Дім Інвалідів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Будинок Інвалідів
фр. Les Invalides
Invalides aerial view.jpg

48°51′18″ пн. ш. 2°18′45″ сх. д. / 48.85500000002777199° пн. ш. 2.312500000028° сх. д. / 48.85500000002777199; 2.312500000028Координати: 48°51′18″ пн. ш. 2°18′45″ сх. д. / 48.85500000002777199° пн. ш. 2.312500000028° сх. д. / 48.85500000002777199; 2.312500000028
Тип комплекс будівель[d]
Статус спадщини класифікована історична пам'ятка[d][1], класифікована історична пам'ятка[d][1], класифікована історична пам'ятка[d][1] і класифікована історична пам'ятка[d][1]
Країна

Франція Франція

Розташування Париж
Архітектурний стиль класична архітектура[d]
Архітектор Ліберль Брюан[d] і Жуль Ардуен-Мансар
Засновано 1671
Сайт invalides.org
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 6269537
Structurae 10000093
Дім Інвалідів. Карта розташування: Франція
Дім Інвалідів
Дім Інвалідів (Франція)
Дім Інвалідів. Карта розташування: Париж
Дім Інвалідів
Дім Інвалідів (Париж)

Дім Інвалідів у Вікісховищі?

Будинок Інвалідів (фр. Les Invalides, рос. Дом инвалидов) — комплекс будівель та споруд у VII окрузі Парижа, що включає в себе музеї, монументи, є пам'яткою військової історії Франції. Тут розміщуються Музей армії, Музей планів та рельєфів, Музей сучасної історії, а також місця поховання визначних військовиків Франції, включаючи Наполеона. Найважливіші будівлі — Будинок Інвалідів, Собор та церква Святого Людовика.

Історія[ред. | ред. код]

Притулок для солдатів-ветеранів як окремий заклад виник у період правління Людовика XIV. 24 листопада 1670 року за його наказом був створений притулок та шпиталь для постарілих і хворих солдатів. У 1671 він вирішив збудувати Будинок Інвалідів — притулок для ветеранів своїх війн. Керував роботами архітектор Лібераль Брюан.

Вид західного боку Будинку Інвалідів з Ейфелевої вежі

У 1674 в будинку з'явились перші пансіонери. 1676 року будівництво було повністю завершене, фасад споруди мав довжину 196 метрів, а в комплексі налічувалося 15 внутрішніх двориків, найбільший з яких був курдонером («двором слави») для військових парадів.

У 1677 розпочато будівництво церкви Сен-Луї-дез-Інвалід, що надалі розділилася на Солдатську церкву та Купольну церкву. Будівництво було завершено в 1706 архітектором Жюлем Ардуен-Мансаром.

У кінці 17 століття Будинок Інвалідів був як справжнє місто в мініатюрі, життя у якому проходило згідно з церковними правилами та військовим статутом. Тут мешкало 4000 ветеранів.

Мешканці Будинку Інвалідів були об'єднані в роти під керівництвом офіцерів і працювали у швацькій та гобеленній майстернях, а також в майстерні з розмальовування гравюр.

У будинках нині знаходиться Національний готель інвалідів (фр. Hôtel national des Invalides) — державна установа для інвалідів війни. Установа складається з будинку пристарілих, медичного, хірургічного центру та консультативного медичного центру.

Архітектура[ред. | ред. код]

Солдатська церква[ред. | ред. код]

Подвір'я музею Армії

Фасад Солдатської церкви, або церкви Святого Людовика, що виходить на Почесний двір, являє собою приклад архітектури класицизму. Карнизи нефу прикрашено прапорами — трофеями військових кампаній XIX—XX століть. Особливого розкошу інтер'єру надає корпус органа, датований 1679 роком.

Купольна церква[ред. | ред. код]

Будівництво Купольної церкви почалось в 1677, її було збудовано під керівництвом архітектора Жюля Ардуен-Мансара. Ажурний ліхтар, що увінчує Купол, здіймається на висоту 107 метрів.

У 1989 купол та його декоративні прикраси було заново вкрито позолотою, для чого знадобилось дванадцять кілограмів золота. Величезну фреску під куполом (художник Шарль де ла Фось) також було нещодавно реставровано. Купольна церква є військовим некрополем, де навколо гробниці імператора Наполеона поховано таких відомих маршалів, як Тюренн, Вобан, Фердинанд Фош, Ліоте, а також близьких імператора — його сина Короля Римського, братів Жерома та Жозефа, генералів Бертрана та Дюрока.

Гробниця Наполеона[ред. | ред. код]

Будинок Інвалідів, собор

У 1840 було прийнято рішення про перенесення праху імператора Наполеона з острова Святої Єлени в Париж. Замовлену у скульптора Луї Вісконті скульптуру було вирішено встановити в Купольній церкві. Зведення гробниці було завершено в 1861 до дати поховання останків імператора. Прах Наполеона знаходиться в шести покладених одна в іншу трунах (перша — з жерсті, друга — з червоного дерева, третя та четверта — із свинцю, п'ята — з дуба та шоста — з ебенового дерева). Труни вміщено у великий саркофаг з червоного фінського порфіру. Військові досягнення Наполеона символізують «Перемоги», що оточують крипту: Аустерліц, Єна, Маренго. Сюжетами десяти барельєфів скульптора Сімара, що прикрашають стіни крипти, стали досягнення Наполеона на громадянському поприщі (примирення нації, адміністративна централізація, державна рада, громадянський кодекс, конкордат, імператорський університет, рахункова палата, кодекс торгівлі та промисловості, великі будівництва, почесний легіон). Під статуєю імператора спочиває прах його сина.

В Будинку Інвалідів поховані відомі французькі діячі:

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]