Жуков Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жуков Микола Іванович
Народження1783
Смерть1847
КраїнаРосійська імперія
Вид збройних силпіхота
Званнягенерал-майор
Війни / битвиФранцузько-російська війна (1812)
Війна шостої коаліції
РідQ4181571?
ДітиKonstantin Zhukovd
Нагороди

Микола Іванович Жуков (1783, Російська імперія - 1847, Російська імперія ) - російський генерал-майор, учасник Французько-російської війни 1812 року. Таємний радник. Губернатор Чернігівської (1829-1839) та Костромської (1838-1846) губерній.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1783 року[1]. Походив із дворянського роду Жукових, поміщиків Калузької губернії[2]. Батько його був артилерією майором[3].

Військова служба

[ред. | ред. код]

Вступив на службу в 1797 року[3]. В 1805 був нагороджений орденом Святої Анни 4-го ступеня, в 1807 - золотою шпагою з написом «За хоробрість». У 1812-1813 роках брав участь у Французько-російській війні та війні шостої коаліції у чині штабс-капітана лейб-гвардії Ізмайлівського полку. 19 грудня 1812 був нагороджений орденом Святої Анни 2-го ступеня з алмазами[4], в 1813 - орденом Святого Володимира 4-го ступеня з бантом. Військові заслуги Жукова були також відзначені Прусським королівством, яке нагородило його Кульмським хрестом. Після закінчення війни з Французькою імперією отримав Срібну медаль на згадку про Вітчизняну війну 1812[1].

17 лютого 1816 року в чині полковника було призначено командиром Київського 5-го гренадерського полку. 4 березня 1820 на прохання був звільнений від служби «за ранами» з виробництвом в генерал-майори і правом носіння мундира[5].

Губернатор

[ред. | ред. код]

Після відставки повторно було прийнято на службу, старшинство в чині генерал-майора було встановлено з 8 вересня 1828 року. У цьому чині 1 вересня 1829 був призначений громадянським губернатором Чернігівської губернії[6], став її п'ятим главою. В 1830 був перейменований в дійсні статські радники[7] і нагороджений орденом Святої Анни 1-го ступеня. 28 вересня 1832 був нагороджений орденом Святого Володимира 3-го ступеня[8]. 31 грудня 1834 року був наданий чином таємного радника. Служив на посаді чернігівського губернатора до 29 січня 1839 року[3][9].

У 1839 році (офіційно з 25 грудня 1838) був призначений губернатором Костромської губернії, став її дев'ятим главою. Із самого початку свого правління намагався влаштувати в Костромі сирітський притулок. Грошей, пожертвуваних благодійниками, не вистачало, і він почав листування з головою комітету піклування дитячих притулків, яке вів весь час свого правління. Результат був досягнутий лише за його наступника[10]. У 1839 році їм було відкрито будинок дворянських зборів у Костромі. При ньому в 1845 була споруджена колона пам'ятника Івану Сусанін. Подав у відставку 14 лютого 1846 року. Помер у 1847 році[1][3][11][12]. Був похований у Тихоновій пустелі зі своїм тестем Іваном Шепелєвим та дружиною Софією.

Шлюб

[ред. | ред. код]

Перебував у шлюбі з Софією Іванівною Шепелєвою, дочкою Івана Дмитровича Шепелєва (пом. 1812), бригадира та предводителя Калузького дворянства, та Єлизавети Петрівни, уродженої Кречетникової (пом. 1839). Дружина Жукова була онукою астраханського губернатора генерал-майора Петра Микитовича Кречетникова. Мав дочку Віру Миколаївну Лаврову[2] та синів: Костянтина, Миколу, Івана, Володимира. Усі, за винятком першого, поховані з батьком у Тихоновій пустелі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Жуков Николай Иванович. www.napoleonic.ru. Наполеоновская эпоха: история и реконструкция. Процитовано 2019-12-3.
  2. ↑ а б Хорошо было жить в Росве... www.vest-news.ru. Главные новости Калужской области. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 2019-12-3.
  3. ↑ а б в г Волков С. Высшее чиновничество Российской империи. Краткий словарь. — М. : Litres, 2017. — P. 1088. — ISBN 978-5-04-060939-0.
  4. ↑ Николай Иванович Жуков // Кавалеры Ордена Св. Анны второй степени // Список кавалерам императорских российских орденов всех наименований за 1829. Часть III. — СПб : при Императорской Академии Наук, 1830. — С. 75.
  5. ↑ Полковник Жуков // По пехоте: // Увольняются: // Высочайший приказ от 4 марта 1820 года // Высочайшие приказы о чинах военных, 1820. — СПб., 1820. — С. 76.
  6. ↑ Николай Иванов. Жуков // По Черниговской губернии: // Прибавление // Месяцослов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества Христова 1829. Часть вторая. — СПб. : Типография при Императорской Академии наук, 1829. — С. XII.
  7. ↑ Николай Ив. Жуков //Черниговская // Отделение второе // Месяцослов и общий штат Российской империи на 1831. Часть вторая. — СПб. : Типография при Императорской Академии наук, 1831. — С. 294.
  8. ↑ Николай Иванович Жуков // 3-й степени // Кавалеры ордена Св. Равноапостольного Князя Владимира // Список умершим кавалерам орденов // Список кавалерам российских императорских и царских орденов…. — СПб : Типография Императорской Академии Наук, 1847. — С. 342.
  9. ↑ Черниговская губерния. Губернаторы (PDF). www.elibrary.lt. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 2019-12-3.
  10. ↑ Ковалёва Л. А. Детские приюты как форма помощи бедным в Костромской губернии. — Наследие. — 2008. — P. 237.
  11. ↑ Гуськов В. Хронология исторически значимых для Костромы событий. www.live.kostromka.ru. Русская провинция Кострома. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 2019-12-3.
  12. ↑ Все Костромские губернаторы с 1796 по 2013 год. www.костромские-деревни.рф. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 2019-12-3.

Література

[ред. | ред. код]
  • Николай Иванович Жуков // Список гражданским чинам первых четырех классов по старшинству. Составлен в Герольдии и исправлен по 25 декабря 1844. — СПб. : Типография Правительствующего сената, 1844. — С. 104.
  • Жуков Николай Иванович // Биографический словарь. Высшие чины Российской Империи (22.10.1721 — 2.03.1917) / Сост. Е. Л. Потемкин. — М., 2017. — Т. I: А—З. — С. 579.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Жуков_Микола_Іванович