Канатна дорога Тейде
Канатна дорога Тейде | |
Дата створення / заснування | 1971 |
---|---|
Країна | Іспанія |
Адміністративна одиниця | Ла-Оротава |
Розташований на природоохороній території | Тейде і Teide national monumentd |
У межах природно-географічного об'єкта | Тенерифе |
Дата офіційного відкриття | 18 липня 1971 |
Дата/час прийняття в експлуатацію | 2 серпня 1971[1] |
Офіційний сайт | |
Канатна дорога Тейде у Вікісховищі |
Координати: 28°16′12″ пн. ш. 16°38′20″ зх. д. / 28.27000000002777824° пн. ш. 16.63900000002777801° зх. д.
Канатна дорога Тейде (ісп. Teleférico del Teide) — пасажирська канатна дорога у Національному парку Тейде на острові Тенерифе (Канарські острови); найвища канатна дорога в Іспанії.
Нижня станція розташована на висоті 2 356 м над рівнем моря, а верхня — на вулкані Тейде на висоті 3 555 м. Канатна дорога обладнана двома кабінами, розрахованих на 44 пасажира, а час підйому складає близько 8 хвилин.
Канатна дорога була відкрита 18 липня 1971 року; у період з 1999 по 2007 роки була модернізована обладнанням австрійсько-швейцарської компанії Doppelmayr.
Протягом історії були висунуті різні ідеї і пропозиції побудувати канатну дорогу, яка б полегшила підйом для відвідувачів на вулкан Тейде. Тим не менш, єдиний проект, який був зрештою реалізований, належав Андресу де Арройо-і-Гонсалес де Чавесу (1883—1968). Під час своєї поїздки у Німеччину і Швейцарію в 1929 році, він був здивований кількістю канатних доріг в регіонах, які він відвідав і вражаючими видами, які відкривалися із верхніх станцій. Після повернення він невпинно працював, аби побудувати канатну дорогу на Тейде, щоб усі відвідувачі змогли легко піднятися на вершину і звідти насолоджуватися краєвидами.
У 1930 році інженер шляхів і сполучень Хосе Очоа Бенхумеа (1894—1965) створив початковий проєкт спорудження канатної дороги. Це була система типу підвісного фунікулера, розділеного на два прольоти. Перший проліт пов'язував гору Маху́а із горою Фрі́я і мав дві підвісні кабіни, розраховані на 35 пасажирів, що рухались у протилежному напрямку. На другому прольоті до останнього майданчика рухалась тільки одна кабіна місткістю 15 пасажирів.
У 1960 році був доопрацьований остаточний проект, в основу якого ліг оригінальний проект Очоа. У цьому остаточному проекті базовий майданчик був перенесений з гори Махуа на теперішнє місце, через що були виграні значні кошти, призначені на будівництво однієї опорної вежі і на покупку великої кількості тросу. Остаточний проект був розроблений під керівництвом інженера шляхів і сполучень Мігеля Пінтор Домінго і промислового інженера Франсіско Трухільйо Армаса.
Було вибрано таке місце розташування канатної дороги, щоб оптимально використовувати крутизну схилу для зручного розміщення опорних веж, простягнувши пряму лінію з першого базового майданчика до середнього, який був обраний саме тому, що перебував на твердій стабільній скелі. Окрім цього, саме таке розташування дозволяло доїжджати до останнього майданчика без спорудження опорних веж.
У квітні 1962 року розпочалось будівництво канатної дороги зі зміцнення першого базового майданчика для подальшого зведення на ньому конструкцій. Ця робота була закінчена в 1963 році, і було визначено точне місце розташування майданчиків і чотирьох опорних веж, що підтримують троси.
4 вересня 1963 року розпочалося спорудження дороги, яка веде до першого майданчика. Всього спорудження канатної дороги тривало 8 років, а роботи були завершені 27 липня 1971 року відкриттям її першого прольоту. Найскладніший період робіт припав на зимовий період, оскільки через низькі температури і сніг працювати можна було тільки на першому майданчику. Спочатку всі матеріали доставлялися на віслюках або на плечах самих робітників до тих пір, поки не був встановлений підйомний кран, і до того ж, в 1967 році почала працювати додаткова підвісна дорога, що значно полегшило працю робітників. Спорудження опор і цементування здійснювало підприємство Entrecanales y Tabora S.A., а установку канатної дороги — італійське підприємство Ceretti e Tanfani S.A.
Урочисте відкриття канатної дороги відбулось 18 липня 1971 року, а 2 серпня було перевезено перших пасажирів.
У період з 1999 по 2007 роки була проведена модернізація дороги обладнанням австрійської компанії Doppelmayr, були замінені старі кабіни новими, розробленими з урахуванням аеродинамічних характеристик і з більш сучасним дизайном. Також були замінені троси і всі чотири опорні вежі. Така реконструкція була викликана зростанням потреб туристів. Також були замінені машини-підйомники і електростанція. Зазнала змін і система безпеки.
Канатна дорога зв'язує дві станції: нижня станція розташована на висоті 2 356 м над рівнем моря, а верхня — на вулкані Тейде на висоті 3 555 м. Канатна дорога обладнана двома кабінами, розрахованих на 44 пасажира, а час підйому складає близько 8 хвилин.
Нижня станція облаштована паркінгом на 220 машиномісць. Гірська туристична база має зону відпочинку, кафе і ресторан типу буфет з видом на Національний парк Тейде, а також є магазин і громадські туалети.
На верхній станції розташовані невеликий холл з туалетами і громадським телефоном.
-
Нижня станція
-
Верхня станція
-
Майданчик на верхній станції
-
Кабіна канатної дороги
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Канатна дорога Тейде
- Офіційний сайт (англ.) (ісп.) (нім.) (рос.)