Зеніт (повітряна куля)
| Повітряна куля «Зеніт» | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Характеристики повітряної кулі | ||||
| Рік побудови | 1874 | |||
| Об'єм, м³ | 3000 | |||
| Макс. кількість пасажирів, осіб | 5 | |||
| Макс. тривалість польоту, г | 22 год. 40 хв. | |||
Зеніт (фр. Le Zénith; 1874, Франція) — повітряна куля спроектована й збудована Теодором Сівелем в Франції. 23-24 березня 1875 року на ній було здійснено рекордний 22-годинний політ з Парижа в Аркашон . 15 квітня 1875 року зазнала катастрофи біля Сірона, в результаті якої загинули Теодор Сівель і Жозеф Кроче-Спінеллі.
Створення повітряної кулі[ред. | ред. код]
Повітряну кулю «Зеніт» розробив і збудував Теодор Сівель в 1784 році на замовлення Французького товариства повітроплавання (Société Française de Navigation Aérienne). Вона мала замінити іншу відому повітряну кулю «L'Étoile polaire»(«Полярна зірка») на якій члени товариства здійснювали наукові польоти в 1873—1874 роках.[1]
«Зеніт» було збудовано в сімейному маєтку Сівеля, який знаходився в селищі Pignet, недалеко від містечка Сов. Над пошиттям оболонки для кулі працювали місцеві швачки, а Сівель керував процесом виготовлення великої 1-метрової корзини для пасажирів. В результаті, об'єм оболонки «Зеніта» зробили більшим ніж в попередньої кулі і він досяг 3 000 м³ (в «L'Étoile polaire» було лише 2 800 м³). Наприкінці 1784 року «Зеніт» був готовий здійснити свій перший політ.[2]
Рекордний політ «Зеніта» з Парижа в Аркашон[ред. | ред. код]
.jpg)
23-24 березня 1785 року відбувся перший політ «Зеніта», який одразу став рекордним. Куля пролетіла з Парижа в Аркашон, а політ тривав аж 22 години і 40 хвилин. Він побив всі світові рекорди за тривалістю, перевершивши 18-годинний політ англійського аеронавта Чарльза Гріна, здійснений в 1836 році. Побити рекорд «Зеніта» змогли аж через одинадцять років, коли у вересні 1886 року француз Анрі Ерве здійснив 24-годинний переліт з Франції в Англію на повітряній кулі «Le National».[3]
23 березня «Зеніт» підготували до польоту на газовому заводі «La Villette» і о 18:20 годині вечора він успішно стартував. На борту повітряної кулі перебували пятеро аеронавтів: Теодор Сівель— виконував роль капітана, Жозеф Кроче-Спінеллі— проводив наукові досліди з спектографом, Клод Жобер— механік і досвідчений повітроплавець та двоє братів Гастон і Альберт Тіссандьє, які здійснювали власні наукові досліди. Альберт Тіссандьє протягом польоту робив малюнки всіх пейзажів, які побачили аеронавти[4].
Гастон Тіссандьє пізніше так описував перші хвилини польоту:
|
Ми піднімаємося в повітря, перетинаючи Париж, де тисячі вогнів мерехтять, як сузір'я зоряного неба. Ми повільно проходимо над садом Тюїльрі, над куполом Дому Інвалідів, і незабаром видовище великого мегаполісу зникає з горизонту…[4] | 
|
Цілу ніч аеронавти проводять в польоті на висоті 700—1000 метрів над землею, повільно рухаючись до узбережжя океану на південному заході Франції. На світанку «Зеніт» долетів до містечка Ла-Рошель на узбережжі океану, а близько 10 години ранку розпочав свій переліт над Жирондою. Гастон Тіссандьє так описує цю подію:
|
|
Ця переправа через велику річку, виконана о 10 годині ранку, з оглядом на Кордуанський маяк, безумовно, є одним із найбільш зворушливих моментів нашої подорожі. «Зеніт» входить у Жиронду в місці її найбільшої ширини, проходить там велично і досягає іншого берега лише через 35 хвилин.[4] |
|
Після перетину Жиронди «Зеніт» ще шість годин летів над узбережжям океану і лише близько п'ятої вечора аеронавти здійснили успішне приземлення на галявину в сосновому лісі недалеко від Аркашона. Через декілька хвилин після приземлення, до них прибігли місцеві пастухи «на ходулях і з радісними та здивованими вигуками». Вони допомогли скласти обладнання й кулю та транспортувати їх до найближчого містечка.[3]
Трагічне падіння «Зеніта» біля Сірона[ред. | ред. код]
.png)
Другий політ «Зеніта» відбувся 15 квітня 1875 року і завершився справжньою катастрофою, в результаті якої двоє аеронавтів Теодор Сівель і Жозеф Кроче-Спінеллі загинули, а повітряна куля впала й розбилась об землю.[5]
15 квітня 1875 року о 11 годині 52 хвилини «Зеніт» з Кроче-Спінеллі, Сівелем і Гастоном Тіссандьє в корзині відірвався від землі і розпочав свій підйом вгору. Гастон Тіссандьє пізніше згадував, що на висоті 300 метрів Теодор Сівель раптом радісно вигукнув:
|
|
Ну ось ми і полетіли, друзі! Погляньте на наш «Зеніт» - який же він красивий![5] |
|
Близько першої години дня «Зеніт» досяг висоти 7000 метрів і дрейфував поверх перистих хмар, що складались з дрібних розсіяних частинок льоду. Приблизно в цей період часу всі троє аеронавтів відчули, що їм бракує повітря і почали вдихати по кілька ковтків кисневої суміші з балонів спеціально підготовлених перед польотом. Та це допомогло і коли «Зеніт» досяг висоти 7500 метрів Кроче-Спінеллі і Гастон Тіссандьє вже ледь тримались на ногах. Сівель в цей час продовжував скидувати баласт і незабаром повітряна куля досягла рекордної висоти 8000 метрів. Після цього, всі троє аеронавтів втратили свідомість, а «Зеніт», досягши максимальної висоти 8600 метрів, почав швидко спускатись вниз. Із зменшенням висоти Кроче-Спінеллі першим прийшов до тями і побачивши, що куля падає, викинув трохи баласту і обладнання з корзини. Це сповільнило падіння і незабаром, «Зеніт» вдруге піднявся на висоту вище 8000 метрів, що ще більше погіршило стан аеронавтів.[5]
О 3 годині 30 хвилин Тіссандьє прийшов до тями відчуваючи сильне запаморочення і слабкість. Відкривши очі, він побачив, що повітряна куля знову падає вниз зі страшною швидкістю. Корзину сильно розгойдувало і вона описувала великі кола в повітрі. Тіссандьє на колінах підповз до своїх друзів і почав їх будити. «Сівель! Кроче! Просніться!». Але ті нерухомо лежали на дні корзини. Зібравши рештки сил, Тіссандьє спробував підняти їх на ноги, та лиця аеронавтів вже потемніли, очі були каламутними, а рот був у крові.[5]
Незабаром, ніким некерований «Зеніт» з страшною силою впав на поле біля містечка Сірон, що розташоване за 250 км від Парижа. Перевірка даних спеціального висотного барометра відбувалась в фізичній лабораторії Сорбонни і показала, що максимальна висота, якої досяг «Зеніт» під час свого польоту становила від 8540 до 8600 метрів. Жозеф Кроче-Спінеллі та Теодор Сівель загинули під час польоту від асфіксії, а Гастон Тіссандьє дивом зміг врятуватись і уникнути їхньої страшної долі, проте частково втратив слух. Для Зеніта цей політ став останнім, адже його так і не змогли відновити після падіння.[1]
Пам'ять про катастрофу «Зеніта»[ред. | ред. код]
.png)
25 березня 1881 року на місці падіння «Зеніта» було встановлено пам'ятник, розроблений Альбертом Тіссандьє. Він мав вигляд великого кам'яного обеліска з зображенням повітряної кулі. 4 квітня 2017 року його внесли до списку історичної пам'яті Франції.[6]
Катастрофа «Зеніта» і смерть Кроче-Спінеллі з Сівелем надихнули французького поета і майбутнього лауреата Нобелівської премії з літератури Сюллі Прюдома написати вірш «Le Zenith».[7]
Падіння «Зеніта» настільки сколихнули французьку спільноту, що в перші роки після трагедії на честь Кроче-Спінеллі і Сівеля були створенні декілька оперних композицій, які виконувались під час театральних вистав. Найвідоміші з них: «Le Zenith» (слова: Адольф Перро, музика: Робер Планкет) і «Les martyrs du Zénith» (слова: Жульєн Фок, музика: Джейкоб Жюль).[8][9]
В 1891 році французький політик і тодішній міністр культури Джек Ленг вирішив спроектувати і побудувати великий концертний і виставковий зал за межами Парижа. Місцем для будівництва було обрано парк Ла-Віллетт. Оскільки саме з цього парку колись стартувала повітряна куля «Зеніт» то концертний зал так і назвали в її честь «Le Zénith» . Пізніше цю назву зареєстрували як торгову марку і поширили концепцію будівництва великих концертних і виставкових залів Le Zénith[en] по всій Франції. Станом на 2021 рік вже побудовані і працюють 17 таких концертних залів по всій країні.[10]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б З книги J. Lecornu «La navigation aérienne: histoire documentaire et anecdotique», 1903 (с.310) [Архівовано 31 липня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ З книги Jean Germain «Sauve: Antique et curieuse cité»,1952 (c.455-465) [Архівовано 20 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ а б З статті «Paris — Arcachon: l'exploit raconté par Gaston Tissandier» [Архівовано 1 серпня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Опис польоту "Зеніта" з Парижа в Аркашон в книзі Г.Тіссандьє "Історія моїх польотів"(фр. "Histoire de mes ascensions". Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ а б в г Гастон Тіссандьє "Історія моїх польотів". Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ Карта французьких історичних памяток [Архівовано 2021-07-30 у Wayback Machine.]
- ↑ Сюллі Прюдом: «Le Zenith» (ст. 247)
- ↑ Композиція «Le Zenith» (архів Смітсонівської бібліотеки). Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ Композиція «Les martyrs du Zénith» (архів Смітсонівської бібліотеки). Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ Карта французького парку «Ла-Віллетт». Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 21 березня 2022.