Гуданов Євген Олексійович
| Гуданов Євген Олексійович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 7 листопада 1921 Харків, Українська СРР |
| Смерть | 25 березня 1944 (22 роки) Дрокійський район |
| Поховання | Царіград і Дрокія |
| Країна | .svg){kind=small} СРСР |
| Звання |  Лейтенант |
| Формування | 294 стрілецька дивізія |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди |   |
 Гуданов Євген Олексійович у Вікісховищі | |
Євген Олексійович Гуданов (1921—1944) — лейтенант Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1944).
Євген Гуданов народився 7 листопада 1921 року в Харкові в робітничій родині. Закінчив сім класів харківської школи № 1, працював на Харківському автотрактороремонтному заводі. У серпні 1941 року Гуданов був призваний до лав Робітничо-селянської Червоної Армії. В 1942 році закінчив Білоцерківське військове піхотне училище, евакуйоване до Томську. З вересня того ж року — на фронтах Німецько-радянської війни. Брав участь у боях на Волховському, Воронезькому та 2-му Українському фронтах. Брав участь у боях під Ленінградом, звільнення Полтавської і Черкаської областей, битві за Дніпро, Корсунь-Шевченківської операції. До березня 1944 року лейтенант Євген Гуданов командував взводом розвідки 857-го стрілецького полку 294-ї стрілецької дивізії 52-ї армії 2-го Українського фронту. Відзначився під час Умансько-Ботошанську операції[1].
Взвод Гуданова, діючи попереду основних сил, першим переправився через Південний Буг і, використовуючи перевагу раптовості, звільнив три населених пункти, взяв у полон 3 офіцерів, 5 унтер-офіцерів і 37 солдатів противника, а також захопив 14 возів з кіньми. Надалі взвод переправився через Дністер і зробив розвідку ворожої оборони, забезпечивши успішне форсування річки полком без втрат. У 20-х числах березня 1944 року група з п'яти осіб, очолювана Гудановим, отримала завдання провести розвідку чисельності військ противника в населеному пункті Царіград Дрокійського району Молдавської РСР. Виявивши місцезнаходження штабу, розвідники зняли вартових і захопили в полон полковника румунської армії, а потім відкрили вогонь з усіх видів зброї, викликавши паніку у рядах супротивника, змусивши його безладно відійти до станції Дрокія, де перебували радянські війська. У результаті противник зазнав збитків. Було взято в полон близько 300 солдатів і офіцерів, захоплено велику кількість трофеїв. 25 березня 1944 року група Гуданова потрапила в оточення румунських військ. Одного з розвідників, переодягненого у ворожу форму, Гуданов відправив з донесенням в штаб полку, а з рештою зайняв кругову оборону і прийняв бій. У критичний момент бою Гуданов був змушений знищити взятого в полон полковника. Група відбивалася до останнього патрона і загинула в повному складі. Гуданов був похований в селі Царіград, пізніше його було перепоховано у місті Дрокія[1].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за «мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецькими загарбниками» лейтенант Євген Гуданов посмертно був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Також посмертно був нагороджений орденом Леніна[1].
На честь Гуданова названі вулиці в Харкові[1] та Дрокії[2]. До 1994 року ім'я Євгена Гуданова носив Дрокійський цукровий завод.
У Харкові була встановлена анотаційна дошка на честь Гуданова у серпні 1966 року[3].
- ↑ а б в г Гуданов Євген Олексійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- ↑ Ваши соседи. Улица Гуданова[недоступне посилання].
- ↑ Історія Харкова у пам'ятних дошках: Гуданов Є. О. Історія Харкова у пам'ятних дошках. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 8 червня 2019.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- Подвиги во имя Отчизны. — Харьков, 1974.
