Атомна електростанція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з АЕС)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Атомні електростанції у світі.
   Експлуатуються АЕС, будуються нові енергоблоки.
   Експлуатуються АЕС, плануються будівництво нових енергоблоків.
   Немає АЕС, станції будуються.
   Немає АЕС, планується будівництво.
   Експлуатуються АЕС, будівництво нових поки що не планується.
   Експлуатуються АЕС, розглядається скорочення кількості АЕС.
   Цивільна ядерна енергетика заборонена законом.
   Немає АЕС.

А́томна електроста́нція (АЕС) — електростанція, в якій атомна (ядерна) енергія перетворюється в електричну. Генератором енергії на АЕС є атомний реактор. Тепло, яке виділяється в реакторі внаслідок ланцюгової реакції поділу ядер деяких важких елементів, потім так само, як і на звичайних теплових електростанціях (ТЕС), перетвориться в електроенергію. На відміну від теплоелектростанцій, що працюють на органічному паливі, АЕС працює на ядерному пальному (в основному 233U, 235U, 239Pu)[1]

Унаслідок роботи АЕС утворюються радіоактивні відходи та відпрацьоване ядерне паливо. Вони є небезпечними для людини й довкілля, для знешкодження вимагають переробки та тривалого зберігання.

Історія[ред. | ред. код]

Історія розвитку світової ядерної енергетики по роках: * Верхній графік — кількість енергії (Гігават), що виробляється АЕС, * Нижній — кількість АЕС, що діють

20 грудня 1951 ядерний реактор вперше в історії людства виробив придатну для використання кількість електроенергії — в нинішній Національній Лабораторії INEEL Департаменту енергії США. Реактор виробив достатню потужність, щоб запалити простий ланцюжок з чотирьох лампочок 100 Вт. Після другого експерименту, проведеного наступного дня, 16 учених і інженерів, що брали участь в ньому, «увічнили» своє історичне досягнення, написавши крейдою свої імена на бетонній стіні генератора.

Того ж дня експериментальний реактор-брідер EBR-1, що розміщувався в маленькій будівлі, яка і сьогодні як і раніше самотньо стоїть на відкритій всім вітрам рівнині в південно-східному Айдахо, підвищив виробок до 100 кіловатів, чого було достатньо для живлення всього його електроустаткування. Перша експериментальна мета EBR-1 полягала в розробці й перевірці концепції реактора-брідера. 4 червня 1953 Комісія з Атомної Енергії США оголосила, що реактор EBR-1 став першим реактором у світі, що продемонстрував брідінг плутонію з урану.

У 1962 він став першим у світі реактором з плутонієвою активною зоною, який виробив електроенергію. Протягом всього наступного року, він був джерелом цінних даних по брідінгу в реакторі з плутонієвим паливом і допомагав ученим краще зрозуміти поведінку плутонію в реакторі, що діяв. 30 грудня 1963 реактор був офіційно зупинений. 26 серпня 1966 його оголошено національним історичним пам'ятником. (За матеріалами Національної лабораторії Айдахо, США).

У 1972 на розроблюваному з 1958 родовищі урану «Окло» в Габоні виявлені сліди ланцюгової реакції. Подальші дослідження підтвердили, що тут приблизно 2.0-1.8 мільярдів років тому діяв єдиний відомий на 2011 природний реактор[2][3].

Атомні електростанції у світі[ред. | ред. код]

Перша у світі атомна електростанція потужністю 5 МВт запущена 27 червня 1954 в Обнінську, СРСР, розташованому в Калузькій області.

У 1958 введено в експлуатацію 1-у чергу Сибірської АЕС (м. Томськ-7, Томська область) потужністю 100 МВт (повна проектна потужність 600 МВт). Того ж року розгорнулося будівництво промислової Білоярської АЕС (м. Зарічний, Свердловська область), а 26 квітня 1964 генератор 1-ої черги дав струм споживачам. У вересні 1964 пущений 1-й блок Нововоронезької АЕС потужністю 210 МВт. Другий блок потужністю 350 МВт запущений в грудні 1969. У 1973 почала своє функціонування Ленінградська АЕС.

За межами СРСР перша АЕС промислового призначення потужністю 46 МВт введена в експлуатацію в 1956 в Колдер-Холі (Велика Британія). Через рік почала виробляти електроенергію АЕС потужністю 60 МВт в Шиппінгпорті (США).

Світовими лідерами у виробництві ядерної електроенергії є: США (788,6 млрд кВт·год/рік), Франція (426,8 млрд кВт·год/рік), Японія (273,8 млрд кВт·год/рік) і Німеччина (158,4 млрд кВт·год/рік)[4].

Наприкінці червня 2008 заступник голови Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Юрій Соколов заявив, що до 2030 атомні електростанції лишатимуться ключовим джерелом електроенергії, а кількісно збільшаться на 60 %[5].

Станом на квітень 2018 року у світі працювало 449 енергоблоків АЕС.[6] Усі вони зосереджені в 45 країнах світу, зокрема:

Найбільша АЕС в Європі — Запорізька атомна електростанція[7] в місті Енергодарі (Запорізька область), будівництво якої розпочато в 1980 і на середину 2008 працюють 6 атомних енергоблоків (6-й введено в експлуатацію за незалежності — 19 жовтня 1995).

Найбільша АЕС у світі Касівадзакі-Каріва за встановленою потужністю (на 2008) знаходиться в японському місті Касівадзакі префектури Ніїгата — в експлуатації знаходяться 5 киплячих ядерних реакторів (BWR) і 2 розширених киплячих ядерних реактора (ABWR), сумарна потужність яких становить 8,212 ГВт.

На 2015 будується ще 65 атомних реакторів,[8] в тому числі у країнах, які розвиваються. Планується, що до 2030 ще 8 країн почнуть використовувати атомну енергетику, а 3 (Німеччина, Вірменія та Бельгія) відмовляться, в сумі це складе 35 країн, що використовуватимуть АЕС.[8] Найбільше блоків АЕС, що тимчасово не працюють — в Японії (через Фукусімську аварію).

Українські АЕС[ред. | ред. код]

В Україні розташовані 5 АЕС:

  • Чорнобильська атомна електростанція (ЧАЕС) — у м. Прип'ять (Київська обл.); на ній у квітні 1986 сталась одна з найбільших в історії людства техногенних катастроф (Чорнобильська аварія), внаслідок чого тривали й тривають досі значні трудомісткі й капіталомісткі аварійні роботи, заходи з реабілітації постраждалих територій (так звана Чорнобильська зона) і населення, яке на них проживало і проживає. Аварія на ЧАЕС спонукала людство переглянути райдужні перспективи зростання частки «мирного атому» у загальному видобутку електроенергії у світі; на більшості АЕС світу було вжито додаткових заходів і введені в дію додаткові системи захисту і безпеки, а в самій Україні до 22 жовтня 1993 діяв мораторій на будівництво нових АЕС[9]. Понад 20 років ЧАЕС лишалась діючою АЕС, а її закриття стало однією з вимог до України з боку ЄС, а також передумовою для вступу України до СОТ. 21 липня 2007 президент України Віктор Ющенко підписав указ про закриття ЧАЕС[10], яка, проте, і надалі працює, виконуючи функції по перерозподілу електроенергії з інших електростанцій, поводженню з радіоактивними відходами, відпрацьованним ядерним паливом тощо.

На працюючих українських АЕС встановлено 15 енергоблоків сумарною потужністю 13 888 МВт, які виробляють приблизно 40~50% від загального обсягу електроенергії в Україні.

У 2010 частка АЕС у виробленні електроенергії по Україні склала 47,4%.

Постійними є повідомлення ЗМІ про позаштатні ситуації на українських (і не тільки) АЕС, включно з аварійними вимкненнями окремих енергоблоків, так що всі енергоблоки разом в Україні майже ніколи не працюють[11][12][13]. Тим не менше АЕС лишається надійним джерелом електроенергії, і в Україні будуються ще декілька нових енергоблоків.

Принцип дії[ред. | ред. код]

Схема роботи ядерної електростанції

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Атомна електростанція(АЕС)- vseslova.com.ua
  2. Meshik, A. P. (November 2005). The Workings of an Ancient Nuclear Reactor. Scientific American. (англ.)
  3. The natural nuclear reactor at Oklo: A comparison with modern nuclear reactors, Radiation Information Network, April 2005(англ.)
  4. дані World Nuclear Association на 2004 рік
  5. «Україна Молода», за 27 червня 2008
  6. List of nuclear reactors. Wikipedia (en). 2018-09-22. Процитовано 2018-09-24. 
  7. Офіційний сайт Запорізької атомної електростанції (рос.)
  8. а б Атомна футурологія: яке майбутнє чекає енергетику України, 4 березня 2016
  9. Офіційний сайт Запорізької АЕС (рос.)
  10. Президент підписав указ про зупинку Чорнобильської АЕС, інформація на www.newsru.ua за 23-07-2007 (укр.)
  11. На Південно-Українській АЕС зупинили реактор, інфо «Кореспондент.нет» за 31-01-2001 (укр.)
  12. На українських АЕС працюють 12 з 15 енергоблоків, інформація ДК ядерного регулювання за 11-04-2005 (укр.)
  13. Через несправність відключили четвертий енергоблок Рівненської АЕС, інформація на www.newsru.ua за 13-08-2007 (укр.)

Перспективи[ред. | ред. код]

Прогнози Світової енергетичної ради щодо можливих варіантів модернізації ПЕК засвідчують, що до 2100 року головними джерелами енергопостачання стануть АЕС та поновлювані джерела енергії, а частки нафти, природного газу та особливо вугілля будуть суттєво меншими.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела і посилання[ред. | ред. код]