Дришт
|
Дришт
Координати 42°07′23″ пн. ш. 19°35′29″ сх. д. / 42.123055555556° пн. ш. 19.591388888889° сх. д.
|
Дришт (Drishti), історично відоме також як Дривастум (лат. Drivastum) або Дривасто (італ. Drivasto) — село в Албанії, за 6 км від Мосту Месі (алб. Ura e Mesit), колишнє єпископство та латинський титулярний престол із давньою та помітною середньовічною історією. Розташоване в колишньому муніципалітеті Постріба в повіті Шкодер[1]. Під час реформи місцевого самоврядування 2015 року місто стало частиною муніципалітету Шкодер[2]. Залишки середньовічного замку Дришт 13-го століття містяться на вершині пагорба на висоті 300 метрів над рівнем моря. На руїнах самого замку стоять залишки 11 будинків, а під руїнами замку та над сучасним селом Дришт виявлено інші археологічні залишки пізньоримського та середньовічного Дривастуму.
Назву поселення в Римські часи писали латиною як Drivastu. Албанська Drisht походить від Drívastum через албанські фонетичні зміни [3], однак зазначають, що схема наголосу в словах Drísht < Drívastum припускає адріатичне «іллірійське» посередництво[4][5].
Відомо, що поселення Дривастум (лат. Drivastum) існувало ще до Х століття нашої ери. Єпархія Дривастум стала суфраганною діоцезією архієпархії Антіварі в 1089 році після того, як її передали з архієпархії Рагузи[6].
У 1081—1116 роках Дривастум належав південно-слов'янська середньовічній державі Дукля[7]. 1183 року Дривастум і його околиці завоював сербський жупан Стефан Неманя.
У 1241 році місто розграбували монголи на чолі з Субедеєм, під час його повернення додому на схід через Зету. Вчені вважають, що Дриваст був захоплений Балшичами близько весни 1362 року. Відомо, що до 1363 року вони вже володіли Дривастом і сусіднім Скутарі.
У 1393 році Джурадж II Балшич, заради свого звільнення з османського полону визнав над собою сюзеренітет Османської імперії і передав османам міста Дривастум, Светі-Срдж і Скутарі. Однак незабаром Джурадж скасував свою васальну залежність від Османської імперії та за допомогою венеційців відвоював міста, які він здав османам лише кілька місяців тому. 1395 року, усвідомлюючи, що він не зможе самостійно опиратись нападу Османської імперії, він передав ці міста, включно з Дривастом, Венеційській республіці в обмін на сплату 1000 дукатів на рік.
У 1399 році жителі Дривасто (нова італійська назва міста) і Скутарі здійняли повстання проти Венеції, обурені високими податками, які вони платили. Повстання тривало три роки, поки венеційським військам не вдалося взяти ситуацію під контроль. Проте території навколо Дривасту та Скутарі більше не визнавали венеційську владу.
Розгніваний політикою Венеції щодо його колишніх земель та її політикою торговельної монополії, яка спричинила економічну стагнацію в його портах, Джурадж II послав війська на свої колишні землі, включаючи Дриваст, порушивши мирний договір з Венецією. Дії Джураджа призвели до того, що Венеція повірила, що він відіграв важливу роль у початку повстання. Вчені не впевнені, чи справедливе це звинувачення. Турки також вирішили відправити набіги на ці непокірні землі.
У 1423 році Джурадж Бранкович завоював Дриваст і приєднав його до Сербської деспотії. 1429 року Стефан Балшич "Марамонте", за підтримки османів, Гойчина Црноєвича та Тануша Дукаджіна, пограбував регіон навколо Скутарі та Ульциня та напав на Дриваст, але не зміг його захопити[8]
У серпні 1442 року Венеція відібрала Дриваст у сербського деспота Джураджа Бранковича. Корінні жителі Дривасту вороже ставилися до албанців і сербів, тому визнали венеційський сюзеренітет лише за умови, що Венеція не найматиме албанських проноєрів і поверне місту землы, які сербський деспот подарував сербам[9].
У 1447 році Скандербег вимагав від венеційців передати йому контроль над Дривастом разом із землями, які раніше належали Леке Закарії. Однак венеційці відмовилися прийняти його вимоги, і Скандербег почав війну проти Венеції.
У березні 1451 року Лека Дукаджині та Божидар Душмані планували напасти на контрольований Венецією Дриваст[10]. Їхню змову було розкрито, і Божидар був змушений вирушити у вигнання[11].
У вересні 1478 року, під час Першої османсько-венеційської війни (1463-1479) Дриваст був захоплений османами і відтоді перебував в складі Османської імперії.
Єпископство було засновано близько 400 року нашої ери як суфраган єпископа-митрополита Доклеї, столиці пізньоримської провінції ВерхняДалмація.
Дривастум став суфраганом архієпархії Антіварі в 1089 році після того, як його було передано з архієпархії Рагузи[12]. Міщани Дривасту вбили одного зі своїх єпископів у XIII столітті.
- Єпископи-суфрагани Дривасто
(усі римського обряду; неповні, оскільки перші століття недоступні)
- Доменіко (? — смерть 1322)
- Микола, Орден августинців (OESA) (1323.02.28 — 1324.12.17), пізніше єпископ Аргосу (1324.12.17 — ?)
- Бернардо (1351.12.26 — ?)
- Джованні Андреа (1359—1373.05.18), пізніше архієпископ-митрополит Барський (Чорногорія) (1373.05.18 — 1382)
- Бернардо (1373—1374.04.29), пізніше єпископ Которський (Чорногорія) (1374.04.29 — ?)
- Атанасіо (1374.04.29 — ?)
- Нікола Базі, Брати Менші (OFM) (1391.02.15 — 1394.02.16), пізніше єпископ Каорле (1394.02.16 — ?)
- Андреа де Монтанеа, OFM (1398.08.16 — ?)
- Бартоломео Пуонбіол (1400? — 1404 повалений)
- Франческо да Скутарі, OFM (1405.12.01 — 1424.05.24), пізніше єпископ Ульциня (1424.05.24 — ?)
- Нікола Валлібасса (1424.05.24 — 1425 р. не володіє), раніше єпископ Ульциня (1414.03.14 — 1424.05.24)
- Діонігі да Книн, Домініканський орден (OP) (1425.11.29 — 1428.10.11 скинутий)
- Мікеле Паолі (1428.10.11 — смерть 1445?), раніше єпископ Балесіо (1424.09.01 — 1428.10.11)
- Паоло Дюссо (1445.12.22 — 1455), раніше єпископ Швакії (1440.11.16 — 1445.12.22)
- Терслав (? — смерть 1489)
- Франческо де Еклезія (1489.12.02 — ?)
- Бенедетто Корніс, норбертинці (O. Praem.) (1512.10.29 — ?)
- Франческо де Мора, OFM (1518.11.10 — смерть 1520)
- Джованні де Заґі, бенедиктинський орден (OSB) (1520.01.13 — смерть 1520?)
- Гонсало де Убеда, Мерседаріанці (О. де М.) (1521.02.06 — смерть 1525?)
- Обраний єпископ Педро Фернандес де Хаен, OP (1525.03.20 — ?), єпископ -помічник Хаен (Іспанія) (1525.03.20 — ?)
- Франческо де Соліс (? — смерть 1540?)[13]
- Альфонсо де Санабрія (1541.05.04 — ?)
- Героламо Лучіч, OFM (1636.03.03 — смерть 1648.01.02)
Резиденційний престол був ліквідований у 1650 році, його територію об'єднали з єпархією Шкодри (в Албанії).
У 1933 році єпархія була номінально відновлена як латинський титулярний єпископат Дривастума (Drivasto італійською мовою Курії).
Він мав таких посадовців відповідного єпископського (найнижчого) рангу за винятком двох архієпископських (проміжних):
- Чіпріано Кассіні (趙信義), єзуїти (SJ) (1936.12.23 — 1946.04.11)
- Деніел Лістон, Батьки Святого Духа (CSSp.) (1947.03.13 — 1949.12.19)
- Жуан Флоріано Левенау, Брати Менші (OFM) (1950.09.08 — 1979.06.04)
- Рафаель Барраса Санчес (1979.10.26 — 1981.10.19)
- Титулярний архієпископ Траян Крісан (1981.12.07 — 1990.11.06)
- Бруно Бертанья (1990.12.15 — 2007.02.15) (пізніше архієпископ)
- Титулярний архієпископ Бруно Бертанья (2007.02.15 — 2013.10.31)
- Пол Тай (2015.12.19 — . . .), ад'юнкт-секретаря Папської ради з питань культури, член Комітету з питань медіа Ватикану
Населення сучасного Дришта переважно мусульманське та албаномовне[14]. До Дришта можна дістатися на позашляховику або пішки[15].
- ↑ Location of Drisht. Процитовано 15 червня 2010.
- ↑ Law nr. 115/2014 (PDF) (алб.). с. 6374—6375. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Demiraj, 2006, с. 145—146.
- ↑ Huld, 1986, с. 250.
- ↑ Matzinger, 2009, с. 25—26.
- ↑ Historical dictionary of Albania — Page 118 Robert Elsie — 2010 «DRISHT. Archeological site, medieval fortress, and village in the mountains above the Kir valley east of Shkodra. In the ninth century, Drisht (medieval Drivastum,…»
- ↑ Bogdanović, Dimitrije (1990). Knjiga o Kosovu: razgovori o Kosovu (серб.). Književne novine. с. 36. ISBN 9788639101947. Процитовано 21 січня 2012.
У доба највеће проширености дукљанске српске државе под Бодином (1081-1116) њеним границама је била обухваћена читава данашња северна Албанија, ...северно од Дрима, али и пространа облас јужно од Дрима укључујући све мале градове у скадарским жупама (Балеч, Дриваст, Сард, Дањ, Сапа, Шаст, Св. Срђ и Влах)
- ↑ Ćorović, Vladimir (13 січня 2014). Istorija srpskog naroda. eBook Portal. с. 340. GGKEY:XPENWQLDTZF.
Са турском помоћу кренуо је Марамонте крајем 1429. год. на Зету и похарао околину Скадра и Улциња. Напао је и Дриваст, и заузео му је подграђе, али самог града није освојио. У тим борбама учествовали су на његовој страни Гојчин Црнојевић и Мали Тануш из племена Дукађуна. Млеци су уценили Марамонтову главу са 500 дуката. Деспот га је међутим онемогућио код самих Турака.
- ↑ Božić, 1979Старо градско становништво романског порекла, јако непријатељски расположено према продирању Словена и Албанаца, придружило ce Млечанима 1442. под условом да не дозволе Албанцима да ту стичу проније и да ce земље устушвене Србима за време деспотове власти врате „општини". Република није могла да изврши сва обећања пошто су политичке мене доводиле до успона нових верних поданика
- ↑ Schmitt, Oliver Jens (2001), Das venezianische Albanien (1392-1479), München: R. Oldenbourg Verlag GmbH München, с. 308, ISBN 3-486-56569--9, процитовано 17 січня 2012,
Die eigene Herrschaft im Norden war nicht ungefährdet, wie die Aufdeckung eines Anschlags Božidar Dushmans und Leka Dukagjins gegen Drivasto erwies (Marz 1451),..
- ↑ Bešić, Zarij M. (1970). Istorija Črne Gore, Volume 2, Part 2 (серб.). Titograd: Redakcija za istoriju Črne Gore. Процитовано 17 січня 2012.
У Дривасту je окупљао млетачке противнике Божидар Душман и, у спрези с Леком Дукађином, припремао побуну у граду и по селима. Завјера je откривена и Вијеће четрдесеторице осудило га je у марту 1451. год. на тридесетогодишње изгнанство с Млетачких поседа у Албанији
- ↑ Historical dictionary of Albania — Page 118 Robert Elsie — 2010 «DRISHT. Archeological site, medieval fortress, and village in the mountains above the Kir valley east of Shkodra. …»
- ↑ catholic-hierarchy.org: «Bishop Francisco Solís» retrieved February 7, 2015
- ↑ Great Britain. Naval Intelligence Division, Sir John Linton Myres, Harold St. John Loyd Winterbotham — 1945 The tribesmen speak Albanian, but there have been Serbian immigrants. The whole district is backward, and suffered … (12) DRISHTI (Drisht) is a bajrak of the Postriba (53) group or district. It is almost entirely Moslem and occupies …"
- ↑ Albania: The Bradt Travel Guide — Page 160 Gillian Gloyer — 2008 «Drishti is reached along a track on the other side of the bridge from the good road; it is driveable, in a 4x4 vehicle, but it might be as quick to walk. LEZHA Telephone code: 0215 Albanians are always very keen for foreigners to visit ..»