Кримськотатарська вишивка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (січень 2016)

Кримськотатарська вишивка — це безперечно видатне явище орнаментального народного мистецтва кримських татар. Вона є цінним джерелом для вивчення знакової системи традиційної культури кримських татар, естетики та світосприйняття.

Історичні віхи[ред. | ред. код]

Історія формування цього виду мистецтва в Криму сягає давнини, зокрема дослідники вказують на пов'язаність окремих характеристик кримськотатарської вишивки (орнаментика, техніка використання металевих ниток) із традиціями Візантії та Середньовічного Близького Сходу.

На період XVII-XVIII століть припадає і розквіт кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва, формування цехових інститутів. При ханському дворі діяли цехи ткачів (безази) та вишивальників (казази). Вони займали привілейоване місце і цілком залежали від спонсорування державної еліти, яку вони обслуговували (беї, мурзи, духовенство). Частина виробів йшла на експорт в країни Середземномор'я, Малу Азію, Росію[1].

Події кінця XVIII — ХІХ століття (анексія Криму Російською імперією, масова еміграція кримських татар, індустріалізація та уніфікація побуту) негативно відобразились на відтворенні традиційних видів ремесел. Найбільш повно збереглося лише художня вишивка та ткацтво. Хоча народне мистецтво майже завжди анонімне, проте історія зберегла для нас імена окремих видатних майстрів-вишивальщиків кінця ХІХ — початку ХХ ст. Чудовими майстринями-художницями були Шерфе Меджитова (мешканка села Орта Осман), Гумгум Джамбайська (1879 рік народження) з села Джабагач Евпаторійського району[2], а також Сальхе Барі (місто Бахчисарай), Фатьма Алієва (с. Айсерес)[3] та Фатіме Чубар (село Азек)[4]. Одним з найталановитіших майстрів народної вишивки за спогадами сучасників був Сеід-Абдула Озенбашли (1867—1924 рр.)[5] . Великою майстерністю відрізнялись твори Айше Мамбетової (село Отузи Феодосійського району), вона малювала візерунки на замовлення для своїх односельців, вчила вишивати жінок[6].

Після приходу радянської влади на територію Криму традиційні ремесла потрапили під дію загальної політики налагодження народного господарства. В Бахчисараї відкривається кустарно-промисловий технікум народів Сход, артіль кримськотатарської народної вишивки «Ількі Адим». Різноманітні художньо-культурні артілі створюються в Євпаторії («Ескі Орнек» — «Старовинний візерунок»), селі Бюік-Янкой, Сімферопольського району. Наприкінці 1930 року були створені ще чотири артілі: в селі Отузи, Феодосійського району, в Карасу-Базарі, Ялті-Дерекой, Алушті. На той час артілі об'єднували близько 350 чоловік[7] . В євпаторійській артілі проводила навчання мистецтву декоративного шитва народна художниця-майстриня Адавіє Ефендієва. П. Я. Чепуріна зокрема зазначає, що вона дала виробництву «більше 250 малюнків»[8]. На виставці ужиткового мистецтва кримських татар в Музеї східних культур у Москві особлива увага вчених та художників була звернена саме на малюнки А. Ефендієвої[9].

Війна 1941—1945 рр. та депортація 1944 р. стали переломним етапом історії кримськотатарського народного мистецтва, зокрема, виробництво вишитих речей повністю згасає[10].

Орнаментика[ред. | ред. код]

У кольоровій гамі кримськотатарської вишивки переважають світлі відтінки ніжних кольорів: рожево-зеленуваті, блакитно-жовтуваті. Зустрічаються також і більш темні тони, але вони завжди пом'якшені. Характерним прийомом в кримськотатарському шитві є чергування кольорів при повторенні композиції. Внаслідок цього, зважаючи на обмежену кількість відтінків, які використовувались в одному малюнку (4-5 кольорів), складалось враження рухливості орнаменту. На відміну від європейської традиції шитва в кримськотатарському вишивальному мистецтві не використовуються прийоми вливання кольору в колір. Ефект світлотіні досягається га рахунок значного розмаїття фактурних швів.

Візерункові композиції умовно можна розділити на рослинні, геометричні, зооморфні, архітектурні, епіграфічні та змішані. Зустрічаються також зображення астральних тіл та посуду. Характерною рисою кримськотатарського вишитого орнаменту є його яскраво виражений рослинний характер. Навіть зооморфні та архітектурні мотиви дуже часто поєднуються з зображенням дерев, квітів, плодів. Технічні прийоми вишивки робили можливим широке використання рослинного орнаменту, давали можливість зображувати найдрібніші деталі малюнку з великою витонченістю. В орнаменті, як правило переважають стилізовані квіткові мотиви, в яких завжди можна впізнати природу Кримського півострову. «Летючого» характеру візерункам надають тонкі хвилясті лінії, вони поєднують основні частини композиції в єдине ціле. Композиція вишивки завжди чітко симетрична, з яскраво вираженою віссю симетрії, якою зазвичай виступає квітка. Орнаментика належить до однієї з найпоширеніших комунікативних систем традиційного суспільства. В кримськотатарській вишивці кожен мотив мав своє емоційне та смислове навантаження і промовляв до оточуючих зрозумілою універсальною мовою графічних символів. Хоча орнамет вишивки є дуже різноманітним, проте варіація форм не є безмежною. Візерунок вписується в декілька усталених традицією форм, змінюються лише деталі та їх співвідношення[11].

Техніки вишивки[ред. | ред. код]

За основу типологізації технології вишивки слід узяти класифікацію розроблену П. Чепуріною, оскільки вона була виконана на основі великої кількості першоджерельного матеріалу. Мистецтво кримських татар нараховує 10 видів візерункового шиття. З них можна вважати шість основними та чотири додатковими[12].

  1. «Татар ішлеме» — глуха двостороння гладь без попереднього настилу. Виконувалась на домотканому серпанковому полотні. Вона нараховує десятки різних видів швів (близько 60-ти), дослідники першої половини ХХ ст. зафіксували їх назви та техніки виконання: «сарма», «ілан баур», «йол-ип-шаширма» «тарлеме», «ядес» тощо. Використання значного числа різноманітних швів робило орнамент ще більш різноманітним та складним, забезпечувало гру світлотіні.
  2. Іншою поширеною технікою було напівпрозоре двостороннє шитво «есаб ішлеме». Є.Спаска називає його за аналогією до українського називає його «решіточкою» або «мережкою»[13]. Даний вид візерунккового шитва полягав у тому, що робоча нитка стягувала нитки основи та утоку.
  3. Третьою формою орнаментального шитва є «теллі» — шиття вузькою срібною або позолоченою пластинкою шириною 3-4 мм. Шитво технікою «теллі», як правило, доповнювало вишивку виконану в техніці «есаб», іноді прикрашало тканий геометричний орнамент. Техніка «теллі» дає можливість виконувати лише геометричний орнамент. Невеликі срібні та золочені пластинки надавали тканині інтенсивного блиску.
  4. Крім двосторонньої гладі та шиття металевими пластинками поширеним було золоте шитво нитками. Виконувалась така вишивка по оксамиту металевими нитками, золотими або золоченими мідними. В золотому шитві використовують двониткову техніку з попереднім настилом — «мклама», що значить «цвях», «прибити». Настил робили з вовняних, бавовняних та шовкових ниток. Пізніше використовували картоновий настил.
  5. П'ятий шов називається «букме» (шнурок, нитка). Щоб виконати малюнок у техніці «букме», золоту нитку скручували в декілька разів до необхідної товщини. Спочатку намічали контури малюнку, потім по ним викладали мотузочку і обережно пришивали її тонкими нитками, які підбирались під колір металу.
  6. Окремим шостим видом декоративного шитва Чепуріна також виділяє техніку «сюзане», «каснак» (тамбурний шов)

До чотирьох додаткових видів шитва належать:

  1. Аплікаційне шитво,
  2. шитво «пул» блискітками;
  3. шитво бісером та перлами,
  4. останній вид техніки — це шитво дорогоцінним камінням.

Побутове та обрядове використання[ред. | ред. код]

Дуже широкою була сфера використання вишитих предметів. В залежності від обставин орнаментовані тканини та елементи одягу виконували різні функції: утилітарну, естетичну, комунікативвну, оберегову, магічну, обрядову тощо.

Вишивкою, в першу чергу, прикрашали різноманітні предмети та елементи одягу, такі як: жіночі сукні («шертлі-антер»), жіночі жакети («бельтони»), куртки («тон», «мхлами марка») чолівічі куртки («мійтан», «марка»)[14], покривала на голову («марама», «щербенти», «чембер»), манжети («ен капак»), спідні сорочки («кетен кольмек»), чоловічі пояси («учкур»), жіночі пояси («колан-кушак») тощо[15].

Вишивки відігравали також важливу роль в оздобленні інтер'єру оселі. Внутрішнє приміщення кримськотатарського будинку було наповнене різноманітними тканими та вишитими предметами, які, окрім утилітарної, виконували роль декоративних прикрас. Це скатертини, різноманітні рушники («ягбез», «софа-пешкір»- довгий рушник, під час свят розкладався на колінах гостей, в будні прикрашав полички з посудом), серветки («іємені», «юзбез», «керчага-шилеме») та хустинки («марама», «щербенти»), вишиті напірначі для подушок («міндер»), фіранки[16]. Рушники та серветки розвішували вздовж стін у такий спосіб, щоб було видно два кінця вишивки. Це робилося з метою демонстрації майстерності виконання двосторонньої гладі.

У святкові дні або під час проведення певних ритуалів тканина та деякі елементи одягу, часто багато декоровані, набували особливого знакового змісту. Покривала на голову, рушники, хустинки, сорочки, кисети були важливою складовою весільної атрибутики. Особливого значення рукоділлю надавалося в сім'ї, де виховували майбутню наречену. Символічні подарунки у вигляді вишитих елементів побуту та одягу супроводжували усі обрядодії кримськотатарського весілля, в багатьох випадках вони слугували символічною платнею дійовим особам весілля за проведений ритуал.

Сучасний стан розвитку мистецтва вишивки[ред. | ред. код]

На початку 90-х було вперше з часів депортації відкрито Меметовим Сеїт-Меметом підприємство «Орнек», яке займалось навчанням жінок мистецтва золотого шитва в рамках проекту «Відродження кримськотатарської вишивки — золоте шиття по оксамиту». У 1991 році, за ініціативи Координаційного центру по відродженню кримськотатарської культури та підприємства «Орнек», в Сімферополі почали діяти курси, на яких групі жінок свої вміння з традиційного шитва передавала відома кримськотатарська майстриня Зулейха Бекірова (1913 р.н., с. Моллалар Перекопського повіту), якій вдалося пережити депортацію. Вона почала працювати у цій сфері ще в 1930 році в артілі «Ескі Орнек» в Євпаторії. З 1932 року вона навчалась в Московському художньо-промисловому технікумі. З 1939 р. З. Бекірова — член Московського спілки художників[17]. В 1990 р. за запрошенням Кримськотатарського культурного центру вона обучила групу жінок традиційній вишивці.

З того часу в Криму пройшла серія навчальних курсів кримськотатарському традиційному шитву, була створена низка творчих об'єднань майстринь-вишивальниць. Одне з перших має назву «Марама» і було організоване художницею Айше Османовою в м. Бахчисарай (1997 р.). Воно працює над відродженням давніх традицій золотого шитва. Сьогодні в техніці кримськотатарської вишивки татар-ішлеме працюють такі майстрині як Ельвіра Османова та Юлія Тулупова. В техніці «мклама» плідно працюють Гульнара Негляденко та Тамара Ключкіна, Хатідже Юнусова та інші.

Значний внесок у відродження традицій та розвиток сучасного вишивального мистецтва зробив кримськотатарський професійний художник, мистецтвознавець, майстер килимарства Мамут Чурлу. Влітку 2005 р. він організував перший семінар з вивчення традиційної орнаментики кримськотатарської вишивки, в якому брали участь майстри різного профілю. Результатом цього та наступних семінарів стало впровадження орнаментики вишивки у найрізноманітніші види народного промислу. Сьогодні в цьому напрямку працює ціла група майстрів (творчі об'єднання «Чатирдаг», «Ель-Чебер», «Тамга»). Орнамент вишивки нині використовують у кераміці та гончарстві (Рустем Скибін, Марина Курукчі, Мамут Чурлу, Ельдар Гусенов), в мідно-карбованих виробах (Асан Галімов), в ткацтві та килимарстві (Мамут Чурлу, Ірина Тесленко), у створені вишитих пано (Гульнара Неглядено, Мамут Чурлу, Юлія Тулупова) та батіку (Ельвіра Сеїт-Аметова). Застосовується орнаментика традиційної вишивки в розписі на склі (Зера Аблязісова), в поліграфічній продукції та навіть у мистецтві розпису тіла хною.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Чурлу М. Вышивка и ткачество в кримскотатарском народном д-п искусстве// Декоративное рисование и апликация по мотивам крымтатар орнамента в детском саду. — Симф.,1995.
  2. ↑ Желтухина О. Амальгама природы. Искусство вышивки у крымских татар // Kasevet. — 1996. — № 1/25. — С. 9.
  3. ↑ [1] Чепурина П.Я Орнаментальное шитье Крыма. — С.52.
  4. ↑ [1] Желтухина О. Амальгама природы. — С.11.
  5. ↑ Заатов И. Народное и декоративно-прикладное сикусство крымских татар // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 24.- С.138.
  6. ↑ [1] Чепурина П. Я. Татарская вышивка — С. 103—105.
  7. ↑ Чепурина П.Я — С. 47.
  8. ↑ Чепурина П. Я. О бытовом искусстве крымских татар // Социалистическая экономика и культура Крыма. — 1935. –  № 5. — С.83.
  9. ↑ Чепурина П. Я. О бытовом искусстве крымских татар // Социалистическая экономика и культура Крыма. — 1935. –  № 5. — С.83.
  10. ↑ Чурлу М. Вышивка и ткачество в крымскотатарском декоративно-прикладном искусстве– С.4-5.
  11. ↑ PROKURASHKO O. THE EMBROIDERY OF THE CRIMEAN TATARS: TRADITIONS AND THE PRESENT // Етнічна історія народів Європи. - 2005, - Вип. 18. - С. 60-65. www.academia.edu. Процитовано 24 січня 2016.
  12. ↑ Чепурина  П. Я. Ораментальное шитьё Крыма. — М.,Л., 1938. — С. 5.
  13. ↑ Спасская Е. Ю. Татарская вышивка Старо-Крымского района. — С. 30
  14. ↑ Рославцева Л.И….. — С. 20-21.
  15. ↑ [1] Кримськотатарське декоративне мистецтво 19-20ст. — Сімферополь, 2001. — С.28-32, 42-46, 58-60, 61-63.
  16. ↑ Крымские татары: Кат. кол/ Гос. Музей этнографии народов СССР; [Сост. Э. Г. Торчиская, Е. Б. Кочетова]. — Л., 1989. — С.22-26.
  17. ↑ Записано від Зулейхи Бекірової (  1913   р.н., с. Моллалар) Ісметом Шейх Заде та Нурі Якубовим 16.10. 1994 року.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кримськотатарська_вишивка&oldid=38189304