Кабео (кратер)
| Кабео | |
|---|---|
| Координати | 85°20′ пд. ш. 42°08′ зх. д. / 85.33° пд. ш. 42.13° зх. д. |
| Глибина | 4 км |
| Епонім | Niccolò Cabeo |
 <div style="position: absolute; z-index: 2; top: Помилка виразу: неочікуваний оператор <%; left: Помилка виразу: неочікуваний оператор <%; height: 0; width: 0; margin: 0; padding: 0;">  Кабео | |
Кабео — ударний кратер на Місяці, розташований приблизно в 100 км від південного полюса Місяця.[1] У цьому місці кратер видно з Землі під нахилом, і він майже постійно перебуває в глибокій тіні через брак сонячного світла. Отже, не так багато деталей можна побачити в цьому кратері навіть з орбіти. У телескоп цей кратер видно біля південного краю Місяця, на захід від кратера Малаперт і на південний-південний захід від кратера Ньютон[en].[2][3]
Назва кратера Кабео вперше з'явилася в праці 1651 року Almagestum Novum Джованні Річчолі, який назвав його на честь Нікколо Кабео[en]. Проте кратер Кабео знаходився в тому місці, яке пізніше було присвоєно кратеру Ньютон.[4] Офіційна назва та розташування цього кратера були прийняті комісією 17 МАС, як це встановлено в роботі Мері А. Благг[en] і Карла Мюллера «Названі місячні утворення» 1935 року.[5]
Цей кратер є зношеним утворенням, яке було зруйновано наступними ударами. Вал розмитий і нерівний, з помітними хребтами на північному та південному кінцях. Невеликий кратер лежить поперек північно-східного краю і також існує кратер розміром 10–11 км на внутрішньому дні біля західно-південно-західного краю. Поблизу центру дна кратера є невеликий хребет. Дно кратера має середню глибину 4 км і це 60 км в поперечнику. Нахил стінок кратера 10—15°.[6]
Через те, що кратер розташований поблизу південного полюса Місяця, основна частина кратера освітлюється Сонцем лише 25 % кожного місячного дня. Внутрішні стіни отримують освітлення протягом 30 % місячної доби, а частина західного кінця кратера знаходиться в постійній тіні.[6]
Південна полярна область Місяця була досліджена космічним кораблем Lunar Prospector і була виявлена ознака водню. Потенційні джерела цього водню включають водні відкладення від зіткнень комет або метеоритів, сонячний вітер або виділення газів.[7] Цей кратер достатньо великий, щоб температура в затіненій області була нижче 100 К (−173 °C). Це дозволить водяному льоду залишатися на поверхні кратера або поблизу неї протягом мільярдів років без сублімації.[8]
18 червня 2009 року Національне управління США з аеронавтики та дослідження космічного простору запустило ударний космічний корабель LCROSS для пошуку води на південному полюсі Місяця. 28 вересня 2009 року власне Кабео було обрано як ціль удару для місії LCROSS, замість супутнього кратера Кабео А. Зміна була внесена після перегляду останніх даних, зібраних іншими кораблями для дослідження Місяця, які вказували на те, що власне Кабео мав вищу концентрацію водню, ніж Кабео A.[9]
Об 11:31 UTC 9 жовтня 2009 року верхній ступінь ракети-носія Atlas V зіткнувся з Кабео, а незабаром після цього зіткнувся і сам космічний корабель LCROSS. Удар «Кентавра» мав на меті викинути шлейф матеріалу з поверхні Місяця, який буде взято датчиками на космічному кораблі LCROSS під час проходження шлейфу. Але стовпи уламків були меншими, ніж передбачалося.[10] Попередні дані, отримані за допомогою спектрометра LCROSS, підтверджують наявність води в кратері.[11]
Аналіз спостережень плюму підтверджує наявність води в реголіті. Поглинання в ближньому інфрачервоному діапазоні можна пояснити льодом і водяною парою, тоді як випромінювання в ультрафіолеті вказує на наявність гідроксильних радикалів, що також підтверджує ймовірність наявності води. Розрахункова загальна кількість водяної пари та льоду в шлейфі становить до 155 ± 12 кг, або приблизно 5.6 ± 2.9% маси. Спостерігалися спектральні ознаки інших летких речовин, що збігалися з ознаками вуглекислого газу, легких вуглеводнів і сполук, що містять сірку.[12]
Орбітальний апарат Китайської Народної Республіки Чан'е-1, запущений у жовтні 2007 року, зробив перші детальні фотографії деяких полярних областей, де, ймовірно, знайдена вода у формі криги.[13] Результати обробки даних з мікрохвильового радіометра показали можливість існування 2,8 % водяного льоду в реголіті кратера Кабео.[14]
За домовленістю ці об'єкти позначаються на місячних картах шляхом розміщення літери на тій стороні середини кратера, яка є найближчою до кратера Кабео.[2]
| Кабео | Широта | Довгота | Діаметр |
|---|---|---|---|
| А | 82,2° пд | 39,1° зх.д | 48 км |
| Б | 82,4° пд | 53,0° з.д | 61 км |
- ↑ Grego, Peter (2005). The Moon and How to Observe it. Birkhäuser[en]. с. 214. ISBN 978-1-85233-748-3.
- ↑ а б Bussey, B. та ін. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-81528-4.
- ↑ Whitaker, Ewen A. (1999). Mapping and Naming the Moon. Cambridge University Press. с. 172. ISBN 978-0-521-62248-6.
- ↑ Whitaker (1999:61, 211)
- ↑ Blue, Jennifer (25 липня 2007). Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS. Процитовано 5 серпня 2007.
- ↑ а б Kozlova, E. A. та ін. (March 1–5, 2010). Crater Cabeus as Possible Cold Trap for Volatiles Near South Pole of the Moon. Proceedings, 41st Lunar and Planetary Science Conference. The Woodlands, Texas. с. 1779. Bibcode:2010LPI....41.1779K.
- ↑ Margot, J. L.; Campbell, DB; Jurgens, RF; Slade, MA (4 червня 1999). Topography of the Lunar Poles from Radar Interferometry: A Survey of Cold Trap Locations. Science. 284 (5420): 1658—1660. Bibcode:1999Sci...284.1658M. CiteSeerX 10.1.1.485.312. doi:10.1126/science.284.5420.1658. PMID 10356393.
- ↑ Feldman, W. C. та ін. (2001). Evidence for water ice near the lunar poles. Journal of Geophysical Research. 106 (E10): 23, 231—23, 251. Bibcode:2001JGR...10623231F. doi:10.1029/2000JE001444.
- ↑ NASA's LCROSS Mission Changes Impact Crater. NASA. 28 вересня 2009. Архів оригіналу за 28 жовтня 2009. Процитовано 28 вересня 2009.
- ↑ NASA's LCROSS Reveals Target Crater For Lunar South Pole Impacts. NASA. 11 вересня 2009. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 11 вересня 2009.
- ↑ NASA'S LCROSS Impacts Confirm Water In Lunar Crater. PR Newswire[en]. 13 листопада 2009. Процитовано 13 листопада 2009.
- ↑ Colaprete, Anthony та ін. (22 жовтня 2010). Detection of Water in the LCROSS Ejecta Plume. Science. 330 (6003): 463—468. Bibcode:2010Sci...330..463C. doi:10.1126/science.1186986. PMID 20966242. S2CID 206525375. Процитовано 1 грудня 2010.
- ↑ "Who's Orbiting the Moon?" [Архівовано 2010-02-21 у Wayback Machine.], NASA, February 20, 2008
- ↑ Meng, ZhiGuo; Chen, ShengBo; Osei, Edward Matthew; Wang, ZiJun; Cui, TengFei (2010-12). Research on water ice content in Cabeus crater using the data from the microwave radiometer onboard Chang’e-1 satellite. Science China Physics, Mechanics and Astronomy (англ.). Т. 53, № 12. с. 2172—2178. doi:10.1007/s11433-010-4159-y. ISSN 1674-7348. Процитовано 29 квітня 2024.
- Jenner, Lynn та ін. (17 листопада 2009). Cabeus Crater. Lunar Reconnaissance Orbiter. NASA. Процитовано 27 січня 2010.
- USGS: Lunar south pole map