Цвєтаєва Марина Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мари́на Іва́нівна Цвєта́єва
рос. Марина Ивановна Цветаева
Tsvetaeva.jpg
Марина Цвєтаєва
Ім'я при народженні Марина Ивановна Цветаева
Народилася 26 вересня (8 жовтня) 1892(1892-10-08)
Москва
Померла 31 серпня 1941(1941-08-31) (48 років)
Єлабуга, Татарська АРСР
·повішення
Поховання Єлабуга
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Діяльність поетеса, прозаїк, перекладачка
Сфера роботи поезія і сценічне мистецтво
Alma mater Паризький університет
Мова творів російська
Роки активності 1908 — 1941 — 1941
Жанр поезія і мемуари
Батько Цвєтаєв Іван Володимирович[1]
У шлюбі з Сергій Якович Ефронd[2][1]
Діти Аріадна Сергіївна Ефронd
Автограф Tsvetaeva signature 1941.jpg
CMNS: Цвєтаєва Марина Іванівна на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Мари́на Іва́нівна Цвєта́єва (рос. Марина Ивановна Цветаева, 26 вересня (8 жовтня) 1892(18921008), Москва — 31 серпня 1941, Єлабуга, Татарська АРСР) — російська поетеса, прозаїк, перекладачка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Марина Цвєтаєва народилася 8 жовтня 1892 року у Москві. Батько, професор-мистецтвознавець Іван Цвєтаєв, був засновником Московського музею образотворчих мистецтв. Мати, Марія Олександрівна Мейн[ru], піаністка, учениця Антона Рубінштейна, походила з русифікованої польсько-німецької родини. Через два роки після Марини народилася її сестра Анастасія[ru], що теж стала письменницею.

Родина Цвєтаєвих мешкала у Москві, а влітку — в околицях Таруси (Калузька губернія). Через хворобу матері (сухоти) Марина часто жила за кордоном — в Італії, Швейцарії, Німеччині.

У 1906 році мати померла, і Марину, єдинокровного брата Андрія і сестру Валерію виховував батько, який знайомив дітей з класичною, вітчизняною і зарубіжною літературою, мистецтвом, заохочував вивчати європейські мови.

Початкову освіту отримала в Москві, в приватній жіночій гімназії М. Т. Брюхоненко, продовжила її в пансіонах Лозанни (Швейцарія) і Фрайбурга (Німеччина). У 16 років здійснила поїздку в Париж, щоб прослухати в Сорбонні короткий курс лекцій зі старофранцузької літератури.

1911 — зустрілася з Сергієм Ефроном, у січні 1912 взяла з ним шлюб. В цьому шлюбі народила трьох дітей: Аріадну (Алю)[ru] (1912—1975), Ірину (13.04.1917—15 (16?).02.1920, померла від голоду в Кунцевському дитячому будинку), Георгія («Мура») (01.02.1925—07.1944, загинув на фронті; за даними ТБД «Меморіал», похований в братській могилі в м. Браслав Вітебської області, Білорусь. Опубліковані щоденники (03.1940—08.1943).

В жовтні 1914 року Цвєтаєва знайомиться з поетесою й перекладачкою Софією Парнок, у мисткинь починається роман[5], котрий Цвєтаєва охарактеризує як «першу катастрофу в своєму житті». Цвєтаєва присвятила Парнок знаменитий цикл лесбійських віршів «Подруга». Поетеси розійшлися у 1916 році, після чого Марина повернулася до Ефрона. В 1921 році, підводячи підсумки, про своє ставлення до сексуальності Цвєтаєва пише славнозвісне:

Любить только женщин (женщине) или только мужчин (мужчине), заведомо исключая обычное обратное — какая жуть! А только женщин (мужчине) или только мужчин (женщине), заведомо исключая необычное родное — какая скука![6][7]

Громадянська війна (1917—1922)[ред. | ред. код]

У 1917 Цвєтаєва народила дочку Ірину, яка померла від голоду у віці 3 років в притулку в Кунцево. Роки Громадянської війни виявилися для Цвєтаєвої дуже важкими. Сергій Ефрон з 1918 року служив в лавах Добровольчої армії на півдні Росії. Цвєтаєва жила в Москві, в Борисоглібському провулку, з листопада 1918 року служила в Інформаційному відділі Комісаріату у справах національностей (Наркомнац), в квітні 1919 року — в Центральній колегії піклування про полонених і біженців (Центрпленбеж), в листопаді 1920 року — в театральному відділі Наркомосу.

У березні 1921 року почалася багаторічна дружба Цвєтаєвої з князем Сергієм Волконським. Ефрон на той час вже був у Празі, де став студентом Карлового університету. Там його знайшов Ілля Еренбург і передав лист від Цвєтаєвої. У липні Цвєтаєва, також через Еренбурга, вперше за три з половиною роки отримала лист від чоловіка. В кінці року почала готуватися до від'їзду з Росії: переписувала рукописи, приводила в порядок архів, роздавала і розпродувала речі.

З травня по липень 1922 року перебувала у вигнанні в Берліні.[8]

Творчість[ред. | ред. код]

У шість років Марина почала писати вірші, не лише російською, а й французькою та німецькою.

У 18 років видала першу збірку «Вечірній альбом» (1910), до якої включено вірші, написані в 1907—1910 рр. (Збірник присвячений пам'яті Марії Башкирцевої, що підкреслює його «щоденникову» спрямованість). Її творчість привернула до себе увагу знаменитих поетів — Валерія Брюсова, Максиміліана Волошина і Миколи Гумільова. Того ж року написала першу критичну статтю «Чарівність у віршах Брюсова».

1912 — вийшла друга збірка «Чарівний ліхтар».

1913 — опублікована третя збірка «З двох книг».

У воєнні 1917—1922 роки створює цикл віршів «Лебединий стан», пройнятий співчуттям до білого руху.

У 1918—1920 рр. пише романтичні п'єси, поеми «Юрась», «Цар-дівиця», «На червоному коні».

З сiчня 1921 р Цвєтаєва регулярно відвідувала літературні вечори Всеросійського союзу поетів і засідання «Никитинських суботників», виступала з читанням своїх нових творів.

Цей розділ потребує доповнення. (травень 2011)

Творчості Цвєтаєвої притаманні романтичний максималізм, мотиви самотності, трагічна приреченість кохання, несприйняття і капіталістичної, і сірої радянської повсякденності, конфлікт побуту і буття, неприємної щоденності та духовного життя. Інтонаційно-ритмічна експресивність, парадоксальна метафоричність.

Поезія[ред. | ред. код]

  • Збірка «Вечерний альбом», 1910,
  • «Волшебный фонарь» («Чарівний ліхтар»), 1912,
  • «Из двух книг», 1913,
  • Монолог, 1913,
  • Мне нравится, что вы больны не мной, 1913,
  • Хочу у зеркала, где муть…1915,
  • Збірка «Вёрсты», 1921,
  • «Лебединый стан»,
  • «Ремесло», 1923,
  • «Психея»,1923;
  • «Молодец», 1924;
  • «После России», 1928;
  • Сатирична поема «Крысолов», 1925,
  • «Поэма Конца», 1926.
  • «Новогоднее»,
  • «Поэма горы»
  • «Лестница»
  • «Крысолов»
  • «Подруга», 1914—1915 рр — цикл віршів, присвячений Софії Парнок.

Трагедії[ред. | ред. код]

  • «Федра» (1928).

Есеїстська проза[ред. | ред. код]

  • «Хлыстовки», 1934;
  • «Мой Пушкин», 1937;
  • «Искусство при свете совести»,
  • «Поэт и время»
  • «Мать и музыка»
  • «Черт»
  • «Дом у Старого Пимена»

Мемуарні портрети[ред. | ред. код]

Щоденникова проза[ред. | ред. код]

  • «Октябрь в вагоне», Москва, жовтень-листопад 1917
  • «Вольный проезд», Москва, вересень 1918;
  • «Мои службы»,
  • «О любви»
  • «Из дневника»
  • «Грабеж»
  • «Расстрел царя»
  • «Покушение на Ленина»
  • «Чесотка»
  • «Fräulein»
  • «Ночевка в коммуне»
  • «Воин Христов»
  • «Смерть Стаховича»
  • «О благодарности»
  • «Отрывки из книги „Земные приметы“»
  • «Чердачное»
  • «О Германии»

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Антокольский П. Книга Марины Цветаевой // Новый мир. — 1966. — № 4.
  • Цветаева А. Воспоминания. — М., 1971.
  • Твардовский А. Марина Цветаева. Избранное, в его кн. О литературе. — М., 1973.
  • Эфрон А. Страницы воспоминаний // Звезда. — 1973. — № 3.
  • Эфрон А. Страницы былого // Звезда. — 1975. — № 6.
  • Белкина М. Скрещение судеб. — М., 1988.
  • Саакянц А. М. Цветаева. Жизнь и творчество. — М., 1997.
  • Ганзбург Г. Шубертовские переводы Марины Цветаевой // Ганзбург Г. И. Статьи о Шуберте. — Харьков: РА, 1997. (Институт музыкознания. Шубертовское общество). ISBN 966-7012-11-5.
  • Марина Цветаева. Фотолетопись жизни поэта. — М., 2000.
  • Кудрова И. Путь комет. Жизнь Марины Цветаевой. — СПб, 2002.
  • Эфрон Г. Дневники. — Т. 1-2. — М., 2005.
  • Библиография работ о Марине Цветаевой
  • Полянская М. Брак мой тайный. Марина Цветаева в Берлине. — М., 2001.

Визнання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Цвєтаєва Марина Іванівна
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Цвєтаєва Марина Іванівна
Логотип Вікітеки
  • Ім'ям Марини Цвєтаєвої названо вулицю в Києві (житловий масив Вигурівщина-Троєщина).
  • Музей Марини і Анастасії Цвєтаєвих відкрито в місті Феодосія.
  • У Москві зусиллями ентузіастів організовано і відкрито Будинок-музей Марини Цвєтаєвої.
  • У 1995 р. на відстані трьох кілометрів від російського міста Іваново відкрито Будинок-музей Цвєтаєвих (Ново-Таліци), в селі, де був невеликий родовий маєток її діда-священика (російською — Дом-музей Цветаевых (Ново-Талицы).
  • На честь письменниці названо астероїд 3511 Цвєтаєва[9].
  • У 2001 році у Празі зареєстровано «Общество Марины Цветаевой», засновницею якого є Галина Ванечкова.[10][11][12][13]
  • Восьмого жовтня 2012, у 120-річчя з дня народження поетеси, у Празі на вулиці Тржищте, 16 відкрився Центр Марини Цвєтаєвої.[14][15][16][17][18]
  • У Празі в 1989 році відкрито меморіальну дошку на будинку, де жила Цвєтаєва за адресою Švedská, № 51/1373.[19]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Швейцер В. А. Цветаева М. И. // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1975. — Т. 8. — С. 377–378.
  2. ↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 1098.
  3. ↑ Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
  5. ↑ Бургин Д. Л. София Парнок. Жизнь и творчество русской Сафо. — СПб.: ИНАПРЕСС, 1999. — 512 с. — ISBN 5-87135-065-8.
  6. ↑ Марина Цветаева: Любить только мужчин — это такая скука!
  7. ↑ Наследие Марины Цветаевой
  8. ↑ Томас Урбан: Русские писатели в Берлине в 20-е годы ХХ века; Санкт-Петербург 2014, с. 215.
  9. ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
  10. ↑ Литературный вечер «Серебряный век поэзии. Творчество Марины Цветаевой» // РЦНК в Праге, 13 апреля 2016
  11. ↑ Общество Марины Цветаевой в Праге
  12. ↑ Лекция Галины Ванечковой «Дни Марины Цветаевой в Чехии»
  13. ↑ БЖ. Марина: одна пражская история // 16 січня 2018 о 23:43
  14. ↑ Центр Марины Цветаевой в Праге // 2 лист. 2012
  15. ↑ В Праге открывается Центр Марины Цветаевой // 02.10.2012
  16. ↑ Центр Марины Цветаевой в Праге // Общество Марины Цветаевой в Праге
  17. ↑ V Praze na Malé Straně vzniklo za podpory ruského mecenáše Centrum Mariny Cvětajevové / Dne 8.10.2012 bylo slavnostně otevřeno Centrum Mariny Cvětajevové na Tržišti 16 v Praze 1
  18. ↑ в Праге по адресу Praha 1, tržiště 16, недалеко от собора св. Николая на малостранской площади, открылся Центр марины Цветаевой (Centrum Mariny Cvětajevové) // «Русское слово», 10(79)/2012, стр. 26
  19. ↑ Совместно с Малостранским Обществом Чехословацко-советской дружбы, при участии академика Й. Коталика, супругам Ванечковым удалось в 1989 году открыть мемориальную доску на доме, где жила Цветаева в Праге (Švedská 51/1373) // «Русское слово», 10(79)/2012, стр. 10, 26
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Письменник Це незавершена стаття про письменницю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цвєтаєва_Марина_Іванівна&oldid=27000635