Очікує на перевірку

Голосіння за Ігнасьйо Санчесом Мехіасом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Голосіння за Ігнасьйо Санчесом Мехіасом»
АвторФедеріко Гарсія Лорка
Назва мовою оригіналуLlanto por Ignacio Sánchez Mejías
КраїнаІспанія
МоваІспанська
ЖанрПоезія, елегії
ВидавництвоCruz y Raya
Видано1935

Плач за Ігнасіо Санчесом Мехіасом (ісп. Llanto por Ignacio Sánchez Mejías) — поетичний твір іспанського поета Федеріко Гарсіа Лорки, що вийшов 1935 року у видавництві Cruz y Raya (Мадрид) з ілюстраціями Хосе Кабальєро.[1] Це збірка з чотирьох елегій на тему кориди і смерті Ігнасіо Санчеса Мехіаса.

Історія твору

[ред. | ред. код]

Лорка склав ці вірші в пам'ять про свого друга, тореадора Ігнасіо Санчеса Мехіаса, який помер від гангрени в серпні 1934 року, що розвинулася з колотої рани, завданої йому на арені для кориди в Мансанаресі биком Гранадцем (Granadino).

Загиблий був помітною постаттю в Андалусії. Спортсмен (крім кориди Ігнасіо грав у поло та був автомобілістом), президент Реал Бетіс у "золоті роки" клубу (1930-1932, у 1931 вони вперше вийшли в фінал Кубка Іспанії, а наступного року — в Прімеру), очільник відділення Товариства Червоного Хреста в рідній Севільї, кіноактор і драматург, разом з коханкою Аргентинітою (знаменитою виконавицею фламенко) вів активне світське життя і був другом багатьох митців «покоління 27 року», познайомившись із більшістю з них на урочистостях з нагоди 300-ліття смерті дона Луїса де Ґонґора-і-Арґоте. Аргентиніта і Лорка в 1931 році записали платівку народних пісень Іспанії.

Ігнасіо Санчес Мехіас повернувся на арену за декілька тижнів до фатального бою, у віці 43 років. 11 серпня він отримав рану в стегно, що стала фатальною внаслідок гангрени. 13 серпня він помер у лікарні в Мадриді. Твори на вшанування його пам'яті опублікували також Херардо Дієго, Рафаель Альберті, Хорхе Гільєн.[2]

Вперше Лорка прочитав ранню версію віршів 4 листопада 1934 року вдома своєму другові Карлосу Морла Лінчу[es]. Завершений твір з присвятою Аргентиніті прозвучав 12 березня 1935 на сцені Театру Еспаньйол[es].[1][3]

Попри те, що Лорка (на відміну від, наприклад, Херардо Дієго) не був палким шанувальником кориди, його Елегії вважаються одним із найвидатніших зразків поезії кориди.[4]

У 1949-1950 французький композитор Моріс Охана створив оркестровий і хоровий твір на вірші Лорки, отримавши дозвіл Аргентиніти.[3]

Зміст

[ред. | ред. код]

Структура і тематика

[ред. | ред. код]

Записаний александрійським віршем і з нотками солеа (традиційні для фламенко ритми і теми), насичений рефренами твір складається з чотирьох частин: Рана і смерть, Пролита кров, Присутнє тіло, Відсутня душа.

1. Рана і смерть

О сімнадцятій годині.
Рівно в п'ять по опівдні.
Хлопчик приніс білий саван
О сімнадцятій годині.
Вапно поховальне готове
О сімнадцятій годині.
Все інше — смерть,
Сама смерть лиш
О сімнадцятій годині.
(…)

Оригінальний текст (ісп.)
1. La cogida y la muerte

A las cinco de la tarde.
Eran las cinco en punto de la tarde.
Un niño trajo la blanca sábana
a las cinco de la tarde.
Una espuerta de cal ya prevenida
a las cinco de la tarde.
Lo demás era muerte y sólo muerte
a las cinco de la tarde.

(…)

Llanto por Ignacio Sánchez Mejías. F. García Lorca

Знайомий Лорки Рафаель Мартінес Надаль у 1997 році згадував, як Лорка читав цей вірш: "Він робив це не так, як роблять актори в наш час. Це була не літанія, а вірш, який наростав і наростав дедалі більше. Я пам'ятаю, як Федеріко кричав і навіть стукав кулаками по столах, коли промовляв: "І натовп бив вікна / о п'ятій годині пополудні!" (останні рядки першої частини).[3]

2. Пролита кров

Пролита на арену
Кров, що її б не бачити.

Місяцеві, що надходить, скажи,
Що не хочу бачити
Кров Ігнасіо на піску арени.

Що не хочу бачити!

Місяць відчинений на́встіж.
Кінь застиглої хмари.
Сірий майдан дрімотний,
Обсаджений вербами.
(…)

Оригінальний текст (ісп.)
2. La sangre derramada

¡Que no quiero verla!

Dile a la luna que venga,
que no quiero ver la sangre
de Ignacio sobre la arena.

¡Que no quiero verla!

La luna de par en par.
Caballo de nubes quietas,
y la plaza gris del sueño
con sauces en las barreras.

(…)

Llanto por Ignacio Sánchez Mejías. F. García Lorca

3. Присутнє тіло

Камінь — лоб, за яким стогонять мрії
Без гнучкої води й кипарисів застиглих.
Камінь — спина, на якій носять час
Із деревами сліз, стрічками й планетами. (…)

Оригінальний текст (ісп.)
3. Cuerpo presente

La piedra es una frente donde los sueños gimen
sin tener agua curva ni cipreses helados.
La piedra es una espalda para llevar al tiempo
con árboles de lágrimas y cintas y planetas.

(…)

Llanto por Ignacio Sánchez Mejías. F. García Lorca

За оцінкою Хесуса Аріаса (критика, панк-музиканта, письменника і журналіста з Гранади, 1963-2015) "Плач" Лорки поєднує елементи середньовічної літанії та романсу з авангардом ХХ ст. і є однією з найкращих поем іспанської літератури ({{oq|es|uno de los mejores poemas de la literatura española}}).[3]

4. Відсутня душа

(…)
Скільки часу мине, щоби знов народився (якщо це можливо)
Андалузець, такої щирої вдачі, такий авантюрний.
Я оспівую його елегантність словами, що стогнуть,
І згадую сумний бриз, що летить до оливок.

Оригінальний текст (ісп.)
4. Alma ausente

(…)
Tardará mucho tiempo en nacer, si es que nace,
un andaluz tan claro, tan rico de aventura.
Yo canto su elegancia con palabras que gimen
y recuerdo una brisa triste por los olivos.

Llanto por Ignacio Sánchez Mejías. F. García Lorca

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Llanto por Ignacio Sánchez Mejías. Universo Lorca (es-ES) . Процитовано 29 липня 2023.
  2. Reyes Cano, Rogelio (2000). Ignacio Sánchez Mejías y los actos del Ateneo de Sevilla (Diciembre de 1927). ISSN 1134-4970. Процитовано 29 липня 2023.
  3. а б в г Hoy, Granada (15 серпня 2010). La elegía del siglo XX. Granada Hoy (es-ES) . Процитовано 29 липня 2023.
  4. Revista de Estudios Taurinos N.º 7, Sevilla, 1998, págs. 13-40 TAUROMAQUIA Y LITERATURA EN LA GENERACIÓN DEL 27* Jácobo Cortines Fundación de Estudios Taurinos (PDF).

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]