Ернст-Август Кестрінг
| Ернст-Август Кестрінг | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Ernst-August Köstring | |||||||||||||||||||
 Кестрінг (праворуч) і Ганс Кребс. | |||||||||||||||||||
| Народився | 20 червня 1876[1] Срібні Пруди, Веньовський повітd, Тульська губернія, Російська імперія | ||||||||||||||||||
| Помер | 20 листопада 1953[1] (77 років) Унтервессен, Траунштайн, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина | ||||||||||||||||||
| Країна |  Німеччина | ||||||||||||||||||
| Діяльність | дипломат | ||||||||||||||||||
| Знання мов | німецька і російська | ||||||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | ||||||||||||||||||
| Роки активності | з 1895 | ||||||||||||||||||
| Військове звання |  Генерал кавалерії | ||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||
Ернст-Август Кестрінг (нім. Ernst-August Köstring; 20 червня 1876, Срібні Пруди, Російська імперія — 20 листопада 1953, Унтервессен, ФРН) — німецький дипломат і воєначальник, генерал кавалерії. Кавалер Лицарського хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами.
Син видавця і управляючого маєтком Срібні Пруди графа Шереметєва. Освіту здобув у Росії. У 1895—1896 роках служив в 4-м уланському полку в Торуні. 25 листопада 1898 року був проведений в лейтенанти резерву. З 1 липня 1901 року служив у 5-му Західнопрусському герцога Фрідріха Ойгена Вюртемберзького кірасирському полку. 18 грудня 1913 року отримав звання ротмістра.
Учасник Першої світової війни, служив здебільшого на штабних посадах. Восени 1916 року був тяжко поранений. Після одужання з грудня 1917 року був співробітником німецької військової місії в Османській імперії. З січня 1918 року — перший ад'ютант начальника генерального штабу турецької армії генерала Ганса фон Зекта.
Після капітуляції Німеччини був залишений в рейхсвері. У 1922 році отримав звання майора. Служив у штабі 16-го кавалерійського полку в Ерфурті. З 1 березня 1927 року командував 10-м Прусським кавалерійським полком. Оберст (1 квітня 1930). Вільно володів російською мовою.
У 1931-33 роках — військовий аташе Німеччини в Москві. У березні 1933 року був відправлений у відставку в чині генерал-майора. У серпні 1935 року повернутий на службу. У 1935-41 роках — знову військовий аташе Німеччини в Москві, до жовтня 1938 року — і в Литві. За час служби в СРСР був проведений в генерал-лейтенанти (1 серпня 1937) та генерали кавалерії (1 жовтня 1940). Був особисто знайомий з Василем Чуйковим. У червні 1941-вересні 1942 року перебував у резерві.
Виступав за залучення громадян Росії в боротьбі з більшовизмом. Використовувався в якості експерта з російських питань. З вересня 1942 року — уповноважений з питань Кавказу при групі армій «А». Відповідав за формування «тубільних» військових частин. З червня 1943 року — інспектор з'єднань народів Північного Кавказу. З 1 січня 1944 року — генерал добровольчих з'єднань при ОКВ.
Кестрінг був учасником Липневої змови. Колишній радник німецького посольства у Москві Ганс фон Герварт 19 липня 1994 року згадував: «Кестрінг повинен був взяти участь в поваленні Гітлера. Кожного разу, коли я їхав, вибухівка лежала під ліжком генерала Кестрінга, який, не зважаючи на це, спокійно спав. Він надав цінну послугу, коли треба було скласти список генералів та фельдмаршалів, які мали взяти участь у повстанні. Роль Кестрінга сьогодні забута, тому що про це немає записів і не залишилося в живих нікого, хто міг би пролити світло на ці справи.»
4 травня 1945 року взятий в полон американськими військами. У 1947 році звільнений. Планувалось використання Кестрінга в якості свідка на Нюрнберзькому процесі, але СРСР висловився проти цього.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Орден Фрідріха (Вюртемберг), лицарський хрест 2-го класу
- Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з мечами і дубовим листям
- Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
- Орден Меджида 3-го класу з шаблями (Османська імперія)
- Військова медаль (Османська імперія)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Відзнака для східних народів[2]
- Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (4 листопада 1944)
- Dermot Bradley, Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp. Die Generale des Heeres 1921—1945, Bd. 7. — Bissendorf, 2004.
- Rangliste des Deutschen Reichsheeres. — Berlin, 1930.
- Залесский К. А. Энциклопедия Третьего рейха: Вермахт. — М.: Яуза-ЭКСМО, 2005.
- ↑ а б в Munzinger Personen
- ↑ Tapferkeitsauszeichnungen für Angehörige der Ostvölker - Axis History Forum. forum.axishistory.com. Процитовано 15 січня 2020.
- Народились 20 червня
- Народились 1876
- Уродженці Срібних Прудів
- Померли 20 листопада
- Померли 1953
- Померли в Баварії
- Генерали кавалерії (Вермахт)
- Кавалери Лицарського Хреста Воєнних заслуг з мечами
- Кавалери хреста Воєнних заслуг I класу з мечами
- Кавалери хреста Воєнних заслуг II класу з мечами
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Кавалери 2-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
- Кавалери 2-го класу ордена Церінгенського лева
- Нагороджені хрестом «За військові заслуги» (Ліппе)
- Нагороджені хрестом «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
- Кавалери ордена Меджида 3 ступеня
- Нагороджені Галліполійською зіркою
- Нагороджені чорним нагрудним знаком «За поранення»
- Нагороджені хрестом «За вислугу років» (Пруссія)
- Нагороджені Почесним хрестом ветерана війни
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 2-го класу
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
- Німецькі військовики Першої світової війни
- Генерал-майори Рейхсверу
- Учасники Другої світової війни з Німеччини
- Нагороджені Відзнакою для східних народів
- Рух Опору в Німеччині
- Німецькі військові аташе