Гороховський провулок
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Гороховський провулок Росія | |
|---|---|
| рос. Горо́ховский переу́лок | |
 | |
| Населений пункт | Москва |
| Місцевість | ЦАО |
| Район | Басманний |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 0.64 км |
| Координати | 55°45′54″ пн. ш. 37°39′56″ сх. д. / 55.76505555558377836° пн. ш. 37.66580555558377341° сх. д.Координати: 55°45′54″ пн. ш. 37°39′56″ сх. д. / 55.76505555558377836° пн. ш. 37.66580555558377341° сх. д. |
| Поштові індекси | 105064 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |
 Курська |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑2162195 ·R (Басманний район) |
| Мапа | |
 | |
 Гороховський провулок у Вікісховищі | |
Гороховський провулок (рос. Горо́ховский переу́лок)— вулиця в центрі Москви у Басманному районі між Старою Басманною і Токмаковим провулком.
Походження назви[ред. | ред. код]
Назву провулок отримав у XIX ст. від назви сусідньої Гороховської вулиці (нині вулиця Казакова).
Опис[ред. | ред. код]
Гороховський провулок починається праворуч від Старої Басманної, проходить на захід та виходить на Токмаков провулок навпроти Денисовського. Праворуч до Гороховського провулку примикає Малий Демидівський провулок.
Будівлі та споруди[ред. | ред. код]
По непарній стороні[ред. | ред. код]
- № 7 — особняк А. Б. Клеопіної (1905, архітектор Т. Я. Бардт).
- № 17 — дитячий притулок Євангелічного піклування про бідних жінок і дітей (1888—1889, архітектор М. К. Геппенер). Починаючи з 1999 року в будівлі Школа акварелі Сергія Андріякі.
- № 19 — особняк В. А. Лемана (перебудова, зміна фасаду, огорожа особняка — 1898, архітектор А. Е. Еріхсон).
- № 23 — особняк (1913, архітектор М. М. Черкасов).
По парній стороні[ред. | ред. код]
- № 2/14, буд. 4 — кутовий житловий будинок. Тут на початку XX століття в квартирі № 1 жив архітектор В. С. Масленников[1].
- № 4 — садиба Демидова (1789—1791, архітектор — М. Ф. Казаков[2]). У садибі збереглися «Золоті кімнати», названі так завдяки дерев'яному різьбленню, покритого тонким шаром листового золота. В даний час приміщення будівлі займає Московський державний університет геодезії і картографії.
- № 6 — в 1781 році тут, на перетині двох проїзних провулків, купив собі будинок художник Федір Рокотов. Ймовірно, жив він тут недовго, так як в 1785 році придбав будинок на розі Старої Басманної і Токмакова провулка — від якого збереглася лише будівля флігеля (№ 30/1, буд. 2).
- № 10 — Приватна жіноча гімназія В. Н. фон Дервіз (1898, архітектор О. О. Нікіфоров; прибудова — 1901, архітектор В. В. Шервуд). У гімназії навчалися М. І Цвєтаєва і Р. Зелена[3]
- № 12 — будівля посольства Еквадору в Росії.
- № 14 — особняк С. К. Морозова, архітектор Н. Д. Бутусов.
Транспорт[ред. | ред. код]
По провулку ходить автобус № 78.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вся Москва: адресная и справочная книга на 1914 год. — М. : Товарищество А. С. Суворина «Новое Время», 1914. — 845 с.
- ↑ Гейдор Т., Казусь И. Стили московской архитектуры. — М. : Искусство—XXI век, 2014. — 616 с. — ISBN 978-5-98051-113-5.
- ↑ Памятники архитектуры // Московское наследие. — 2013. — № 26.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт управи Басманного району [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Загальномосковський класифікатор вулиць Москви ЗМК ВМ
- Схема вулиці [Архівовано 12 січня 2018 у Wayback Machine.]