Джо Кальзаге

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джо Кальзаге
зображення
Загальна інформація
Повне ім'яДжозеф Вільям Кальзаге (англ. Joseph William Calzaghe)
ПрізвиськоГордість Уельса (англ. The Pride of Wales)
Італійський дракон (англ. The Italian Dragon)
Супер Джо(англ. Super Joe)
ГромадянствоУельс Уельс
Народження23 березня 1972(1972-03-23) (52 роки)
Хаммерсміт, Лондон, Велика Британія
Alma materOakdale Comprehensive Schoold
Вагова категоріяДруга середня
Напівважка
СтійкаШульга
Зріст182 см.
Розмах рук185 см.
Професіональна кар'єра
Перший бій1 жовтня 1993
Останній бій8 листопада 2008
Боїв46
Перемог46
Перемог нокаутом32
Поразок0
Нічиїх0

Джо Кальзаге (англ. Joe Calzaghe; 23 березня 1972, Хаммерсміт, Англія, Велика Британія) — британський боксер-професіонал. Чемпіон світу в другій середній вазі за версіями WBO (1997—2008); IBF (2006); WBC (2007—2008); WBA (2007—2008). Загалом переміг 21 бійця за титул чемпіона світу[1].

Виграв всі 46 боїв у професійній кар'єрі. Пішов із боксу непереможеним.

Професійна кар'єра

[ред. | ред. код]

Бій з Крісом Юбенком

[ред. | ред. код]

У листопаді 1996 року Джо Кальзаге підписав контракт з промоутером Френком Ворреном, який намагався організувати бій з чемпіоном світу за версією WBO у другій середній вазі ірландцем Стівом Коллінзом. Але влітку 1997 року Коллінз оголосив про завершення кар'єри, тож 11 жовтня 1997 року в бою за вакантний титул чемпіона світу за версією WBO Кальзаге зустрівся ексчемпіоном світу британцем Крісом Юбенком і здобув перемогу одностайним рішенням, завоювавши титул WBO.

Бій з Бернардом Хопкінсом

[ред. | ред. код]

19 квітня 2008 року Джо Кальзаге проводив лише перший свій бій в Америці. Його суперником був один із найсильніших боксерів в історії Бернард Хопкінс. Вже в першому раунді правий крос Хопкінса відправив Кальзаге в нокдаун. Але Кальзеге швидко підвівся і встиг відновитися протягом відліку рефері. Хопкінс побачив, що удар не потряс суперника, тому і не пішов на добивання. Бій був дуже близький, але за рахунок великої кількості ударів від Кальзаге, судді віддали йому перемогу розділеним рішенням: 115-112, 113-114, 116-111. Британець протягом бою застосовував брудні прийоми, зокрема удари нижче поясу.

Бій з Роєм Джонсом

[ред. | ред. код]

У листопаді 2008 року відбувся бій між непереможеним валлійцем Джо Кальзаге і легендарним американцем Роєм Джонсом. У середині 1-го раунду Джонс зустрічним лівим гуком пробив у голову супротивника. Валлієць впав на канвас, але піднявся на рахунок 5. Кальзаге встиг швидко відновитися, і кожен наступний раунд домінував. Він викидав величезну кількість ударів, і перевершував опонента у витривалості. Американець нічого не міг протиставити цьому тиску. До кінця бою над лівим оком Джонса утворилося розсічення. Після закінчення поєдинку всі судді однаковим розгромним рахунком 118–109 віддали перемогу Джо Кальзаге. Після бою він сказав, що перемоги над двома американцями Хопкінсом і Джонсом доводять, що він заслуговує великої поваги. А також оголосив про завершення своєї боксерської кар'єри. Це був лише другий бій Кальзаге в Америці, американський глядач не дуже добре його знав, що і викликало певну недооцінку боксера.

Таблиця боїв

[ред. | ред. код]
46 Перемог (32 нокаутом, 14 за рішенням суддів), 0 Поразок (за рішенням суддів), 0 Нічиїх
Результат Рекорд Суперник Спосіб Раунд Час Дата Місце проведення Примітки
Перемога 46–0 США Рой Джонс UD 12 8 листопада 2008 США Медісон-сквер-гарден, Нью-Йорк Захистив титул чемпіона The Ring у напівважкій вазі.
Перемога 45–0 США Бернард Хопкінс SD 12 19 квітня 2008 США Thomas & Mack Center, Лас-Вегас, Невада Виграв титул чемпіона The Ring у напівважкій вазі.
Перемога 44–0 Данія Міккель Кесслер UD 12 3 листопада 2007 Велика Британія Millennium Stadium, Кардіф Захистив титули чемпіона WBO & The Ring у другій середній вазі.
Виграв титули чемпіона WBA (Super) & WBC у другій середній вазі.
Перемога 43–0 США Пітер Манфредо TKO 3 (12) 1:30 7 квітня 2007 Велика Британія Millennium Stadium, Кардіф Захистив титули чемпіона WBO & The Ring у другій середній вазі.
Перемога 42–0 Камерун Сакіо Біка UD 12 14 жовтня 2006 Велика Британія M.E.N. Arena, Манчестер Захистив титули чемпіона WBO, IBF & The Ring у другій середній вазі.
Перемога 41–0 США Джефф Лейсі UD 12 4 березня 2006 Велика Британія M.E.N. Arena, Манчестер Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Виграв титули чемпіона IBF & The Ring у другій середній вазі.
Перемога 40–0 Кенія Еванс Ашіра UD 12 10 вересня 2005 Велика Британія International Arena, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 39–0 Німеччина Маріо Вайт TKO 6 (12) 2:18 7 травня 2005 Німеччина Volkswagen Halle, Брауншвейг, Нижня Саксонія Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 38–0 Єгипет Кабарі Салем UD 12 22 жовтня 2004 Велика Британія Royal Highland Showground, Единбург Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 37–0 Вірменія Мгер Мкртичян TKO 7 (12) 1:05 21 лютого 2004 Велика Британія National Ice Rink, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 36–0 США Байрон Мітчелл TKO 2 (12) 2:36 28 червня 2003 Велика Британія International Arena, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 35–0 США Токер Пудвіл TKO 2 (12) 0:39 14 грудня 2002 Велика Британія Telewest Arena, Ньюкасл-апон-Тайн, Тайн і Вір Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 34–0 США Мігель Анхель Хіменес UD 12 17 серпня 2002 Велика Британія Cardiff Castle, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 33–0 США Чарлз Брюер UD 12 20 квітня 2002 Велика Британія International Arena, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 32–0 США Віл Мкінтайр TKO 4 (12) 0:45 13 жовтня 2001 Данія Parken Stadium, Копенгаген Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 31–0 Німеччина Маріо Вейт TKO 1 (12) 1:52 28 квітня 2001 Велика Британія International Arena, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 30–0 Велика Британія Річард Вудголл TKO 10 (12) 0:28 16 грудня 2000 Велика Британія Sheffield Arena, Шеффілд, Йоркшир Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 29–0 США Омар Шейка TKO 5 (12) 2:08 12 серпня 2000 Велика Британія Вемблі, Лондон Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 28–0 Велика Британія Давід Старіе UD 12 29 січня 2000 Велика Британія M.E.N. Arena, Манчестер, Великий Манчестер Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 27–0 Австралія Рік Томбері UD 12 5 червня 1999 Велика Британія International Arena, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 26–0 Велика Британія Робін Рейд SD 12 13 лютого 1999 Велика Британія Telewest Arena, Ньюкасл-апон-Тайн, Тайн і Вір Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 25–0 Парагвай Хуан Карлос Ферейра RTD 9 (12) 3:00 25 квітня 1998 Велика Британія National Ice Rink, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 24–0 Хорватія Бранко Собот TKO 3 (12) 1:35 24 січня 1998 Велика Британія International Arena, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 23–0 Велика Британія Кріс Юбенк UD 12 11 липня 1997 Велика Британія Sheffield Arena, Шеффілд, Йоркшир Виграв титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 22–0 Бразилія Лучіано Торрес TKO 3 (10) 0:52 5 червня 1997 Велика Британія Whitchurch Leisure Centre, Бристоль
Перемога 21–0 США Тайлор Хугхес KO 1 (10) 2:04 22 березня 1997 Велика Британія M.E.N. Arena, Манчестер, Великий Манчестер
Перемога 20–0 Велика Британія Карлос Крістіє TKO 2 (10) 1:39 21 січня 1997 Велика Британія Whitchurch Leisure Centre, Бристоль
Перемога 19–0 США Пет Ловлер TKO 2 (10) 1:55 15 травня 1996 Велика Британія Star Leisure Centre, Кардіф
Перемога 18–0 Велика Британія Ворнер Стоу TKO 2 (8) 3:00 4 травня 1996 Велика Британія Goresbrook Leisure Centre, Дегенхам, Ессекс
Перемога 17–0 Велика Британія Марк Деланей TKO 5 (12) 20 квітня 1996 Велика Британія International Centre, Брентвуд, Ессекс
Перемога 16–0 США Ентоні Брукс TKO 2 (10) 13 березня 1996 Велика Британія Brent Town Hall, Брент, Лондон
Перемога 15–0 США Гай Стенфорд TKO 1 (10) 1:24 13 січня 1996 Велика Британія Welsh Institute of Sport, Кардіф
Перемога 14–0 Велика Британія Стефен Вілсон TKO 8 (12) 2:18 28 жовтня 1995 Велика Британія Royal Albert Hall, Кенсінгтон, Лондон
Перемога 13–0 Велика Британія Нік Маннерс TKO 4 (8) 2:20 30 вересня 1995 Велика Британія Festival Hall, Базілдон, Ессекс
Перемога 12–0 США Тайрон Джексон TKO 4 (8) 1:08 8 липня 1995 Велика Британія Barbican Centre, Йорк, Йоркшир
Перемога 11–0 США Роберт Карі TKO 1 (8) 1:29 19 травня 1995 Велика Британія Elephant & Castle Centre, Southwark, Лондон
Перемога 10–0 Велика Британія Боббі Джо Едвардс UD 8 22 лютого 1995 Велика Британія Ice Rink, Телфорд, Шропшир
Перемога 9–0 США Франк Мінтон KO 1 (8) 1:25 14 лютого 1995 Велика Британія York Hall, Bethnal Green, Лондон
Перемога 8–0 Велика Британія Тревор Ембровс TKO 2 (8) 30 листопада 1994 Велика Британія Civic Hall, Вулвергемптон, Західний Мідленд
Перемога 7–0 Велика Британія Марк Лі Довсон TKO 1 (8) 1 жовтня 1994 Велика Британія National Ice Rink, Кардіф
Перемога 6–0 Велика Британія Карл Барвайс TKO 1 (6) 4 червня 1994 Велика Британія National Ice Rink, Кардіф
Перемога 5–0 Велика Британія Дарен Літлвуд TKO 1 (6) 1 березня 1994 Велика Британія Town Hall, Дадлі, Західний Мідленд
Перемога 4–0 Велика Британія Мартін Росамонд TKO 1 (6) 22 січня 1994 Велика Британія Welsh Institute of Sport, Кардіф
Перемога 3–0 Велика Британія Спенсер Елтон TKO 2 (4) 16 грудня 1993 Велика Британія Newport Centre, Ньюпорт
Перемога 2–0 Велика Британія Пол Мейсон TKO 1 (4) 10 листопада 1993 Велика Британія Watford Town Hall, Вотфорд, Гартфордшир
Перемога 1–0 Велика Британія Пол Хенлон TKO 1 (4) 1 жовтня 1993 Велика Британія Cardiff Arms Park, Кардіф

Визнання

[ред. | ред. код]

2013 року Кальзаге був внесений до Зали боксерської слави WBC та разом з іншим британцем Найджелом Бенном був відзначений як найбільший чемпіон WBC у другій середній вазі в історії. Його зображення тепер закріплене за поясом WBC у другій середній вазі.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Joe Calzaghe. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  2. ↑ Walker, David (13 вересня 2018). WBC Belt History: The Evolution of WBC Belts Through the Ages. WBCME (брит.). Процитовано 5 лютого 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Джо Кальзаге
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Джо_Кальзаге