Цвєтаєва Марина Іванівна
Мари́на Іва́нівна Цвєта́єва | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Марина Ивановна Цветаева | ||||
Марина Цвєтаєва | ||||
Ім'я при народженні | Марина Ивановна Цветаева | |||
Народилася |
26 вересня (8 жовтня) 1892 Москва | |||
Померла |
31 серпня 1941 (48 років) Єлабуга, Татарська АРСР ·повішення | |||
Поховання | ||||
Громадянство |
![]() ![]() | |||
Діяльність | поетеса, прозаїк, перекладачка | |||
Сфера роботи | поезія і сценічне мистецтво | |||
Alma mater | Паризький університет | |||
Мова творів | російська | |||
Роки активності | 1908 — 1941 — 1941 | |||
Жанр | поезія і мемуари | |||
Батько | Цвєтаєв Іван Володимирович[1] | |||
У шлюбі з | Сергій Якович Ефрон[d][2][1] | |||
Діти | Аріадна Сергіївна Ефрон[d] | |||
Автограф |
![]() | |||
| ||||
Мари́на Іва́нівна Цвєта́єва у Вікісховищі? | ||||
![]() |
Мари́на Іва́нівна Цвєта́єва (рос. Марина Ивановна Цветаева, 26 вересня (8 жовтня) 1892, Москва — 31 серпня 1941, Єлабуга, Татарська АРСР) — російська поетеса, прозаїк, перекладачка.
Зміст
Життєпис[ред. | ред. код]
Батько, професор-мистецтвознавець Іван Цвєтаєв, був засновником Московського музею образотворчих мистецтв. Мати, Марія Олександрівна Мейн[ru], піаністка, учениця Антона Рубінштейна, походила з русифікованої польсько-німецької родини. Через два роки після Марини народилася її сестра Анастасія[ru], що теж стала письменницею.
Родина Цвєтаєвих мешкала у Москві, а влітку — в околицях Таруси (Калузька губернія). Через хворобу матері (сухоти) Марина часто жила за кордоном — в Італії, Швейцарії, Німеччині.
У 1906 році мати померла, і Марину, єдинокровного брата Андрія і сестру Валерію виховував батько, який знайомив дітей з класичною вітчизняною і зарубіжною літературою, мистецтвом, заохочував вивчення європейських мов.
Початкову освіту отримала в Москві, в приватній жіночій гімназії М. Т. Брюхоненко, продовжила її в пансіонах Лозанни (Швейцарія) і Фрайбурга (Німеччина). У 16 років здійснила поїздку в Париж, щоб прослухати в Сорбонні короткий курс лекцій зі старофранцузької літератури.
1911 — зустрілася з Сергієм Ефроном; у січні 1912 взяла з ним шлюб, народила доньку Аріадну (Алю)[ru].
Громадянська війна (1917—1922)[ред. | ред. код]
У 1917 р Цвєтаєва народила дочку Ірину, яка померла від голоду у віці 3 років в притулку в Кунцево. Роки Громадянської війни виявилися для Цвєтаєвої дуже важкими. Сергій Ефрон з 1918 р служив в лавах Добровольчої армії на півдні Росії. Цвєтаєва жила в Москві, в Борисоглібському провулку, з листопада 1918 р служила в Інформаційному відділі Комісаріату у справах національностей (Наркомнац), в квітні 1919 р — в Центральній колегії піклування про полонених і біженців (Центрпленбеж), в листопаді 1920 р — в театральному відділі Наркомосу. У ці роки з'явився цикл віршів «Лебединий стан», пройнятий співчуттям до білого руху. У 1918—1920 рр. Цвєтаєва пише романтичні п'єси, поеми «Юрась», «Цар-дівиця», «На червоному коні».
З сiчня 1921 р Цвєтаєва регулярно відвідувала літературні вечори Всеросійського союзу поетів і засідання «Никитинських суботників», виступала з читанням своїх нових творів. У березні 1921 р почалася багаторічна дружба Цвєтаєвої з князем Сергієм Волконським. Ефрон на той час вже був в Празі, де став студентом Карлового університету. Там його знайшов І. Еренбурга і передав йому лист від Цвєтаєвої. У липні Цвєтаєва, також через Еренбурга, отримала перше за 3,5 року лист від чоловіка. В кінці року вона почала готуватися до від'їзду з Росії: переписувала рукописи, приводила в порядок архів, роздавала і розпродувала речі.
Творчість[ред. | ред. код]
У шість років Марина почала писати вірші, не лише російською, а й французькою та німецькою.
У 18 років Цвєтаєва видала першу збірку «Вечірній альбом» (1910), до якої включено вірші, написані в 1907—1910 рр. (Збірник присвячений пам'яті Марії Башкирцевої, що підкреслює його «щоденникову» спрямованість). Її творчість привернула до себе увагу знаменитих поетів — Валерія Брюсова, Максиміліана Волошина і Миколи Гумільова. Того ж року написала першу критичну статтю «Чарівність у віршах Брюсова».
1912 — вийшла друга збірка «Чарівний ліхтар».
1913 — вийшла третя збірка «З двох книг».
1922 — з травня по липень 1922 перебувала у вигнанні в Берліні.[5]
![]() | Цей розділ потребує доповнення. (травень 2011) |
Творчості Цвєтаєвої притаманні романтичний максималізм, мотиви самотності, трагічна приреченість кохання, несприйняття і капіталістичної, і сірої радянської повсякденності, конфлікт побуту і буття, неприємної щоденності та духовного життя. Інтонаційно-ритмічна експресивність, парадоксальна метафоричність.
Поезія[ред. | ред. код]
- збірка «Вечерний альбом», 1910,
- «Волшебный фонарь» («Чарівний ліхтар»), 1912,
- «Из двух книг», 1913,
- Монолог, 1913,
- Мне нравится, что вы больны не мной, 1913,
- Хочу у зеркала, где муть…1915,
- збірка «Вёрсты», 1921,
- «Лебединый стан»,
- «Ремесло», 1923,
- «Психея»,1923;
- «Молодец», 1924;
- «После России», 1928;
- сатирична поема «Крысолов», 1925,
- «Поэма Конца», 1926.
- «Новогоднее»,
- «Поэма горы»
- «Лестница»
- «Крысолов»
- «Подруга», 1914—1915 рр — цикл віршів, присвячений Софії Парнок
Трагедії[ред. | ред. код]
- «Федра» (1928).
Есеїстська проза[ред. | ред. код]
- «Хлыстовки», 1934;
- «Мой Пушкин», 1937;
- «Искусство при свете совести»,
- «Поэт и время»
- «Мать и музыка»
- «Черт»
- «Дом у Старого Пимена»
Мемуарні портрети[ред. | ред. код]
- «Герой труда» — записи про Валерія Брюсова, 1925;
- «Живое о живом» — пам'яті Максиміліана Волошина,
- «Пленный дух» — нарис про Андрія Бєлого
- «Нездешний вечер» — присвячено Михайлу Кузьміну
- «История одного посвящения» — спогади про Осипа Мандельштама, 1931 рік;
- «Наталья Гончарова» — життя і творчість Наталії Гончарової
- «Повесть о Сонечке» — спогади про Софію Голідей
- «Слово о Бальмонте» — Бальмонту
Щоденникова проза[ред. | ред. код]
- «Октябрь в вагоне», Москва, жовтень-листопад 1917
- «Вольный проезд», Москва, вересень 1918;
- «Мои службы»,
- «О любви»
- «Из дневника»
- «Грабеж»
- «Расстрел царя»
- «Покушение на Ленина»
- «Чесотка»
- «Fräulein»
- «Ночевка в коммуне»
- «Воин Христов»
- «Смерть Стаховича»
- «О благодарности»
- «Отрывки из книги „Земные приметы“»
- «Чердачное»
- «О Германии»
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Антокольский П. Книга Марины Цветаевой // Новый мир. — 1966. — № 4.
- Цветаева А. Воспоминания. — М., 1971.
- Твардовский А. Марина Цветаева. Избранное, в его кн. О литературе. — М., 1973.
- Эфрон А. Страницы воспоминаний // Звезда. — 1973. — № 3.
- Эфрон А. Страницы былого // Звезда. — 1975. — № 6.
- Белкина М. Скрещение судеб. — М., 1988.
- Саакянц А. М. Цветаева. Жизнь и творчество. — М., 1997.
- Ганзбург Г. Шубертовские переводы Марины Цветаевой // Ганзбург Г. И. Статьи о Шуберте. — Харьков: РА, 1997. (Институт музыкознания. Шубертовское общество). ISBN 966-7012-11-5.
- Марина Цветаева. Фотолетопись жизни поэта. — М., 2000.
- Кудрова И. Путь комет. Жизнь Марины Цветаевой. — СПб, 2002.
- Эфрон Г. Дневники. — Т. 1-2. — М., 2005.
- Библиография работ о Марине Цветаевой
- Полянская М. Брак мой тайный. Марина Цветаева в Берлине. — М., 2001.
Стосунки[ред. | ред. код]
Чоловік Сергій Яковлевич Ефрон (1893—1941). Діти:
- Аріадна Сергіївна Ефрон (1912—1975) — дочка.
- Ірина Сергіївна Ефрон (13.04.1917—15 (16?).02.1920) — дочка (померла від голоду в Кунцевському дитячому будинку).
- Георгій Сергійович Ефрон («Мур») (01.02.1925—<?>.07.1944) — син (загинув на фронті; за даними ТБД «Меморіал», похований в братській могилі в м. Браслав Вітебської області, Білорусь). Опубліковані його щоденники (03.1940—08.1943).
В жовтні 1914 року Цвєтаєва познайомилася з поетесою й перекладачкою Софією Парнок; у мисткинь почався роман[6]. Цвєтаєва присвятила Парнок цикл віршів «Подруга». Цвєтаєва і Парнок розійшлися у 1916 році; Марина повернулася до Ефрона. Стосунки з Парнок Цвєтаєва охарактеризувала як «первшу катастрофу в своєму житті». В 1921 році Цвєтаєва, підводячи підсумки, пише:
Визнання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Цвєтаєва Марина Іванівна |
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Цвєтаєва Марина Іванівна |
- Ім'ям поетеси названо вулицю в Києві (житловий масив Вигурівщина-Троєщина)
- Музей Марини і Анастасії Цвєтаєвих відкрито в місті Феодосія.
- У Москві зусиллями ентузіастів організовано і відкрито Будинок-музей Марини Цвєтаєвої.
- У 1995 р. на відстані трьох кілометрів від російського міста Іваново відкрито Будинок-музей Цвєтаєвих (Ново-Таліци), в селі, де був невеликий родовий маєток її діда-священика (російською — Дом-музей Цветаевых (Ново-Талицы).
- На честь письменниці названо астероїд 3511 Цвєтаєва[9].
- У 2001 році у Празі зареєстровано «Общество Марины Цветаевой», засновницею якого є Галина Ванечкова.[10][11][12][13]
- Восьмого жовтня 2012, у 120-річчя з дня народження поетеси, у Празі на вулиці Тржищте, 16 відкрився Центр Марини Цвєтаєвої.[14][15][16][17][18]
- У Празі в 1989 році відкрито меморіальну дошку на будинку, де жила Цвєтаєва за адресою Švedská, № 51/1373.[19]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Швейцер В. А. Цветаева М. И. // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1975. — Т. 8. — С. 377–378.
- ↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English — С. 1098. — ISBN 978-0-300-04854-4
- ↑ ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Томас Урбан: Русские писатели в Берлине в 20-е годы ХХ века; Санкт-Петербург 2014, с. 215.
- ↑ Бургин Д. Л. София Парнок. Жизнь и творчество русской Сафо. — СПб.: ИНАПРЕСС, 1999. — 512 с. — ISBN 5-87135-065-8.
- ↑ Марина Цветаева: Любить только мужчин — это такая скука!
- ↑ Наследие Марины Цветаевой
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
- ↑ Литературный вечер «Серебряный век поэзии. Творчество Марины Цветаевой» // РЦНК в Праге, 13 апреля 2016
- ↑ Общество Марины Цветаевой в Праге
- ↑ Лекция Галины Ванечковой «Дни Марины Цветаевой в Чехии»
- ↑ БЖ. Марина: одна пражская история // 16 січня 2018 о 23:43
- ↑ Центр Марины Цветаевой в Праге // 2 лист. 2012
- ↑ В Праге открывается Центр Марины Цветаевой // 02.10.2012
- ↑ Центр Марины Цветаевой в Праге // Общество Марины Цветаевой в Праге
- ↑ V Praze na Malé Straně vzniklo za podpory ruského mecenáše Centrum Mariny Cvětajevové / Dne 8.10.2012 bylo slavnostně otevřeno Centrum Mariny Cvětajevové na Tržišti 16 v Praze 1
- ↑ в Праге по адресу Praha 1, tržiště 16, недалеко от собора св. Николая на малостранской площади, открылся Центр марины Цветаевой (Centrum Mariny Cvětajevové) // «Русское слово», 10(79)/2012, стр. 26
- ↑ Совместно с Малостранским Обществом Чехословацко-советской дружбы, при участии академика Й. Коталика, супругам Ванечковым удалось в 1989 году открыть мемориальную доску на доме, где жила Цветаева в Праге (Švedská 51/1373) // «Русское слово», 10(79)/2012, стр. 10, 26
|
![]() |
Це незавершена стаття про письменницю. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |