Лопушанка (Старосамбірський район)
| село Лопушанка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Старосамбірський район |
| Рада | Старявська сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 0 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°30′15″ пн. ш. 22°41′47″ сх. д. / 49.50417° пн. ш. 22.69639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
500 м |
| Водойми | потік Савчин |
| Відстань до районного центру |
30 км |
| Найближча залізнична станція | Старява |
| Відстань до залізничної станції |
6 км |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Лопушанка | |
 Лопушанка | |
| Мапа | |
| |
Лопуша́нка — колишнє село в Україні. Розташовувалось неподалік (на захід) від села Лопушниці, що в колишньому Старосамбірському районі Львівської області.
Село лежало над потоком Млинівка (ліва притока р. Стривігор), при підніжжі пологого хребта (з вершинами — 544 м, 551 м, 603 м), біля урочища Мокрий Ліс.
У минулому це було велике село — мало 800 дворів і 2 церкви. До 1772 року належано до Перемишльської землі Руського воєводства.
У 1772—1918 роках село перебувало у складі Австро-Угорщини, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. Село належало до парохії Нанове Устрицького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Свого часу Лопушанка, як ніякі інші села в тій околиці, дуже постраждала від епідемії холери. За переказами, всюди лежали трупи: в хатах, на подвір'ях, на вулиці, у полі, так що не було кому їх ховати. З великого села залишилось усього кілька осіб, які переселились в один кінець села. Решта села залишилась пусткою і поступово заросла лісом. Проте згодом село поволі відродилось і сягнуло 40 дворів.
У 1880 році в селі мешкало 189 осіб (греко-католики, за винятком кількох римо-католиків).
У 1919—1939 роках входило до ґміни Стажава Добромильського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі мешкало 270 осіб, з них 260 українців і 10 євреїв[1].
З 1940 по 1951 рік село належало до Хирівського району Дрогобицької області УРСР.
У 1951 році селяни всі до одного були переселені у східні області України. Одна з двох церков Лопушанки проіснувала до 1950-х років, але, покинута напризволяще, завалилась від старості. З цілого села залишився лише один придорожній хрест, хоча в заростях ще можна натрапити на сліди помешкань і господарських споруд.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 18. — ISBN 3-447-02376-7.
- Визначні місця Старосамбірщини: альбом / В. І. Шагала. — 1976—1977 рр.
- Łopuszanka 1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 725. (пол.)