Дебрін Ігор Анатолійович
| Дебрін Ігор Анатолійович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
16 серпня 1990 Зміївка, Херсонська область | |
| Смерть |
31 серпня 2015 (25 років) Київ | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2015 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 МВС | |
| Рід військ |
 Національна гвардія України | |
| Формування | Перша оперативна бригада НГУ, в/ч 3027 (Нові Петрівці) | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
«Герої не вмирають» (Ігор Дебрін) |
І́гор Анато́лійович Де́брін — старший солдат Національної гвардії України.
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Народився 16 серпня 1990 року в селі Зміївка (Бериславський район) на Херсонщині. Навчався у Зміївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Був учасником шкільної футбольної команди, призер районних змагань з легкої атлетики. Одразу після закінчення школи прийшов на Бериславський машинобудівний завод, де його батько був начальником робочої будівельної дільниці, і почав працювати різноробочим. Далі закінчив Херсонський національний технічний університет, і в лютому 2013 року прийшов на завод вже як інженер-технолог, працював у відділі головного технолога.
20 квітня 2015 року був призваний Бериславським РВК Херсонської області і направлений для подальшого проходження строкової служби у Першу оперативну бригаду Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України, військова частина 3027 (Нові Петрівці). Загинув під час несення служби з охорони громадського порядку в урядовому кварталі міста Києва, внаслідок вибуху гранати біля Верховної Ради 31 серпня 2015 року — осколкове поранення в серце, помер у лікарні. Тоді загинули солдати Олександр Костина та Дмитро Сластніков, смертельно поранений солдат Богдан Дацюк.
2 вересня зі старшим солдатом Ігорем Дербіним попрощалися у військовій частині. 3 вересня Ігоря поховали на сільському кладовищі у Зміївці. У нього залишилися батьки і старша сестра.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), Указ Президента України від 1 вересня 2015 року № 530/2015.
В кінці травня 2016 року у Зміївській ЗОШ відкрито меморіальну дошку честі Ігоря Дебріна.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 1 вересня 2015 року № 530/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Загиблий під Радою боєць не прослужив в НГУ й півроку [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // «5 канал», 31 серпня 2016
- Ігор Анатолійович Дебрін // Офіційний сайт Бериславської РДА, 8 вересня 2015
- Не можемо повірити, що хлопців, з яким ми служили та стояли пліч-о-пліч в строю, серед нас вже немає [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Національної гвардії України, 2 вересня 2015
- В селі Зміївка на Херсонщині простились з героєм [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.] // «Херсонські факти», 3 вересня 2015
- «Герої не вмирають» (Ігор Дебрін) [Архівовано 15 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Фільм про Ігора Дебріна, Телеканал «Скіфія»
- У Зміївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів відкрито меморіальну дошку Ігорю Дебріну [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |