Константин Анджелеску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Константин Анджелеску
рум. Constantin Angelesco
Народився10 червня 1869(1869-06-10) або 4 червня 1869(1869-06-04)[1]
Крайова, Румунія[1]
Помер14 вересня 1948(1948-09-14)[1][2] (79 років)
Бухарест, Румунія[1]
Країна Румунія
Діяльністьдипломат, політик, адвокат
Знання мовфранцузька[1] і румунська[1]
ЗакладБухарестський університет
Посадапрем'єр-міністр Румунії[d], член Сенату Румунії[d], міністр культури[d], посол, член Палати депутатів Румунії[d] і Member of the Crown Council of Romaniad
ПартіяНаціональна ліберальна партія (Румунія) і National Renaissance Frontd

Константин Анджелеску (рум. Constantin Angelescu; 12 червня 1870, Крайова — 14 вересня 1948, Бухарест) — румунський політик, професор медицини, реформатор системи освіти. Прем'єр-Міністр Румунії. Обіймав посаду лише п'ять діб (30 грудня 1933 — 3 січня 1934). Міністр освіти (1937); Міністр публічних справ та комунікації (1938).

Член Румунської академії наук. Перший Посол Румунії у США.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив із старовинної шляхетської сім'ї міста Крайова. Вивчав медицину в Парижі, де він отримав докторський ступінь 1897. Повернувшись до Румунії, став хірургом, а 1903 — професор медичного факультету Бухарестського університету.

Активно займається політикою з 1901 року, вперше став міністром під час Першої світової війни. Але йому не вдалося організувати дієву медичну службу при румунській армії, що призвело до того, що з 1917 він був у політичній опалі. Тоді ж навіть певний час жив у Одесі, на території УНР.

Згодом став першим послом Румунії у США. Після війни неодноразово ставав міністром освіти: 1919, 1922—1928, 1933—1937. Проводить масштабну реформу румунської освіти.

Після вбивства 30 грудня 1933 прем'єр-міністра Іона Дука виконує обов'язки глави уряду протягом чотирьох днів (30 грудня 1933 — 3 січня 1934).

1938 призначений державним міністром в уряді Мирона Кристі, тоді ж стає королівським радником Кароля II.

Помер у вересні 1948 у франуцузькому шпиталі у Бухаресті. Ця смерть уберегла його від невідворотнього арешту та заслання у комуністичні концтабори.

Примітки

[ред. | ред. код]