Ніч королеви Ізабо», «Помста жінки»
  • 1921 — «Пекельна ніч», «Гра з вогнем»
  • 1922 — «Саломея», «Трагікомедія»
  • 1923 — «Ісус Назаретянин, Цар Юдейський», «Ляльковий майстер з Кіанг-Нінг», «Раскольніков»
  • 1925 — «Руки Орлака», «Пансіон Гроонен»
  • 1926 — «Гвардійський офіцер», «Королева Мулен-Руж», «Кавалер троянд»
  • 1927 — «Знаменита жінка», «Кохана»
  • 1928 — «Муки жінки», «Велика мандрівниця», «Чоловіки Леонтіни», «Безчинства кохання»
  • 1930 — «Інший»
  • 1931 — «Паніка в Чикаго», «Любовний експрес»
  • 1934 — «Поліцейські дії», «Ніч у Венеції»
  • 1938 — «Ультиматум»

Література[ред. | ред. код]

  • С. Комаров. История зарубежного кино. Том 1. Немое кино. — М.: «Искусство», 1965.(рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]