Запорізький завод важкого кранобудування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Запоріжкран
Типприватне акціонерне товариство
Організаційно-правова форма господарюваннявідкрите акціонерне товариство
Галузьважке машинобудування
Засновано1928
Штаб-квартира Україна, 69015, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, 16а
Продукціяважкі і промислові крани, запасні частини до кранів
Співробітники341 (2018)
Холдингова компаніяKonecranes
Код ЄДРПОУ00110728
kran.zp.ua
Мапа
CMNS: Запорізький завод важкого кранобудування у Вікісховищі

Запорізький завод важкого кранобудування — підприємство з виготовлення мостових, козлових і кранів спеціального призначення[1]. Розташоване в Запоріжжі. Займається виробництвом (без ремонту) підйомного і такелажного устаткування, металевих конструкцій, гуртовою торгівлею промисловим обладнанням[2].

«Запоріжкран» виготовляє крани вантажністю від 5 до 1000 тонн, які можуть працювати за температури від -40 до +40 °С. Вони зарекомендували себе як на просторах Сибіру й України, так і при вологому кліматі тропіків В'єтнаму, Бангладешу, Індії[3].

Історія

[ред. | ред. код]

Радянська епоха

[ред. | ред. код]

Історія заводу тісно пов'язана з історією створення великого індустріального комплексу на берегах Дніпра. Будівництво металургійних гігантів, а також інших підприємств енергетики і машинобудування не було можливе без використання вантажопідйомної техніки.

1928 року спільним рішенням Запорізького міськвиконкому та Дніпробуду створюються Центральні механічні майстерні (ЦММ) — прообраз механічного заводу. Спочатку ці майстерні були мало схожі на завод — довгі, пристосовані під виробничі приміщення, бараки. Першими керівниками ЦММ були П. Ю. Бромеріус, Л. Л. Копп, а з 1929 року П. М. Лепіхов. З його приходом починається бурхливий розвиток майстерень. Впроваджуються в дію чавуноливарний і ковальський цехи. В 1930 році в ЦММ відремонтовано 30 паротягів, 11 потужних кранів, 9 екскаваторів, вироблено 1250 тонн металевих арматур. 1937 року ЦММ перейменовані в механічний завод[4].

З початком Другої світової війни підприємство евакуйовано в Ростов-на-Дону, перейшло на випуск військової продукції — мін і шасі для літаків. 1944 год — повернення в Запоріжжя і відновлення заводу. Ці важкі роки випали на долю директора Т. Є. Боргенко. Під його керівництвом була побудована киснева станція, яка постачала кисень механічному заводу і Дніпробуду[4].

В 1951 році вводиться в дію цех металоконструкцій. 1953 рік — початок серійного виробництва мостових кранів. 1954 рік — завершення реконструкції чавуноливарного і створення нового сталеливарного цехів. В 1956 році завод отримав нову назву — Дніпровський механічний завод, а в 1977 році — Запорізький енергомеханічний завод[4].

З 50-х років XX ст. Дніпровський механічний завод став спеціалізованим кранобудівним підприємством, яке було підпорядковане Міністерству енергетики та електрифікації СРСР.

У радянські часи — це провідний завод із виготовлення вантажопідйомної техніки для всіх будівництв Радянського Союзу і далекого зарубіжжя, гідро, теплових і атомних електростанцій. Щорічно завод випускав близько 250—300 кранів різної вантажопідйомності і тисячі тонн складних металоконструкцій.

Сьогодення

[ред. | ред. код]

В 1989 році «ЗЕМЗ» переведений на нову форму господарських відносин — оренду, встановлено новий порядок — вибори першого керівника, а в 1995 році — завод стає закритим акціонерним товариством.[4]

В 1999 році підприємство отримало сучасну назву і змінило форму власності, але не сферу діяльності.

Від серпня 2005 року основним акціонером «Запоріжкрана» є фінська транснаціональна корпорація Konecranes. За 4 роки співпраці було модернізовано обладнання, з 2005 року завод втричі збільшив обсяги виробництва.[5]

Особливе місце в продукції заводу займають контейнерні крани-перевантажувачі[ru]. Шпренгельна металоконструкція, вантажний візок з поворотним спредером, універсальність роботи, як з 20-футовими так і з 40-футовими контейнерами дозволяє використовувати контейнерні крани з найбільшою ефективністю для залізничних, автомобільних і портових контейнерних терміналів.

Вугільні козлові грейферні перевантажувачі продуктивністю 700 т / год. успішно працюють на Магнітогорському металургійному комбінаті.

У вересні 2019 року завод відвантажив 79 портових кранів для п’ятого за величиною порту США — Вірджинія[6].

Екологія

[ред. | ред. код]

Вплив на навколишнє середовище підприємства невелике — обсяги викидів ПАТ «Запоріжкран» складають менше 0,02 відсотка від загального по місту (без урахування парникових газів). Викиди забруднюючих речовин в атмосферу середнього ступеня ризику. Забруднюючими речовинами, які викидаються в атмосферне повітря є: неметанові леткі органічні сполуки, оксид вуглецю, речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, сполуки азоту, метали та їхні сполуки, метан, фтор і його пароподібні та газоподібні сполуки. Обсяги викидів від стаціонарних джерел склали: у 2008 році — 31 тонну, в 2009 році — 23,911, в 2010 році — 26,357, в 2011 — 19,592 тонни[3].

Відходи виробництва, що утворюються на підприємстві (відпрацьовані шліфувальні круги, відходи, що утворюються в процесі зварювання, пил абразивний металевий, відходи фарбувальної камери), а також комунальні, будівельні відходи розміщуються на полігоні твердих побутових відходів № 1 відповідно до укладеного договору з ТОВ «Ремондіс-Запоріжжя». Небезпечні відходи передаються спеціалізованим організаціям, металева стружка реалізується. За 2011 рік на полігон ТПВ № 1 вивезено 145 тонн відходів. Заслуговує на увагу відмова від найбільш шкідливих виробництв — ливарного виробництва чавуну і сталі, дану продукцію вирішили купувати на інших підприємствах[3].

Одним з успішних проектів стало будівництво фарбувальної камери, яка дозволила значно скоротити викиди частинок фарби в атмосферу, що особливо важливо, оскільки цехи «Запоріжкрану» знаходяться поблизу від житлової забудови[3].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Запорізька область. Промисловий потенціал регіону. Архів оригіналу за 1 жовтня 2010. Процитовано 23 травня 2010.
  2. ↑ Агентство по развитию инфраструктуры фондового рынка Украины. >>Емітенти>>ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ВАЖКОГО КРАНОБУДУВАННЯ»>>Річний звіт за 2007 рік[недоступне посилання з Июнь 2018]
  3. ↑ а б в г «Запоріжкран» нарощує виробництво та дбає про екологію (укр.). № 103 (5044). Запорозька Січ. 19.05.2012. Архів оригіналу за 30 червня 2012.
  4. ↑ а б в г Запорізька обласна наукова бібліотека. Знаменні дати. Архів оригіналу за 8 грудня 2010. Процитовано 29 вересня 2019.
  5. ↑ Співробітництво з Фінляндією може розвиватися не лише у промисловій сфері (укр.). Запорізька обласна державна адміністрація. 15 октября 2009. Архів оригіналу за 26 квітня 2012.
  6. ↑ «Запоріжкран» відвантажив 79 кранів для одного з найбільших портів США. https://uprom.info/. Національний промисловий портал. 28 вересня 2019. Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 29 вересня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • Ткалич, М. А. Уникальные краны «Запорожкрана». Проблемы и перспективы // Подъём. сооруж. Спец. техн. — 2002. - № 8. — С. 2-3.
  • Преодоление: 70-летию Запорож. энергомеханич. з-да – ЗАО «ЗЭМЗ» - посвящается. – Запорожье, 1998. – 164 с.
  • ЗАТ «Запорізький завод важкого кранобудування» // Запорізька область: Іл. енц.- Запоріжжя, 2004.- Т. ІІ.- С. 226 – 227.
  • ОАО «Запорожский механический завод» // Содружество.- 2002.- №1.- С.36.
  • Руденко А. Юбилей «колыбели железных гигантов» // Дел. Украина. – 1998. - № 69 (сент.)
  • Сотников В. Завод, рожденный ДнепроГЭСом // Индустр. Запорожье. – 1998. – 17 сент.
  • Фортунин В. Их знают на разных континентах. Не говоря уже о странах СНГ // Индустр. Запорожье. – 1998. – 24 сент.
  • Ювіляр із Запоріжжя працює добре // Урядовий кур’єр. – 1998. – 17 жовт. (№ 200-201).
  • Клименко Н. Без подъёмного крана как без рук // Площадь Свободы. — 1997. - № 11.
  • Педак В. Международный сертификат качества // Коммерсант Юга.- 1997.- март (№ 11).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Запорізький_завод_важкого_кранобудування&oldid=40857583