Комарово (Санкт-Петербург)
селище Комарово | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Платформа Комарово (2010) | |||||
Країна | Росія | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | Санкт-Петербург | ||||
Муніципальний район | Курортний район | ||||
Код ЗКАТУ: | 40281552 | ||||
Код ЗКТМО: | 40364000 | ||||
Основні дані | |||||
Час заснування | 1 травня 1903 (121 рік) | ||||
Попередні назви: | фін. Kellomäki | ||||
Населення | 1290 осіб (2017) | ||||
Поштовий індекс | 197733 | ||||
Географічні координати: | 60°11′6.0000001000082″ пн. ш. 29°48′28.0000001008″ сх. д. / 60.18500° пн. ш. 29.80778° сх. д. | ||||
День міста | 1 травня | ||||
Влада | |||||
Вебсторінка | komarovo.spb.ru | ||||
Мапа | |||||
| |||||
|
Комаро́во (рос. Комарово; до 1948 року — Келломякі, від фін. Kellomäki — «дзвонова гора») — селище в Росії, внутрішньоміське муніципальне утворення у Курортному районі міста федерального значення Санкт-Петербурга.
Первинна назва селища — Келломякі, яке почало бурхливо розбудовуватися на початку XX століття завдяки дачному буму. Залізнична платформа була відкрита тут у 1901 році.
1 травня 1903 року платформа було перетворена на станцію Келломякі (нині — Платформа Комарово)[1]. Цей день і вважається днем заснування селища Комарово.
До появи залізниці ця місцевість була абсолютно незаселеною під назвою Хірвісуо, що означає «лосине болото».
До 1916 року в селищі вже налічувалося близько 800 будинків дачного типу.
У 1917 році була відкрита фінська народна школа.
Перед початком радянсько-фінської війни (1939—1940) в Келломякі постійно проживало 167 родин.
До 1939 року селище Келломякі входило до складу волості Теріокі Виборзької губернії.
У жовтні 1939 року, під час загострення фінсько-радянських відносин, цивільне населення селища було повністю евакуйовано фінською владою з метою безпеки.
Навесні 1940 року в селище Келломякі прийшли перші російські переселенців з Ленінграда.
У 1941 році, з початком німецько-радянської війни, російське населення покинуло Келломякі.
У березні 1966 року на Комаровському селищному кладовищі похована російська поетеса українського походження Анна Ахматова.
У 1983 році селище стало відомо завдяки російському співаку, заклятому путіністу Ігорю Скляру, який у фільмі «Ми з джазу» виконав популярну пісню «Комарово»[2].
Чисельність населення за переписом 2017 року складало 1290 осіб.
Населення за роками
-
Узбережжя Фінської затоки в Комарово
-
Фінська затока
-
Літній день на узбережжі Фінської затоки
-
Селище Комарово, узбережжя Фінської затоки,
-
Павільйон залізничною платформи Комарово
-
Будівля дачного господарства
-
Пошта
-
Рятувальна станція
-
Музей
-
Курортна вулиця. Академмістечко
-
Барельєф академіка Комарова на будівлі вокзалу
-
Дача композитора Клюзнера
-
Дитячий майданчик
-
Могила Анни Ахматової
-
Будинок Анни Ахматової на вулиці Осипенка
- ↑ Де знаходиться Комарово? (відео).
- ↑ Виконавець пісні «Комарово» їде вбивати українців. УНІАН. 29 вересня 2022.
- Kellomäki — Келломякі — Комарово // Ристиківі: Карельський перешийок — історія та культура [Архівовано 19 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- «Моє Комарово» — інтернет-портал селища Комарово (рос.)
- Офіційний сайт муніципального утворення [Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)