Цвєтаєва Марина Іванівна

|Lib= |Член КПРС?=

Мари́на Іва́нівна Цвєта́єва
рос. Марина Ивановна Цветаева
Марина Цвєтаєва
При народженні	Марина Ивановна Цветаева
Народження	26 вересня (8 жовтня) 1892(1892-10-08)
	Москва
Смерть	31 серпня 1941(1941-08-31) (48 років)
	Єлабуга, Татарська АРСР самогубство через повішення
Громадянство	Російська імперія,  СРСР
Alma mater	Паризький університет
Мова творів	російська
Рід діяльності	поетеса, прозаїк, перекладачка
Роки активності:	1908 — 1941
Жанр	поезія, мемуари
Батько	Цвєтаєв Іван Володимирович
Чоловік	Сергій Якович Ефрон
Діти	Аріадна Сергіївна Ефрон
Автограф:
Мари́на Іва́нівна Цвєта́єва у Вікісховищі?
Висловлювання у Вікіцитатах

Мари́на Іва́нівна Цвєта́єва (рос. Марина Ивановна Цветаева, 26 вересня (8 жовтня) 1892(18921008), Москва — 31 серпня 1941, Єлабуга, Татарська АРСР) — російська поетеса, прозаїк, перекладачка.

Біографія

Дитинство та юність

Її батько, професор-мистецтвознавець Іван Цвєтаєв, був засновником Московського музею образотворчих мистецтв. Мати, Марія Олександрівна Мейн, походила з русифікованої польсько-німецької родини, була піаністкою, ученицею Антона Рубінштейна. Через два роки після Марини народилася її сестра Анастасія.

Родина Цвєтаєвих мешкала у Москві, а влітку — в околицях Таруси (Калузька губернія). Через хворобу матері (сухоти) Марина часто жила за кордоном — в Італії, Швейцарії, Німеччині. Але 1906 року мати померла, і доньок виховував батько.

Початок творчої діяльності

У шість років Марина почала писати віршики, не лише російською, а й французькою та німецькою.

Дитячі роки Цвєтаєвої пройшли в Москві і в Тарусі. Через хворобу матері подовгу жила в Італії, Швейцаріі і Німеччині. Початкову освіту отримала в Москві, в приватній жіночій гімназії М. Т. Брюхоненко, продовжила її в пансіонах Лозанни (Швейцарія) і Фрайбурга (Німеччина). У шістнадцять років здійснила поїздку в Париж, щоб прослухати в Сорбонні короткий курс лекцій зі старофранцузької літератури.

Після смерті матері від сухот в 1906 році залишилися з сестрою Анастасією, єдинокровним братом Андрієм і сестрою Валерією під опікою батька, який знайомив дітей з класичною вітчизняною і зарубіжною літературою, мистецтвом. Іван Володимирович заохочував вивчення європейських мов, стежив за тим, щоб всі діти отримали грунтовну освіту.

У 18 років Цвєтаєва видала свою першу збірку «Вечірній альбом» (1910), до якої включено вірші, написані в 1907—1910 рр. (Збірник присвячений пам'яті Марії Башкирцевої, що підкреслює його «щоденникову» спрямованість). Її творчість привернуло до себе увагу знаменитих поетів — Валерія Брюсова, Максиміліана Волошина і Миколи Гумільова. Того ж року написала першу критичну статтю «Чарівність у віршах Брюсова».

1912 — вийшла її друга збірка «Чарівний ліхтар».

1911 — зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком Сергієм Ефроном; у січні 1912 вийшла заміж. Того ж року у них народилася донька Аріадна (Аля).

1913 — вийшла третя її збірка «З двох книг».

1922 — з травня по липень 1922 перебував у вигнанні в Берліні.

Творчість

Творчості Цвєтаєвої притаманні романтичний максималізм, мотиви самотності, трагічна приреченість кохання, несприйняття і капіталістичної, і сірої радянської повсякденності, конфлікт побуту і буття, неприємної щоденності та духовного життя. Інтонаційно-ритмічна експресивність, парадоксальна метафоричність.

Поезія

• збірка «Вечерний альбом», 1910,
• «Волшебный фонарь» («Чарівний ліхтар»), 1912,
• «Из двух книг», 1913,
• Монолог, 1913,
• Мне нравится, что вы больны не мной, 1913,
• Хочу у зеркала, где муть…1915,
• збірка «Вёрсты», 1921,
• «Лебединый стан»,
• «Ремесло», 1923,
• «Психея»,1923;
• «Молодец», 1924;
• «После России», 1928;
• сатирична поема «Крысолов», 1925,
• «Поэма Конца», 1926.
• «Новогоднее»,
• «Поэма горы»
• «Лестница»
• «Крысолов»
• «Подруга», 1914—1915 рр — цикл віршів, присвячений Софії Парнок

Трагедії

• «Федра» (1928).

Есеїстська проза

• «Хлыстовки», 1934;
• «Мой Пушкин», 1937;
• «Искусство при свете совести»,
• «Поэт и время»
• «Мать и музыка»
• «Черт»
• «Дом у Старого Пимена»

Мемуарні портрети

• «Герой труда» — записи про Валерія Брюсова, 1925;
• «Живое о живом» — пам'яті Максиміліана Волошина,
• «Пленный дух» — нарис про Андрія Бєлого
• «Нездешний вечер» — присвячено Михайлу Кузьміну
• «История одного посвящения» — спогади про Осипа Мандельштама, 1931 рік;
• «Наталья Гончарова» — життя і творчість Наталії Гончарової
• «Повесть о Сонечке» — спогади про Софію Голідей
• «Слово о Бальмонте» — Бальмонту

Щоденникова проза

• «Октябрь в вагоне», Москва, жовтень-листопад 1917
• «Вольный проезд», Москва, вересень 1918;
• «Мои службы»,
• «О любви»
• «Из дневника»
• «Грабеж»
• «Расстрел царя»
• «Покушение на Ленина»
• «Чесотка»
• «Fräulein»
• «Ночевка в коммуне»
• «Воин Христов»
• «Смерть Стаховича»
• «О благодарности»
• «Отрывки из книги „Земные приметы“»
• «Чердачное»
• «О Германии»

Бібліографія

• Антокольский П. Книга Марины Цветаевой // Новый мир. — 1966. — № 4.
• Цветаева А. Воспоминания. — М., 1971.
• Твардовский А. Марина Цветаева. Избранное, в его кн. О литературе. — М., 1973.
• Эфрон А. Страницы воспоминаний // Звезда. — 1973. — № 3.
• Эфрон А. Страницы былого // Звезда. — 1975. — № 6.
• Белкина М. Скрещение судеб. — М., 1988.
• Саакянц А. М. Цветаева. Жизнь и творчество. — М., 1997.
• Ганзбург Г. Шубертовские переводы Марины Цветаевой // Ганзбург Г. И. Статьи о Шуберте. — Харьков: РА, 1997. (Институт музыкознания. Шубертовское общество). ISBN 966-7012-11-5.
• Марина Цветаева. Фотолетопись жизни поэта. — М., 2000.
• Кудрова И. Путь комет. Жизнь Марины Цветаевой. — СПб, 2002.
• Эфрон Г. Дневники. — Т. 1-2. — М., 2005.
• Библиография работ о Марине Цветаевой
• Полянская М. Брак мой тайный. Марина Цветаева в Берлине. — М., 2001.

Посмертна слава

У Вікіджерелах є оригінали текстів

Цвєтаєва Марина Іванівна

• Ім'ям поетеси названо вулицю в Києві (житловий масив Вигурівщина-Троєщина)
• Музей Марини і Анастасії Цвєтаєвих відкрито в місті Феодосія.
• У Москві зусиллями ентузіастів організовано і відкрито Будинок-музей Марини Цвєтаєвої.
• У 1995 р. на відстані трьох кілометрів від російського міста Іваново відкрито Будинок-музей Цвєтаєвих (Ново-Таліци), в селі, де був невеликий родовий маєток її діда-священика (російською — Дом-музей Цветаевых (Ново-Талицы).
• На її честь також названо астероїд 3511 Цвєтаєва.
• У 2001 році у Празі зареєстровано «Общество Марины Цветаевой», засновником якого є Галина Ванечкова.
• Восьмого жовтня 2012, у 120-річчя з дня народження поета, у Празі на вулиці Тржищте, 16 відкрився Центр Марини Цвєтаєвої.
• У Празі в 1989 році відкрито меморіальну дошку на будинку, де жила Цвєтаєва за адресою Švedská, № 51/1373.

Сім'я

Чоловік Сергій Яковлевич Ефрон (1893—1941)

Діти

1. Аріадна Сергіївна Ефрон (1912—1975) — дочка.
2. Ірина Сергіївна Ефрон (13.04.1917—15 (16?).02.1920) — дочка (померла від голоду в Кунцевському дитячому будинку).
3. Георгій Сергійович Ефрон («Мур») (01.02.1925—<?>.07.1944) — син (загинув на фронті; за даними ТБД «Меморіал», поховано в братській могилі в м. Браслав Вітебської області, Білорусь). Опубликовані його щоденники (03.1940—08.1943).

Марина здала своїх дочок до в Кунцевського притулку. Годувати дітей їй було важко: зі служби вона пішла, тому що їй їй було нудно, нецікаво, безглуздо переписувати дурні паперу <…> Дітей вона здала в притулок, написавши заяву, що це — чужі діти, яких вона знайшла під дверима. Інакше при живій матері дівчаток в притулок б не взяли. Можливо, не потрапили б вони до притулку — це врятувало б їм життя. У притулку старша, Аля, тяжко захворіла, а молодша, Ірина, померла з голоду. «Втім, так краще», — писали один одному знайомі, які добре знали Марину. Адже дитина не бачив нічого, крім побоїв і голоду. Марина йшла на поетичні посиденьки, прив'язавши дворічну Ірину за ногу до ліжка в темній кімнаті. Під ліжком жили щури <…> Прив'язувати дитини Марина стала після того, як дівчинка наїлася всякої гидоти з помийного відра <…> На похорон дочки Марина не пішла.