Координати: 48°22′49″ пн. ш. 34°14′2″ сх. д. / 48.38028° пн. ш. 34.23389° сх. д. / 48.38028; 34.23389

Коробчине (Кам'янський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Коробчине
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Кам'янський район
Тер. громада Криничанська селищна громада
Код КАТОТТГ UA12040170160077248
Облікова картка Коробчине 
Основні дані
Населення 66
Поштовий індекс 52330
Телефонний код +380 5654
Географічні дані
Географічні координати 48°22′49″ пн. ш. 34°14′2″ сх. д. / 48.38028° пн. ш. 34.23389° сх. д. / 48.38028; 34.23389
Середня висота
над рівнем моря
129 м
Місцева влада
Адреса ради 52310, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, с.Червоноіванівка, вул. Центральна, 9
Сільський голова Нікуляк Лариса Іванівна
Карта
Коробчине. Карта розташування: Україна
Коробчине
Коробчине
Коробчине. Карта розташування: Дніпропетровська область
Коробчине
Коробчине
Мапа
Мапа

Коро́бчине — село в Україні, у Криничанській селищній громаді Кам'янського району Дніпропетровської області.

Населення — 66 мешканців.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Коробчине знаходиться на правому березі річки Базавлук, вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Червоноіванівка, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Адамівка. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою.

Історія

[ред. | ред. код]

Село Коробчине виникло у 19 столітті як виселок Червоноіванівки, вихідці з цього села заснували поселення в Коробчиній балці (назва байраку походить від прізвища козака Коробки)[1].

У 1929 році село стало осередком повстання проти колективізації України. За свідченням жителя Червоноіванівки Івана Дмитровича Лисиці, селяни розібрали відібрані в них худобу та сільгоспінвентар і побили кавалеристів, що приїхали з Червоноіванівки придушити заколот. Тоді до Коробчина було направлено більший загін. За побиття своїх, карателі пороли селян батогами[2].

Навесні 1930 року хвилювання в селі продовжились, про що свідчить документ ОДПУ: «село Червоно — Іванівка. Настрій селянства Червоно — Іванівки та Коробчино був найкращий 12 — 12 ІІІ., а тепер почалось хвилювання та організовані виступи на сільську раду з вигуками: „віддайте коней, віддайте посівматеріал“. Головна труднощ передбачається при отводі індивідуального наділу.[3]»

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 90,9 %
російська 7,6 %
білоруська 1,5 %

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Історія Криничанського району від початків - до середини ХІХ століття. www.dnipro.libr.dp.ua (укр.) . Дніпропетровська обласна наукова бібліотека імені Первоучителів Кирила і Мефодія. Процитовано 6 жовтня 2024.
  2. Пекун, Олексій (2008). Процес колективізації в селах Кам'янського району Дніпропетровщини (1928 - 1933) // Чорна сповідь: Кам'янський вимір трагедії (укр.) . Дніпропетровськ: Іма - прес. с. 39. ISBN 978 - 966 - 331 -237 - 8.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  3. Калинник, Олекса (1953). Що несе з собою комунізм: документи про російсько-комуністичний терор в Україні (укр.) . Мюнхен - Торонто: Спілка визволення України. с. 87.
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних