Горан Любоєвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Горан Любоєвич
Особисті дані
Народження 4 травня 1983(1983-05-04) (40 років)
  Осієк, СФРЮ
Зріст 189 см
Вага 82 кг
Громадянство  Хорватія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2000–2004 Хорватія «Осієк» 65 (23)
2004–2006 Хорватія «Динамо» (Загреб) 41 (13)
2006 →  Швейцарія «Санкт-Галлен» 17 (5)
2006–2009 Бельгія «Генк» 38 (12)
2009–2010 Хорватія «Загреб» 12 (5)
2010–2011 Швеція АІК 11 (2)
2011–2012 Хорватія «Осієк» 25 (6)
2012 Румунія «Тиргу-Муреш» 9 (1)
2012–2013 Іран «Нафт Тегеран» 11 (2)
2013–2014 Хорватія «Осієк» 8 (0)
2014 Сінгапур «Балестьє Халса» 27 (20)
2015 Індонезія «Шривіджая» 3 (3)
2016–2017 Хорватія «Виноградар»[en] 15 (10)
2017 Хорватія «Трньє» (Загреб)[en] 9 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1998–1999 Хорватія Хорватія U-15 6 (2)
1999–2000 Хорватія Хорватія U-16 7 (2)
1999 Хорватія Хорватія U-17 3 (1)
2000–2001 Хорватія Хорватія U-19 10 (7)
2001–2003 Хорватія Хорватія U-20 6 (2)
2003–2005 Хорватія Хорватія U-21 18 (3)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Горан Любоєвич (хорв. Goran Ljubojević, нар. 4 травня 1983, Осієк) — хорватський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за «Динамо» (Загреб) та «Генк», а також молодіжну збірну Хорватії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Любоєвич народився в Осієку і в цьому місті розпочав свою футбольну кар'єру в місцевому клубі «Осієк». У першій команді дебютував у 16 ​​років 11 квітня 2000 року під час перемоги з рахунком 3:0 проти «Цибалії». Це був єдиний матч Любоєвича в сезоні 1999/00 і надалі гравець виступав у резервній команді. У сезоні 2002/03 він повернувся до основної команди і провів 20 матчів чемпіонату та забив 6 голів, а його клуб посів 8 місце в лізі. У сезоні 2003/04 «Осієк» посів високе 4 місце в лізі, а Любоєвич забив 16 голів. Більше за Горана забив лише його одноклубник Роберт Шпехар (18 голів). На цей момент Любоєвич вважався одним із найкращих молодих гравців Хорватії і у 2003 році він отримав приз «Надія року» від видання Večernji list. Всього нападник взяв участь у 65 матчах чемпіонату, забивши 23 голи. Більшість часу, проведеного у складі «Осієка», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,35 гола за гру першості.

В результати молодим нападником зацікавились місцеві гранди і влітку 2004 року Любоєвич приєднався до столичного «Динамо». Втім у команди стався серйозний спад і наступного сезону вона посіла лише 7-е місце в чемпіонаті, а Любоєвич забив 9 голів. У наступному сезоні 2005/06 вони повернули свою гру і стали чемпіоном Хорватії, але Любоєвич взяв участь лише в осінній частині сезону, оскільки навесні був відданий в оренду швейцарському клубу «Санкт-Галлен». Влітку 2006 року Горан повернувся в «Динамо», яке, як чемпіон країни, брало участь у кваліфікації Ліги чемпіонів. Там Любоєвич зробив хет-трик у другому кваліфікаційному раунді проти чемпіона Литви «Екранаса» (5:2).

У січні 2007 року Любоєвич знову виїхав за кордон, цього разу за 500 000 євро він був проданий в бельгійський «Генк»[1]. Хорват швидко завоював стартове місце в новій команді і постійно забивав, ставши у сезоні 2006/07 з 11 голами найкращим бомбардиром команди в чемпіонаті. Втім на початку сезону 2007/08 Любоєвич отримав серйозну травму коліна, яка вивела його з ладу до кінця сезону. Повернувшись на поле у сезоні 2008/09 він кілька разів виходив на поле, але повернути свою форму і результативність так і не зумів, тим не менш виграв 2009 року з командою Кубок Бельгії.

У грудні 2009 року хорват повернувся на батьківщину і півроку виступав за «Загреб», після чого влітку 2010 року перейшов до стокгольмського АІКа, з яким грав у попередніх раундах Ліги чемпіонів. У січні 2011 року його контракт з АІКом був розірваний і Любоєвич повернувся до рідного «Осієка».

У лютому 2012 року Любоєвич перейшов до клубу вищого дивізіону Румунії «Тиргу-Муреш», де дограв сезон.

В сезоні 2012/13 хорват виступав за іранський «Нафт Тегеран», а в липні 2013 року втретє підписав контракт з «Осієком». Не закінчивши сезон і зігравши лише вісім ігор без голів, він покинув Хорватію.

У 2014 році він приєднався до сінгапурського «Балестьє Халса». 7 листопада 2014 року він забив перший гол у фіналі Кубка Сінгапуру у ворота «Хоум Юнайтед». В результаті його команда здобула перемогу з рахунком 3:1 і виграла турнір. Загалом Горан закінчив сезон найкращим бомбардиром клубу з 27 голами.

У 2015 році Любоєвич грав за індонезійський клуб «Шривіджая», після чого повернувся на батьківщину, де і завершив кар'єру у нижчолігових клубах «Виноградар»[en] та «Трньє»[en][2].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

1998 року дебютував у складі юнацької збірної Хорватії (U-15), загалом на юнацькому рівні взяв участь у 32 іграх, відзначившись 14 забитими голами.

Протягом 2003—2005 років залучався до складу молодіжної збірної Хорватії, з якою брав участь у молодіжному чемпіонаті Європи 2004 року в Німеччині, де Хорватія посіла останнє місце в групі, набравши лише одне очко. Всього на молодіжному рівні зіграв у 18 офіційних матчах, забив 3 голи[3].

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Goran Ljubojević. KRC Genk. 28 лютого 2008. Архів оригіналу за 28 лютого 2008. Процитовано 18 листопада 2023.
  2. ↑ Ljubojević: Iskušavali smo nove sustave, ali nije bilo baš najbolje [Архівовано 2017-08-28 у Wayback Machine.]‚ sportnews.hr, 15 February 2017
  3. ↑ Goran Ljubojević - Croatian football federation. hns.team. Процитовано 18 листопада 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

1 Враньїч (в) (к) • 2 Булят • 3 Микулич • 4 Дрпич • 5 Лучич • 6 Єше • 7 Царевич • 8 Срна • 9 Любоєвич • 10 Бабич • 11 Бодрушич • 12 Шарлія (в) • 13 Гал • 14 Милардович • 15 Линич • 16 Шафарич • 17 Абрамович • 18 Загора • 19 Краньчар • 20 Праньїч • 21 Едуардо • 22 Пелин (в) • Тренер: Мартин Новоселаць
Хорватія
Футбольна надія року в Хорватії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Горан_Любоєвич&oldid=41054188