Вуглеводні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема молекули метану (CH4)

Вуглево́дні — органічні речовини, аліфатичні, аліциклічні та ароматичні сполуки, до складу молекул яких входять лише атоми вуглецю і водню.

Загальний опис[ред.ред. код]

Вуглеводні утворюють гомологічні ряди. У природі вуглеводні зустрічаються в рідкому, твердому і газоподібному стані. У розсіяному вигляді присутні в атмосфері, воді, твердих породах (кероген), в концентрованому — у покладах вугілля, нафти, газу, газогідратів.

Залежно від будови розрізняють ациклічні вуглеводні, в молекулах яких атоми утворюють лінійні або розгалужені ланцюги, та ізоциклічні (карбоциклічні), молекули яких являють собою цикли (кільця) трьох і більше атомів С.

Ациклічні вуглеводні поділяються на насичені (аліфатичні), що мають тільки прості зв'язки (метан і його гомологи), і ненасичені, в молекулах яких є кратні зв'язки — подвійні і потрійні. Наявність кратних зв'язків зумовлює здатність цих вуглеводнів до реакцій приєднання і полімеризації. Насичені вуглеводні метанового ряду (алкани, парафіни) є основною складовою частиною нафти і природного газу

Циклічні вуглеводні теж поділяють на дві підгрупи: на циклопарафіни і ароматичні вуглеводні. Останні відзначаються наявністю в молекулах так званого бензольного кільця, або ядра, яке складається з шести атомів вуглецю, зв'язаних між собою в перемішку одинарними і подвійними зв'язками. Ароматичні поліциклічні структури властиві гумусовим відмінам і їх кількість зростає по мірі метаморфізму, з наближенням структури органічної речовини до структури графіту (так званою графітізацією). Завжди присутні в нафтах, але рідко переважають в їх складі над іншими вуглеводнями.

Аліциклічні вуглеводні[ред.ред. код]

Аліциклічними називаються вуглеводні, молекули яких містять один або декілька циклів неароматичного характеру. Здебільшого це насичені сполуки. Їх ще називають циклоалканами (циклопарафінами) або циклоалкенами (циклоолефінами) залежно від відсутності або наявності подвійного зв'язку. Також застосовують деякі історичні назви - поліметилени, нафталени.

Залежно від величини циклів, їх кількості та способу сполучення аліциклічні вуглеводні діляться на моно-, бі- та поліциклічні сполуки.

Найбільша група циклічних сполук - моноциклічні. Їх назва починається з префікса цикло-, і нумерацію проводять таким чином, щоб замісники отримали найменші номери. З метою спрощення написання формул циклічні сполуки умовно зображують у вигляді геометричних фігур (трикутник, п'ятикутник тощо).

Велику групу циклоалканів складають біциклічні сполуки, які бувають з роз'єднаними циклами, з безпосередньо сполученими одинарними С-С або подвійними С=С-зв'язками, спірановими, містковими.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Деркач Ф. А. Хімія. — Львів : Львівський університет, 1968. — 312 с.
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Донецьк : Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0


Chem template.svg Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.