Карл Мюррей
Карл Мюррей | |
---|---|
Народився | 1955[1][2] |
Країна | Велика Британія |
Діяльність | дослідник, планетолог, професор |
Alma mater | Лондонський університет[3] |
Заклад | Лондонський університет королеви Марії[4] |
Науковий керівник | Iwan P. Williamsd[3] |
Аспіранти, докторанти | Thomas James Joseph Kehoed[3] Maria **Helena** Moreira Moraisd[3] Michael Wyn Evansd[3] Apostolos Christou[d][3] Othon Cabo Winterd[3] Silvia Giuliatti Winterd[3] Mitchell K. Gordond[3] Nicholas J Cooperd[3] Angela E. Flynnd[3] Carlos Chavezd[3] Gareth A. Williamsd[3] |
Членство | МАС |
Карл Десмонд Мюррей (англ. Carl Desmond Murray, нар. 1955) — британський планетолог, провідний світовий експерт з кілець Сатурна, почесний професор математики та астрономії Лондонського університету королеви Марії. Спільно зі Стенлі Дермоттом написав всесвітньо відомий підручник з динаміки Сонячної системи[5].
Карл Мюррей народився у вересні 1955 року в Белфасті в Північній Ірландії, в сім'ї лікаря Френка Мюррея[en]. Він виріс там і в Ньюкаслі[en], графство Даун. У 1977 році він здобув ступінь бакалавра наук з прикладної математики в Коледжі королеви Марії в Лондоні, отримавши відзнаку першого класу[en]. Здобув ступінь доктора філософії в тому ж коледжі в січні 1980 року, захистивши дисертацію «Аспекти динамічної еволюції малих частинок у Сонячній системі» під керівництвом Айвана Вільямса[6][7].
Його подальша кар'єра також проходила в Коледжі королеви Марії, який згодом став Лондонським університетом королеви Марії. З 1995 року він працює професором кафедри астрономії Університету Флориди.
Інтереси Мюррея охоплюють усі аспекти динаміки Сонячної системи. З моменту 1990 року він був ключовим членом команди аналізу зображень космічної місії Кассіні — Гюйгенс[8]. Він вивчав складну динаміку кілець Сатурна, особливо кільце F, а також гравітаційну взаємодію між кільцями та сусідніми супутниками[7].
У 2007 році група астрономів з Європейського космічного агентства під керівництвом Мюррея за допомогою зонда Кассіні виявила новий (60-й) супутник Сатурна[9][10].
Він також працював у провідних астрономічних журналах[11]:
- (2014—2021) Науковий редактор Monthly Notices of the Royal Astronomical Society
- (1998—2004) Помічник редактора Celestial Mechanics and Dynamic Astronomy
- (1991—2010) Асоційований/консультуючий редактор Icarus
- Planetary Ring Systems: Properties, Structure, and Evolution, with Matthew S. Tiscareno, 2018
- Solar System Dynamics, with Stanley F. Dermott, 2010[5]
- Atlas of the Planar, Circular, Restricted Three-Body Problem, with Othon C. Winter, 1994
- Expansion of the Planetary Disturbing Function of Eighth Ord, with David Harper, 1993
- Член Королівського астрономічного товариства (з 1980)
- Член Міжнародного астрономічного союзу (з 1985)
- Член Американського астрономічного товариства (з 1990)
- Член Американського геофізичного союзу (з 2013)
На його честь названо астероїд 5598 Карлмюррей[12].
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Національна бібліотека Ізраїлю
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ ORCID Public Data File 2020 — 2020. — doi:10.23640/07243.13066970.V1
- ↑ а б Solar System Dynamics by Carl D. Murray & Stanley F. Dermott, Cambridge University Press, February 2000, ISBN 0521575974
- ↑ Carl D. Murray at the Mathematics Genealogy Project
- ↑ а б Insider's Cassini: Dr. Carl Murray and the F Ring by Todd J. Barber, NASA, July 21, 2010
- ↑ The mission of a lifetime: Professor Carl Murray and Cassini, 27 years later Queen Mary University of London, 2017
- ↑ Meet Frank, Saturn's 60th moon ABC Science, 23 July 2007
- ↑ Saturn's 60th The European Space Agency, July 20, 2007
- ↑ 198 results for Carl D. Murray ScienceDirect
- ↑ Carl D. Murray Astronomy Unit, School of Physical and Chemical Sciences, Queen Mary University of London