Донченко Олександра Миколаївна
| Донченко Олександра Миколаївна | ||
|---|---|---|
| Народження | 1910 м. Миколаїв | |
| Смерть | 1983 | |
| Країна |  СРСР | |
| Приналежність | СРСР | |
| Нагороди |
| |
Олександра Миколаївна Донченко (1910, Миколаїв — 1983) — інженер-капітан 1-го рангу, керівник групи проектувальників військових кораблів і підводних човнів[1]. Член КПРС, кандидат технічних наук. Єдина у СРСР жінка, яка закінчила військово-морську академію.
Народилася 1910 року в Миколаєві в родині потомствених чорноморських корабелів. Її батько Микола Тимофійович прийшов на «Наваль» (як тоді називався Чорноморський суднобудівний завод у Миколаєві 1909 року). Випускниця Миколаївського кораблебудівного інституту, після закінчення якого була спрямована серед інших молодих спеціалістів на будівництво нових кораблів.
У РККА служила з 1936 року. Також закінчила Військово-морську академію в Ленінграді, де вона навчалася у таких корифеїв кораблебудівного мистецтва, як Олексій Крилов, Юліан Шиманський та Петро Папкович. У березні 1939 року Олександра Донченко з відзнакою захистила дипломну роботу. Військовим інженером 3-го рангу була атестована як науково-дослідний працівник. Член ВКП(б) із 1939 року.
Весною 1941 року їй достроково присвоєне звання військового інженера 2-го рангу. Нагороджена медаллю «За оборону Ленінграда».
За розроблення та випробування броньованого морського мисливця (БМО)[2], скорочення термінів їх будівництва і, як наслідок, перевиконання плану на 50 % (здано 9 катерів замість передбачених 6), хорошу підготовку ходових випробувань (без аварій було здано 15 БМО) наказом за КБФ №: 121 від: 22 листопада 1943 року інженера-майора Донченко нагороджена орденом Червоної Зірки[3].
Станом на 1962 рік мала звання інженер-капітана 1-го рангу, працювала наглядачем будівництва дослідного атомного підводного човна К-27. Це єдиний випадок, коли посаду такого рівня обіймала жінка-офіцер. Вийшла у відставку у званні інженер-капітана 1-го рангу. Померла 1983 року.
У 1975 році в школі № 269 (нині № 585)[4] Кіровського району Ленінграда Олександра Миколаївна разом з вчителями — Лідією Михайлівною Цвєтковою та Антоніною Іванівною Карановою — створили кімнату бойової слави підводників Балтики[5] . Невтомна енергія Олександри Миколаївни сприяла тому, що скромна кімната бойової слави переросла у музей загальноміського значення.
- ↑ К 90-летию со дня рождения инженера-кораблестроителя, капитана 1 ранга Б. Ф. Васильева. Архів оригіналу за 3 квітня 2009. Процитовано 22 серпня 2010.
- ↑ Мемуары — Чернышев Игорь Петрович — О друзьях-товарищах — Ленинград дает пополнение флоту[недоступне посилання з Июнь 2018]
- ↑ Память народа :: Документ о награде :: Донченко Александра Николаевна, Орден Красной Звезды. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 1 травня 2016.
- ↑ История школы № 585. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016.
- ↑ Страница Музея на сайте школы. Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 2 квітня 2017.
- Морський інтернет-клуб[Архівовано 11 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Броньований малий мисливець (проект 194)[Архівовано 26 вересня 2010 у Wayback Machine.]
- Книга: У глибинах Балтики
