Гладуш Іван Дмитрович
Гладуш Іван Дмитрович | |
---|---|
Народився | 24 липня 1929 Мишурин Ріг, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська округа, Українська СРР, СРСР |
Помер | 6 грудня 2018 (89 років) Київ |
Країна | СРСР Україна |
Діяльність | політик |
Знання мов | російська |
Посада | МВС України |
Військове звання | Генерал внутрішньої служби України |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Іван Дмитрович Гладуш (нар. 24 липня 1929 — 6 грудня 2018) — український державний діяч. Міністр внутрішніх справ Української РСР (1982—1990). Генеральний директор Національного музею «Чорнобиль». Депутат Верховної Ради Української РСР 10 та 11 скликань у 1983—1990 р. Член ЦК КПУ в 1986—1991 р. Генерал внутрішньої служби України (2010).[1]
Народився 24 липня 1929 року у селі Мишурин Ріг на Дніпропетровщині. У 1951 році закінчив Дніпропетровський автотранспортний технікум, згодом Московський машинобудівний інститут та Київську вищу школу МВС СРСР.
З 1951 року — старший державтоінспектор, заступник начальника, начальник відділу державтоінспекції, заступник начальника управління охорони громадського порядку.
У 1968—1974 роках — начальник Управління внутрішніх справ МВС УРСР Дніпропетровської області.
У 1969 році брав участь в затриманні дніпропетровського серійного маніяка Олександра Берлізова, який працював комсомольським вожаком на Південмаші, очолював групу комсомольців які ж його і шукали (розстріляний в 1974 році).
У 1974—1977 роках — начальник Управління внутрішніх справ МВС УРСР Донецької області.
З 1977 року — заступник міністра, з 1978 року — 1-й заступник міністра внутрішніх справ Української РСР.
15 червня 1982 — 26 липня 1990 року — міністр внутрішніх справ Української РСР. Один із основних організаторів ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У 1987 році оприлюднив брехливі висновки щодо могил у Биківні, де стверджувалося, що в них поховані жертви нацизму, а не сталінських репресій.[2]
З 1990 року — на пенсії. З 1990 — генеральний директор Національного музею «Чорнобиль».
- Іменна вогнепальна зброя (1997)[4]
- Орден «За заслуги» III ст. (1999)[5]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2004)[6]
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (2008)[7]
- Нагороджений орденами Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани» (СРСР), «Срібна Зірка» (НДР)[8]
- Нагороджений відзнакою МВС України «Хрест Слави», нагрудними знаками «Почесний працівник МВС СРСР», «Почесний знак МВС України», «За заслуги в карному розшуку України», багатьма іншими відомчими та ювілейними медалями[8]
- ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2010 року № 847/2010 «Про присвоєння спеціальних звань»
- ↑ http://tyzhden.ua/History/60708 [Архівовано 16 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Кіпіані В. Биківня «за першою категорією». «Тиждень», 24 вересня 2012 р.
- ↑ Не стало екс-міністра МВС України, перші подробиці. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 7 грудня 2018.
- ↑ Указ Президента України від 7 травня 1997 року № 397/97 «Про нагородження відзнакою Президента України "Іменна вогнепальна зброя"»
- ↑ Указ Президента України від 21 липня 1999 року № 910/99 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
- ↑ Указ Президента України від 20 липня 2004 року № 828/2004 «Про нагородження І. Гладуша орденом князя Ярослава Мудрого»
- ↑ Указ Президента України від 12 грудня 2008 року № 1156/2008 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС»
- ↑ а б Легендарному Міністрові внутрішніх справ України Івану Гладушу виповнилося вісімдесят // Сайт МВС України, 24.07.2009. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
- Гладуш Іван Дмитрович [Архівовано 29 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
- Українська конфедерація журналістів[недоступне посилання з липня 2019]
- Керівники УМВС Дніпропетровської області
- І. Д. Гладуш згадує про Чорнобильську аварію / Дмитро КИЯНСЬКИЙ
- Народились 24 липня
- Народились 1929
- Уродженці Мишуриного Рогу
- Померли 6 грудня
- Померли 2018
- Члени КПРС
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя»
- Міністри внутрішніх справ УРСР
- Депутати Верховної Ради УРСР 10-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 11-го скликання
- Генерали внутрішньої служби України
- Нагороджені відзнакою «Хрест Слави»
- Нагороджені відзнакою «Почесний знак МВС України»
- Члени ЦК КП(б)У-КПУ
- Заступники Міністра внутрішніх справ УРСР
- Директори музеїв України