Асфіксія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Асфіксія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 R09.0, T71

Асфі́ксія, також яду́ха, заду́ха (грец. α — «не» і σφυγμος — «биття серця») — патологічний процес з гострим перебігом, що виникає через недостатність кисню в крові та тканинах, з наступним накопиченням в організмі вуглекислого газу.

Термінологія[ред.ред. код]

У «Російсько-українському медичному словнику», виданому у 1920 році під головуванням професора Корчак-Чепурківського, максимально повно подавалася питома народна українська лексика чи, за відсутності потрібних українських слів, терміни творилися з морфем української мови, максимально уникаючи запозичень. Але в 1930-ті роки з’явилися спеціальні бюлетені, в яких було надруковано низки українських медичних термінів, що підпадали під заборону. Серед інших, з ужитку було вилучено й термін «ядуха»[1], який здавна використовувався для означення асфіксії[2]. Стилістично збагачена вже на той час українська медична національна лексика була повністю знекровлена та майже зникла з фахового спілкування.

Етіологія[ред.ред. код]

Розрізняють обструктивну, компресійну, паралітичну, перинатальну та газозамісну асфіксію. Іващенко Г.М. (1951) в залежності від причин їх розвитку виділяє п'ять видів (форм) механічних асфіксій: дислокаційна, обтураційна, стенотична, клапанна, аспіраційна.


1. Дислокаційна асфіксія - виникає при западанні язика у хворих з двостороннім переломом нижньої щелепи (особливо у підборідному відділі). Зміщений назад корінь язика тисне на надгортанник і закриває вхід в гортань. Невідкладна допомога при дислокаційній асфіксії полягає в тому, що постраждалого вкладають на бік (на сторону пошкодження) або обличчям внизтак, щоб рот і ніс його не торкалися твердої основи (землі, носилок та ін.). При необхідності слід прошити язик (у горизонтальній площині) і фіксувати кінці ниток навколо шиї або до надійно накладеної пов'язки.

2. Обтурацїйна асфіксія - розвивається внаслідок закриття верхніх дихальних шляхів чужорідним тілом, блювотними масами або кров'яним згустком.

При обтураційній асфіксії слід пальцем (обернутим марлею або бинтом) видалити з ротоглотки всі згустки крові і чужорідні тіла. По можливості, вакуум-відсмоктуванням очистити порожнину ротоглотки, що забезпечить вільне проходження повітря. Не можна при обтураційній асфіксії прошивати язик, оскільки це сприяє просуванню чужорідного тіла в нижні відділи верхніх дихальних шляхів.

3. Стенотична асфіксія - виникає при набряку гортані, голосових зв'язок і тканин підзв’язкового простору, при здавленні задніх відділів гортані гематомою. Діагностика і усунення її можливі лише в клінічних умовах після відповідного обстеження. Лігування судини, що кровоточить, на шиї з видаленням крові, що вилилася, і проведенню протинабрякової терапії запобігають прогресуванню дихальної недостатності. При наростанні її можна зробити крікотомію, товстою голкою пунктувати трахею через щитоперсневидну зв'язку або її кільця, при показах — накласти трахеостому. Прошивання язика не показане.

4. Клапанна асфіксія - розвивається при закритті входу в гортань клаптем з розірваних м'яких тканин з задньої стінки піднебіння (під час вдиху присмоктує звисаючий клапоть і у вигляді клапана перекриває доступ повітря через голосову щілину в трахею і бронхи).

      Цей вид асфіксії може бути прийнятий за обтураційну. Проте при спробі видалити пальцем чужорідне тіло з ротоглотки вдається виявити клапоть м'яких тканин. У таких випадках хворих з клапанною асфіксією слід транспортувати в положенні на боці (на стороні пошкодження) або в положенні сидячи з опущеним вниз обличчям. В екстремальній ситуації, коли неможливо накласти трахеостому, життя постраждалого може бути врятоване, якщо зробити крікотомію або пунктувати трахею товстою голкою через щитоперсневидну зв'язку або між кільцями трахеї. Радикальна допомога полягає в підшиванні клаптя м'яких тканин в правильному положенні або відсіканні його при неможливості збереження. Проводить її хірург-стоматолог.

5. Аспірацїйна асфіксія - спостерігається при попаданні (аспірації) в трахею і бронхи блювотних мас, згустків крові і вмісту порожнини рота.

    При аспірації крові, слини, блювотних мас пораненому необхідно додати положення, сприяюче витіканню закінченню рідини з дихальних шляхів.

Якщо не вдається усунути причину виникнення обтураційної і аспіраційної асфіксій, а також при стенотичній і клапанній асфіксіях проводяться хірургічні втручання, направлені на нормалізацію функції дихання.

Обструктивна асфіксія[ред.ред. код]

Виникає при закупорці дихальних шляхів, може виникнути через потрапляння сторонніх тіл, наприклад зубних протезів, якщо за недоглядом анестезіолога вони не були зняті до початку наркозу, вдихання дрібних предметів дітьми, значного скупчення слизу, потраплянні блювотних мас, западанні язика, стисканні пухлиною, спазми голосової щілини при дифтерії через закупорку дифтерійними плівками, тощо.

Паралітична асфіксія[ред.ред. код]

Виникає при передозуванні наркотичними речовинами, які можуть викликати параліч м’язів діафрагми, або пригнічувати діяльність дихального центру. Характерна також при деяких отруєннях.

Клініка[ред.ред. код]

Перебіг блискавичний. Різка задишка супроводжується раптовим скороченням м'язів (іноді судомою), або ж хворий стає синюшним, настає запаморочення, потемніння в очах, пізніше — втрата свідомості. Зіниці розширюються, але реагують на світло. При зупинці дихання припиняються дихальні екскурсії грудної клітки та черевної стінки, зникають рефлекси. Нерідко (у термінальній стадії) відбувається мимовільне виділення калу та сечі.

Лікування[ред.ред. код]

Лікування залежить від причини асфіксії, яку слід встановити першу чергу. При закупорці дихальних шляхів блювотними масами, слизом, кров’яними згустками або їжею — звільнити верхні дихальні шляхи (протерти марлевим тампоном, відсмоктати гумовим балончиком тощо), почати негайно штучне дихання способом «рот в рот» або «рот в ніс». Одночасно налагодити вдихання зволоженого кисню (чистого або в суміші СО2), ввести лобелін, цититон. Іноді необхідна трахеотомія.

За паралічу дихального центру необхідно негайно припинити наркоз та розпочати штучне дихання, ввести внутрішньовенно 1 мл 1% розчину лобеліну або 1 мл цититону, вдувати вуглекислий газ через нелатоновський катетер, введений у ніс на глибину 5–6 см, підшкірно 2–3 мл 20% розчину камфори, 2 мл 10–20% розчину кофеїну.

Язик слід витягнути та ритмічно посмикувати за допомогою язикотримача або шовкової нитки, проведеної через всю товщу його по середній лінії на відстані 1.5–2 см від кінчика.

Сторонні тіла, що потрапляють до гортані, трахеї чи бронхів, видаляються за допомогою спеціальних інструментів або хірургічно.

Конікотомія[ред.ред. код]

В екстремальних умовах за межами лікарні постраждалому з ядухою можна зробити конікотомію. Суть її зводиться до наступних етапів: після виставленого діагнозу — асфіксії другого ступеня, знаходять будь-який гострий предмет. Постраждалого розміщують у напівсидячому положенні. Оперувальник стає на коліно збоку від пацієнта, укладає його на протилежне стегно, і максимально відводить назад голову, міцно фіксує її грудьми і плечем в строго серединному положенні. Вказівним пальцем правої руки проводить вздовж трахеї від яремної вирізки грудини до першого підвищення на шиї, тобто до дуги перстенюватого хряща. Над нею прощупують жолоб персневидної зв'язки. В умовах хірургічного стаціоанру проводиться трахеотомія

Примітки[ред.ред. код]

Джерела інформації[ред.ред. код]


захворювання Це незавершена стаття про хворобу, захворювання або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.