Крекінг-установка в Фаулі
Крекінг-установка в Фаулі — наразі закрите нафтохімічне виробництво, котре працювало на південному узбережжі Англії неподалік від Саутгемптона.
У 1962-му в Фаулі стала до ладу установка парового крекінгу потужністю по етилену 100 тисяч тонн на рік. Надалі цей показник був збільшений та у 2000-х становив 125 тисяч тонн. Установка піддавала піролізу важку сировину — газойль, а також газовий бензин та бутан, що дозволяло продукувати також великі об'єми важчих, аніж етилен, ненасичених вуглеводнів. Так, уже з самого початку на майданчику діяв блок вилучення бутадієну потужністю 40 тисяч тонн, а виробництво пропілену в 2000-х роках було не набагато меншим від випуску етилену та складало 100 тисяч тонн.[1][2]
Споживання етилену організували в тому ж Фаулі на заводі оксиду етилену компанії Union Carbide (річна потужність 20 тисяч тонн)[3] та виробництві поліетилену компанії Monsanto.[4] Крім того, одразу з піролізною установкою ввели етиленопровід Фаулі — Севернсайд, котрий подавав сировину для заводу оксиду етилену, власником якого була корпорація ICI.
Надалі у відповідності до змін в ринковій ситуації змінювався і склад похідних виробництв. Так, у 1982 році закрила свій завод Monsanto.[5] А станом на 1992-й вже не працювали заводи оксиду етилену в Фаулі та Севернсайді[6] (Union Carbide при цьому відкрила на порядок потужніше виробництво з показником 240 тисяч тонн у Вілтоні, де працювала піролізна установка корпорації ICI).
У 1994-му Exxon через надлишок пропозиції на ринку вирішила закрити установку вилучення бутадієну. Замість цього запустили блок гідрогенізації фракції С4, котрий мав збільшити вихід алкенів.[7] Станом на середину 2000-х на майданчику в Фаулі працював цілий ряд виробництв, розрахованих на використання бутенів: завод метилтретинного бутилового етеру (високооктанова паливна присадка, котру отримують реакцією ізобутилену з метанолом) потужністю 125 тисяч тонн, виробництво бутилового каучуку (кополімер ізобутилену з ізопреном) із річним показником 95 тисяч тонн та завод метилетилкетону (отримують з бутанолу, котрий своєю чергою є похідним від н-бутенів), розрахований на випуск 135 тисяч тонн[2][8][9]
У 2010 році піролізне виробництво в Фаулі закрили[10], що, втім, не означало зупинки заводів лінійки С4.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kuhlke, W. C. (2001). Volume Polymers in North America and Western Europe (англ.). iSmithers Rapra Publishing. ISBN 978-1-85957-238-2.
- ↑ а б Craymer, Lucy. Corrected: Majority of Fawley site closed by fire. Icis (амер.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
- ↑ Schönfeldt, N. (17 вересня 2013). Surface Active Ethylene Oxide Adducts (англ.). Elsevier. ISBN 978-1-4831-8625-2.
- ↑ Administration, Business and Defense Services (1958). Chemicals (англ.).
- ↑ Monsanto of Britain. The New York Times (амер.). 3 квітня 1982. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
- ↑ Karsa, D. R. (1 січня 1999). Industrial Applications of Surfactants IV (англ.). Elsevier. ISBN 978-1-84569-861-4.
- ↑ Young, I. (23 грудня 1992). BP closes down Baglan Bay unit. Chemical Week; (United States) (English) . Т. 151:25. ISSN 0009-272X. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
- ↑ Fawley chemical products | ExxonMobil United Kingdom. ExxonMobil (англ.). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 23 грудня 2019.
- ↑ Lind, Sofia. Fire at Fawley reduces Exxon MEK output. Icis (амер.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
- ↑ Weddle, Nel. Chemical Profile: Europe ethylene. Icis (амер.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.