Гетовт Каленикович
Гетовт Каленикович, в хрещенні Андрій (ст.-укр. Кгетовт Каленикович, пол. Getowt Kalenikowicz; пом. після 1528) — руський боярин ВКЛ.
Син київського боярина Каленика Калениковича, внук К. Мишковича. Вперше згадується під 1488 р. укупі з братом Окушком, коли одержав від великого князя Казимира Ягеллончика 8 коп грошей з київського мита[1]. 24 травня 1497 дістав господарське підтвердження купівлі села Петровське на В'язині в княгині Федьки Олешківни Іванової N, її зятя і дочки та с. Суходоли в Мишка Суєтича[2]. У великої княгині Олени Іванівни Гетовт вислужив маєтності «на Ворцы и на Мерех», а пізніше обмінявся ними з І. Сапегою на помістя в Полоцькому повіті — Чураки, Березуя, Василевичі, Рукшаничі, Лисково і двір у полоцькому замку, що було затверджено привілеєм Сигізмунда Старого від 13 січня 1517. В 1514 р. одержав «на вічність» чотири чоловіки й дві землі «пустовські» в Браславському повіті замість вотчини, спустошеної татарами[3]. На переписі війська (1528) ставив зі своїх володінь 9 «коней»[4].
Гетовт залишив по собі синів Томка, Олександра й Матвія — полоцьких зем'ян, і дочку Марію (заміжню з Іваном Глібовичем Корсаком, городничим полоцьким)[5].
- ↑ Lietuvos Metrika, knyga nr. 4 (1479–1491): Užrašymų knyga 4. — Vilnius : Lietuvos istorijos institutas; parengė Lina Anužytė, 2004. — С. 76.
- ↑ Lietuvos Metrika, Knyga Nr. 6: (1494–1506): Užrašymų knyga 6. — Vilnius : Lietuvos istorijos institutas; parengė Algirdas Baliulis, 2007. — С. 162.
- ↑ Lietuvos Metrika, Knyga Nr. 9 (1511–1518): Užrašymų knyga 9. — Vilnius : Lietuvos istorijos institutas; Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu; [parengė Krzysztof Pietkiewcz], 2003. — С. 221, 325.
- ↑ Русская историческая библіотека, издаваемая Археографическою комиссіею. Т. 33. — СПб: Тип. Главного Управления Уделов, 1915. — стб. 194
- ↑ Статкевіч-Чабаганаў А. Геталты і Тышкевічы з роду Каленікавічаў герба «Ляліва» // Роднае слова. — 2011. — № 7. — С. 81-84. Архівовано з джерела 22 січня 2022. Процитовано 2022-06-14.