Дебора Ліпштадт
| Дебора Ліпштадт | |
|---|---|
| англ. Deborah Esther Lipstadt | |
 | |
| Народилася | 18 березня 1947 (77 років) Мангеттен, Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки |
| Країна |  США |
| Діяльність | історик Нового часу, історикиня, письменниця, викладачка університету |
| Alma mater | Університет Брандейса |
| Галузь | Історія Голокосту |
| Заклад | Університет Еморі |
| Науковий ступінь | Доктор філософії з історії |
| Нагороди | |
| Особ. сторінка | hdot.org |
 Дебора Ліпштадт у Вікісховищі | |
Дебора Ліпштадт (англ. Deborah Esther Lipstadt; 18 березня 1947, Мангеттен, Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки) — американський історик та дослідник Голокосту. Доктор філософії з історії, професор Інституту новітньої єврейської історії та вивчення Голокосту в Університеті Еморі в Атланті, голова академічного комітету Американського меморіального музею Голокосту[1]. У 1994 році президент США Білл Клінтон призначив Дебору Ліпштадт до американської «Ради пам'яті жертв Голокосту», де вона пропрацювала два терміни[2].
Дебора Ліпштадт народилася 18 березня 1947 року в родині єврейських емігрантів з нацистської Німеччини і виросла в Нью-Йорку. Вона закінчила міський коледж Нью-Йорка, отримала ступінь магістра та доктора філософії з історії в Університеті Брандейса.
Професор Ліпштадт відома тим, що веде наукову полеміку з заперечувачами Голокосту. У 1993 році вона видала книгу «Denying the Holocaust: The Growing Assault on Truth and Memory», присвячену цій проблемі[3].
У 1996 році один з персонажів цієї книги, письменник Девід Ірвінг подав позов у британський суд на Дебору Ліпштадт та видавництво Пінгвін Букс, зі звинуваченням в наклепі і нанесенні збитку своєї наукової та ділової репутації.
Суд привернув велику увагу громадськості, причому не тільки у Великій Британії[4]. Справа тривала кілька років. Хоча британські закони покладають тягар доказів на відповідача, Ліпштадт та видавництво за допомогою ряду провідних експертів з історії Третього Рейху переконали суд, що Ірвінг маніпулював документами, підтасовував історичні факти і мотивом до цього слугували його антисемітські переконання[5].
На цьому суді вперше в історії були публічно оголошені уривки з раніше не опублікованих щоденників нацистського злочинця Адольфа Ейхмана[6].
11 квітня 2000 року суд оголосив 333-сторінковий вердикт[4]. Претензії Ірвінга були відкинуті, він отримав вимогу сплатити 3 млн фунтів як компенсацію судових витрат[7][8].
Однак, незважаючи на постійну боротьбу з заперечувачами Голокосту, Дебора Ліпштадт не підтримує заборону на висловлювання, що заперечують Голокост або покарання за них.
«Я прихильниця такої неприємної дрібниці, як свобода слова, і мене дуже турбує, коли уряди обмежують її»[9].
У лютому 2007 року, Ліпштадт вперше використала неологізм «м'яке заперечення» на щорічному благодійному бенкеті Сіоністського об'єднання в Лондоні. Говорячи про книгу Джиммі Картера «Палестина: мир, а не апартеїд» вона заявила:
«Коли колишній президент Сполучених Штатів пише книгу по ізраїльському-палестинській кризі та поміщає хронологічну таблицю на початку книги, щоб сприяти розумінню ситуації, і в цій хронології не вносить нічого істотного між 1939 і 1947 роками, то це м'яке заперечення»[10].
Надалі Ліпштадт використовувала даний термін для позначення заперечення Голокосту тими, хто визнає саму подію в цілому, однак намагається применшити її масштаби і унікальність шляхом умовчання істотних аспектів або некоректних порівнянь з іншими подіями[11][12].
- Deborah E. Lipstadt. Beyond Belief: The American Press and the Coming of the Holocaust 1933—1945. 1993. ISBN 0-02-919161-0. (англ.)
- Lipstadt D. Denying the Holocaust: The Growing Assault on Truth and Memory. — ISBN 978-0-14-024157-0.
- Deborah E. Lipstadt. History on Trial: My Day in Court with David Irving. 2005. ISBN 0-06-059376-8. (англ.)
- ↑ Кто такая д-р Дебора Липштадт?. Архів оригіналу за 3 вересня 2010. Процитовано 6 березня 2011.
- ↑ Hebrew Union College-Jewish Institute of Religion News & Publications. Third Annual Bamberger Memorial Lecture with Deborah E. Lipstadt (22/11/2005) (англійською) . Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 6 березня 2011.
- ↑ Deborah Lipstadt, Denying the Holocaust: The Growing Assault on Truth and Memory, Penguin, New-York, 1993; London, 1994 (англ.)
- ↑ а б Одна, но пламенная страсть [Архівовано 15 травня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ R. J. Evans, Lying about Hitler. History, Holocaust, and the David Irving Trial, Basic Books, New York, 2001 и R.J. van Pelt, The case for Auschwitz: Evidence from the Irving Trial, Indiana University Press, 2002. (англ.)
- ↑ Эйхмана процесс // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- ↑ Індустрія наклепу. Архів оригіналу за 25 травня 2011. Процитовано 6 березня 2011.
- ↑ Девід Ірвінг — винний. Архів оригіналу за 13 травня 2008. Процитовано 6 березня 2011.
- ↑ Евросоюз планирует принять спорный закон против отрицания геноцида. Архів оригіналу за 6 вересня 2008. Процитовано 6 березня 2011.
- ↑ Quoted by Jonny Paul, «Holocaust Scholar Warns of New 'soft-core' Denial» [Архівовано 6 липня 2013 у Archive.is] The Jerusalem Post(англ.).
- ↑ Lipstadt lecture to focus on Holocaust denial, libel suit. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 6 березня 2011.
- ↑ Denying the deniers: Q & A with Deborah Lipstadt. Архів оригіналу за 7 листопада 2011. Процитовано 6 березня 2011.