Діомедонт (епістат Селевкії)
| Діомедонт дав.-гр. Διομέδων | ||
| ||
|---|---|---|
| з 222 до н. е. | ||
| Монарх: | Антіох III | |
Діомедонт (дав.-гр. Διομέδων) — селевкидський чиновник, епістат Селевкії на Тигрі у 221 році до н. е. Керував містом під час повстання Молона, сатрапа Мідії; коли повсталі розбили війська басилевса під керівництвом Ксенойта, втік з міста.
Про Діомедонта згадує античний історик Полібій з Мегалополіса у своїй «Загальній історії». Станом на 222 рік до н. е. Діодемонт був правителем столичного міста Селевкії на Тигрі оіймаючи посаду епістата[1]. Дослідниця Наталія Сивкіна відзначала, що Полібій, описуючи події в Азії, тільки щодо Діомедонта використовував термін «епістат»[2]. Антикознавець Еліас Бікерман вказував, що даний титул в державі Селевкідів носили тільки правителі Селевкії Пієрії і Селевкії на Тигрі. На думку історика, Діомедонт як представник верховної влади був, мабуть, довіреною особою басилевса, обраним серед громадян колонії — «в деякому роді „президентом“ громади»[3]. Історик Іванна Савалі-Лестрейд відзначала, що етнічне походження Діомедонта невідоме, він міг бути як греком, так і македонянином[4].
У 222 або, за іншими відомостями, у 221 році до н. е. проти недавно зійшовшого на престол держави Селевкідів басилевса Антіоха III повстав сатрап Мідії — Молон, якого підтримав його брат, сатрап Персиди, Александр. Бунтівникам спочатку вдалося домогтися значних успіхів: зокрема, вони розбили селевкідське військо під проводом стратега-автократора Ксенойта з Ахейї[5]. Діомедонт втік разом з місцевим провінційним адміністратором Зевксісом, тим самим залишивши Селевкію на Тигрі беззахисною, завдяки чому Молон зміг з легкістю заволодіти містом[6][7]. Історик Джон Гілліс пояснював втечу Зевксіса і Діомедонта тим, що вони були особливо неприємні повстанцям і в разі полону, швидше за все, були б «піддані найжахливішим жорстокостям»[8]. На думку французького антикознавця Едуара Вілла, Діомедонт покинув місто за наказом Зевксіса. Він вказував на те, що наступні гоніння на жителів Селевкії на Тигрі, організовані міністром Антіоха III Гермієм[en], були спрямовані проти здавшого місто Зевксіса, який піднявся після перемоги над Молоном і становив небезпечну конкуренцію сановнику[9].
Історик Джон Гренджер зазначав, що Діомедонт не згадувався в джерелах після того, як втік від Молона. За припущенням дослідника, епістат командував загонами на Ефраті під час походу Антіоха III проти заколотників[7].
Аналізуючи відомості Полібія, історики С. В. Смирнов і О. І. Юрін вважали, що Діомедонт мав значні військові повноваження — і «був зобов'язаний або принаймні міг стримати повстання Молона»[10].
- ↑ Grainger, 1997, p. 88.
- ↑ Сивкина, 2015, с. 7.
- ↑ Бикерман, 1985, с. 152—153.
- ↑ Savalli-Lestrade, 1998, с. 311.
- ↑ Grainger, 1997, p. 122.
- ↑ Полібій, V. 48.
- ↑ а б Grainger, 2020, Chapter 1: The New King’s Survival.
- ↑ Gillies, 1820, с. 522.
- ↑ Will, 1962, с. 103.
- ↑ Смирнов, Юрин, 2012, с. 211.
- Бикерман Э. Государство Селевкидов. — Москва : Наука, 1985. — 264 с.
- Сивкина Н. Ю. К вопросу об использовании Полибием термина «Эпистат» // Известия высших учебных заведений. Поволжский регион. Гуманитарные науки. — 2015. — № 1 (33). — С. 5—12.
- Смирнов С. В., Юрин А. И. Эпистаты в государствах Антигонидов и Селевкидов // Проблемы истории, филологии, культуры. — 2012. — № 4. — С. 204—213. — ISSN 1992-0431.
- John Gillies[en]. History of Ancient Greece, its Colonies and Conquests : [англ.]. — T. Cadell and W. Davies, 1820. — Vol. 2, Part 2.
- John D. Grainger. A Seleukid Prosopography and Gazetteer : [англ.]. — Brill, 1997. — P. 29—31. — 818 p. — ISBN 9004107991.
- John D. Grainger. The Seleukid Empire of Antiochus III, 223-187 BC : [англ.]. — Pen & Sword, 2020. — 240 p. — ISBN 9781526774934.
- Ivana Savalli-Lestrade. Comment on écrit l'histoire hellénistique. À propos d'un livre récent sur la place des élites civiques dans le royaume séleucide : [фр.] // Revue des Études Grecques. — 1998. — Vol. 111, № 1. — P. 308—322. — ISSN 00352039.
- Édouard Will[fr]. Les premières années du règne d'Antiochos III (223-219 av. J.-C.) : [фр.] // Revue des Études Grecques. — 1962. — Vol. 75, № 354/355. — P. 72—129. — ISSN 00352039.